Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №357/6033/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6033/26

1-кп/357/793/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, без виклику учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025116030000475 від 09 червня 2025 року стосовно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сквира Київської області, громадянин України, із професійно-технічною освітою, неодружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «молодший сержант», місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_4 ,

обвинувачений – ОСОБА_3 ,

захисник – ОСОБА_5 , установив таке.

І. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження і визнані судом доведеними.

Молодший сержант ОСОБА_3 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 4, 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту та умисел на незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту, приблизно о 22 годині 08.06.2025, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Парк «Олександрія»» поблизу будинку № 177 на бульварі Олександрійському в м. Біла Церква Київської області, знайшов на бруківці та взяв до рук два полімерні пакети, закриті пазовою застібкою, із поміщеною до них речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін», загальною масою 0,200 г, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.07.2010 № 634), перевищує її невеликий розмір, тим самим незаконно придбавши психотропну речовину без мети збуту, яку в подальшому незаконно зберігав при собі без мети збуту до 02 години 30 хвилин 09.06.2025.

Отож, за викладених обставин ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 309 КК України.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинуваченого не здійснювався.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

ІІІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини передбачені ч. 1 ст. 67 КК України, прокурором не заявлялися.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Отже, якщо в обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

ІV. Мотиви призначення покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Визначаючись із покаранням обвинуваченому суд керується таким.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).

Відповідно до практики Верховного Суду, керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року, у справі ЄУН 715/2635/22).

Згідно з практикою Верховного Суду, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 червня 2020 року, у справі ЄУН 171/8/17).

Суд зазначає, що санкція ч. 1 ст. 309 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Визначаючи вид та розмір покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Суд враховує і конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме: воно вчинене умисно, а обвинувачений добровільно видав психотропну речовину працівникам поліції.

Суд враховує і дані про особу ОСОБА_3 , а саме: він раніше не судимий (а.с. 50); медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує (а.с. 52); військовослужбовець за мобілізацією (а.с. 54, 57); за місцем служби характеризується позитивно (а.с. 59); здійснив добровільне перерахування благодійної допомоги для підтримання обороноздатності України в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок (а.с. 92); учасник бойових дій (а.с. 99).

Суд враховує і ставлення ОСОБА_3 до вчиненого кримінального правопорушення, а саме: він вину визнав, щиро кається, сприяв слідству.

Суд враховує установлені вище обставини, що пом`якшують, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Отже, враховуючи усі викладені обставини, суд вважає, що досягнення мети визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення обвинуваченого та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе без його ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити мінімальне покарання, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що з огляду на те, що ОСОБА_3 учасник бойових дій, за місцем служби характеризується позитивно, добровільно перерахував грошові кошти на потреби оборони України, таке покарання буде справедливим і пропорційним вчиненому ним діянню та сприятиме його виправленню.

Відповідно до п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Отже, розмір штрафу становить 1000 х 17 = 17 000 гривень.

V. Мотиви ухвалення інших рішень.

Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, висновок експерта від 12 червня 2025 року № СЕ-19/111-25/35500-НЗПРАП, витрати на проведення експертизи становлять 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України, їх необхідно стягнути із обвинуваченого в дохід держави.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Судом установлено, що канабіс масою 0,60 г., амфетамін загальною масою 0,200 г. та первинне упакування визнані речовими доказами.

Суд вважає, що відповідно до п. 3, 4 ч. 9 ст. 100 КПК України, вказані речові докази необхідно знищити.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, судом не встановлено.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання, передбачене санкцією вказаної норми, у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Роз`яснити, що засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Строк сплати штрафу обчислювати від дня набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Речові докази, а саме: канабіс масою 0,60 г., амфетамін загальною масою 0,200 г. та первинне упакування, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, - знищити.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

В іншій частині вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання його копії,

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_6

Київської області