Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №368/157/25 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/157/25

2/368/116/26

Рішення

Іменем України

"12" лютого 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя – Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання – Токовенко Н.О.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,- про розірвання шлюбу, суд,-

В С Т А Н О В И В :

03.02.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , - про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивачка просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Відкрити провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу;

2. Розгляд дійсної справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження.

3. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

4. Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований у Кагарлицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 131, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 19.11.2016.

5. Сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за подання даного позову до суду, - залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

6. Розгляд цієї справи та всі судові засідання по даній справі (у разі їх призначення) провести без участі позивачки.

Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги), - позивачка в мотивувальній частині своєї заяви обгрунтовує наступними обставинами та нормами права:

- 19.11.2016 між нею, - ОСОБА_1 (далі за текстом, також - позивач) та ОСОБА_2 (далі за текстом, також – відповідач), - був укладений шлюб, який зареєстрований у Кагарлицькому районному відділі державні реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 131 (свідоцтво щлюб серія НОМЕР_1 від 19.11.2016).

Від даного шлюбу позивачка та відповідач мають малолітню дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 30.06.2017).

Однак, спільне подружнє життя між позивачкою та відповідачем не склалося через відсутність спільних інтересів та різні погляди на життя, зникло взаєморозуміння та взаємоповага, втрачено почуття кохання, шлюбних стосунків позивачка і відповідач не підтримують. Після декількох невдалих спроб, - позивачка не виявляє бажання примиритись.

За ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 1618-ІУ (далі за текстом, також - ЦПК України), - завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Приписами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У ст. 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 51 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із ст. 21 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ (далі за текстом, також - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-якої обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під його розірвання.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протколу та протоколів № 2, 4, та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97 – ВР, та який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надаї Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівним правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Ст. 8 названої Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.

За ч. 2 вказаної статті, - органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метої захисту прав і свобод інших осіб.

Як проголошено положеннями ст. 12 згаданої Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національний законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму, зокрема, ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, - є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, - за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивачка скористалась наданим правом та звернулась до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У даному випадку позивачка свого прізвища у зв`язку з реєстрацією шлюбу, - не змінювала.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, проте, як встановлено судом, - позивач не має намір зберігати шлюб з зі-повідачем, а відповідачем, - це не заперечується.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, - є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно свого внутрішнього переконання.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, позивачка вважає, що шлюб, укладений між нею та відповідачем підлягає розірванню, оскільки подальше спільне життя подружжю збереження шлюбу неможливе.

У своїй постанові від 04.09.2019 по справі № 175/647/17 ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84274194) Верховний Суд констатував, що встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, сторони не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать інтересам як позивача, так і відповідача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав д/к задоволення позову ОСОБА 1 до ОСОБА 3 про розірвання шлюбу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.11.2018 у справі № 761/33261/16 - ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/78110540), - зроблено висновок по застосуванню ст. 111 СК України, та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення, - є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402 – VIII, - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.01.2025 № 0.0.4161601342.1.

При цьому, сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за подання даного позову до суду, - просить залишити за нею, - позивачкою ОСОБА_1 .

Щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

В силу ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майне відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Останнє відоме позивачці зареєстроване місце проживання відповідача – АДРЕСА_1 , відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 .

Окрім того, за правилами ч. 2, п. 1) ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

В силу ч. 1 ст. 276 ЦПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Поза тим, згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Крім того, позивач на виконання п. 8) ч. 3 ст. 175 зазначає щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви:

- оригінали паспорту громадянки України ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , РНКПП ОСОБА_1 , витягу з реєстру територіальної громади від 29.01.2025 № 2025/001356675, свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 19.11.2016, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30.06.2017, платіжної інструкції № 0.4161601342.1. від 29.01.2025, - знаходяться у ОСОБА_1 ;

- оригінали паспорту громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , РНОКПП ОСОБА_2 , - знаходяться у ОСОБА_2 .

Керуючись нормами чинного законодавства України та згаданими міжнародними договорами, деклараціями й конвенціями, у тому числі, але не обмежуючись ст.ст. 51, 55 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ст. 10 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІУ, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 27, 42, 43, 48, 49, 80, 81, 89, 133, 141, 174, 175, 177, 182, 183, 211, 258, 259, 263, 265, 274, 276 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-ІУ, ст.ст. 7, 21, 24, 56, 105; 110, 112, 113, 114, 115 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-УІІІ, ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-УІІ, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, - позивачка просить суд винести судове рішення, згідно з яким, – задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

03.02.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно – справа № 368/157/25, провадження № 2/368/419/25.

27.02.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла довідка, яка видана 11.02.2025 року Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якій зазначено, що ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), - відповідач по даному цивільному провадженню, - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

12.03.2025 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 189, 197 – 200, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 16 год. 00 хв. 15.04.2025 року.

15.04.2025 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 15 год. 00 хв. 30.05.2025 року в зв`язку з письмовим клопотанням відповідача ОСОБА_3 , - в зв`язку з тим, що він перебуває у відрядженні, як військовослужбовець, - що підтверджується копією наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 20.03.2025 року.

30.05.2025 року проведення підготовчого судового засідання було відкладено на 15 год. 00 хв. 18.07.2025 року, - в зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_3 .

В підготовче судове засідання, яке відбулося 18.07.2025 року, позивачка ОСОБА_1 , - не з`явилася, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява позивачки, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позов, - підтримує в повному обсязі, та просить його задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, судові витрати просить залишити за нею, - не стягуючи такі – з відповідача.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 18.07.2025 року, відповідач ОСОБА_3 , - не з`явився, повторно, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_3 , - не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву у строки, які вказані в судовій ухвалі про відкриття провадження, відповідач не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.

З огляду на вищевказане, - суд визнав повторну неявку відповідача ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 18.07.2025 року, - неповажною.

З огляду на вищевказане, - суд визнав неявку відповідача ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 18.07.2025 року, - неповажною, та такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання в даній справі.

18.07.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі сторін по справі), по результатах якого, - на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 год. 00 хв. 22.10.2025 року.

06.08.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове клопотання відповідача ОСОБА_2 , - про надання в рамках даного цивільного провадження терміну на примирення.

22.01.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, згідно якої:

1. Клопотання відповідача, - ОСОБА_3 , - про надання сторонам терміну на примирення, - задовольнити.

2. Надати сторонам по справі, - позивачці, - ОСОБА_1 , та відповідачу, - ОСОБА_3 , - термін на примирення до 14 год. 00 хв. 23.12.2025 року.

3. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , - про розірвання шлюбу, (справа № 368/157/25, провадження № 2/368/419/25), - зупинити на підставі ч. 7 ст. 240, п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та надати подружжю термін для примирення строком до 14 год. 00 хв. 23.12.2025 року.

23.12.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, згідно якої:

- відновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09 год. 00 хв. 12.02.2026 року.

В судове засідання, яке відбулося 12.02.2026 року, позивачка ОСОБА_1 , - не з`явилася, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява позивачки, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позов, - підтримує в повному обсязі, та просить його задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, судові витрати просить залишити за нею, - не стягуючи такі – з відповідача.

В судове засідання, яке відбулося 12.02.2026 року, відповідач ОСОБА_3 , - не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява – клопотання відповідача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, так як визнає позов та просить його задовольнити.

Процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, - розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров ’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, - відповідач по даному цивільному провадженню, - ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), - відповідач по даному цивільному провадженню, - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Що стосується тієї обставини, що с. Бурти Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Бурти, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Бурти – до адміністративно – територіальної реформи, - входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача – фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце загальне правило, - підсудність за місцем проживання (реєстрації) фізичної особи - відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.

- Позивачем по справі є фізична особа – ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка місто Кагарлик Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий 11 грудня 2003 року Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою; АДРЕСА_2 );

- Відповідачем по даній справі є фізична особа – ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець село Бурти Кагарлицького району Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 12 вересня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання та стягнення аліментів, - за наступних обставин:

- 19 листопада 2016 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , - відповідачем по даній справі.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 19 листопада 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець село Бурти Кагарлицького району Київської області, громадянин України, та, -

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка місто Кагарлик Кагарлицького району Київської області, громадянка України, -

- зареєстрували шлюб 19 листопада 2016 року, про що 19 листопада 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області зроблено відповідний актовий запис за № 131.

Прізвище після державної реєстрації шлюбу:

Чоловіка – ОСОБА_6 .

Дружини – ОСОБА_7 .

Від шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Вищевказаний факт (наявність у сторін спільної малолітньої дитини) підтверджується свідоцтвом про народження:

- серії НОМЕР_8 , яке видане 30 червня 2017 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що:

- ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що 30 червня 2017 року складено актовий запис за № 144.

В графі «Батьки» зазначені:

Батько – ОСОБА_3 , громадянин України, - відповідач по даній справі.

Мати – ОСОБА_1 , громадянка України, - позивачка по справі.

Відомостей про вагітність позивачки ОСОБА_1 , - в матеріалах справи, - немає.

Ознак майнового спору між сторонами – з матеріалів цивільного провадження, - не вбачається.

- Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін, та обгрунтування судом задоволення позову в частині розірвання шлюбу:

- Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , - не проживають спільно, як одна сім`я, - більше 1 – го року, окрім того, ще на час спільного проживання на протязі тривалого часу, - між сторонами існували неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , - практично не спілкуються між собою, відповідно, - спільного сімейного життя не мають, відповідно, - спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування обумовлено наявністю спільної малолітньої дитини.

Майнових спорів між сторонами станом на час винесення рішення про розірвання шлюбу, - немає.

Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, - позивачка ОСОБА_1 , - кегорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно – сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 1 – го року), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам та інтересам малолітньої дитини.

Що стосується відповідача ОСОБА_2 , - то він в своїй письмовій заяві, яку надіслав на адресу суду, - не заперечує проти розірвання шлюбу, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.

Враховуючи категоричну позицію як позивачки, так і позицію відповідача, які висловлені сторонами, та які, відповідно, - спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, (судом було надано термін на примирення строком на два місяці, але – примирення не відбулося), а тому суд вважає, що подальше надання строку сторонам на примирення, - на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивачки, так і інтересам малолітньої дитини та інтересам відповідача.

Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.

Норми Конституції України.

Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.

Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.

Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивачки ОСОБА_1 , - в зв`язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов`язків, різні характери та різні погляди на життя, так має місце і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітньої дитини та відповідача.

Норми галузевого права, - норми СК України.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.

Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 1 – го року, - відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше року, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних – шлюбно – сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше року), відсутнє поняття сім`ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім`ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім`ї між сторонами, та, як вважає суд, - дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.

Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім`я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 1 – го року, - не проживають як чоловік та жінка, у позивачки ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь – які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , - що є обопільним, в зв`язку з чим, - сторони проживають окремо один від одного, відповідно, - в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, а тому сторони на даний час фактично є чужими людьми, які фактично нічим не пов`язані, окрім факту реєстрації шлюбу в установленому Законом порядку та наявністю спільної малолітньої дитини.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь – яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.

Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і бажають його розірвати.

Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб`єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім`ї, як основи суспільства.

Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.

Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивачки на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідача, що має вираз у його заяві – визнанні позову, - що зводить нанівець намагання суду примирити сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`ялений одним із подружжя у будь – який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно – сімейних відносин тривалий час, - більше 1 – го року, спорів майнового спору між сторонами немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.

Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітньої дитини, та інтересам відповідача.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Що стосується прізвища, яке буде мати відповідачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, позивачка не змінювала своє прізвище, - тому таке питання в рамках даного цивільного провадження – не вирішується.

Що стосується порядку та способу виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.

Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце;

- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ст.ст. 180 – 183, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;

- підстав для допуску рішення до негайного виконання- немає;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися;

- судові витрати слід залишити за позивачкою (з огляду на його клопотання про залишення понесених ним судових витрат за нею).

Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу (орієнтовно більше 1 року), а тому, зважаючи на обставини справи, - суд вважає, що примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам як позивачки так і інтересам малолітньої дитини та інтересам відповідача, а тому, - даний шлюб має бути розірваний на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 – 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 19 листопада 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області між:

- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем село Бурти Кагарлицького району Київської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 12 вересня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_7 ), та, -

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою місто Кагарлик Київської області, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий 11 грудня 2003 року Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_6 ), -

- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 19 листопада 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, -

- актовий запис за № 131, складений Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 19 листопада 2016 року, - розірвати.

Встановити порядок виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.