Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №340/7987/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7987/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.12.2025, (суддя суду першої інстанції Черниш О.А.), прийняту без виклику сторін в м. Кропивницькому, в адміністративній справі №340/7987/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 суд відмовив у відкритті провадження у справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі діяв необґрунтовано та в порушення вимог процесуального права. Позивач зазначає, що він звертався до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України та просив суд визнати протиправними дії відповідача при виконанні рішення суду. Ухвалою йому було відмовлено в задоволенні заяви та вказано, що такі вимоги можуть бути лише предметом іншого позовного провадження. Однак, ухвалою від 01.12.2025 суд відмовив у відкритті провадження у справі за відповідною позовною заявою. Таким чином, існують дві ухвали суду, якими позивача унеможливили звернутись до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України і з позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач подав заперечення на відзив відповідача. Посилався на доводи апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Цей позов зокрема стосувався ненарахування і невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період проходження служби в органах Державної пенітенціарної служби України у 2015 - 2017 роках.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 року у справі №340/1446/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 року, позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено. Зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 19.12.2005 року по 20.07.2017 року включно.

У березні 2025 року позивач звернувся до суду із новим позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому просив визнати протиправною бездіяльность щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.07.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року і стягнути з відповідача на свою користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.07.2017 року у розмірі 49561,99 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року у справі №340/1418/25 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.07.2017 року у сумі 49561,99 грн.

Рішення суду сторонами не оскаржувалося і набрало законної сили.

Кіровоградський окружний адміністративний суд 31.07.2025 року видав позивачу виконавчий лист про стягнення з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на його користь коштів в сумі 49561,99 грн.

Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві на виконання цього виконавчого листа 20.08.2025 року провело безспірне списання коштів з рахунку Департаменту з питань виконання кримінальних покарань в сумі 49561,99 грн. З них 38162,73 грн. перерахувало на рахунок ОСОБА_1 , 2478,10 грн. - перерахувало до державного бюджету як військовий збір, 8921,16 грн. - перерахувало до державного бюджету як податок на доходи фізичних осіб.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому просив:

- визнати протиправною дію Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо визначення суми грошових коштів за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1418/25 від 17.06.2025 року у розмірі 8921, 16 грн., як суму податку на доходи фізичних осіб для перерахування до бюджету;

- стягнути з Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на його користь суму грошових коштів за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1418/25 від 17.06.2025 року у розмірі 8921,16 грн., як суму податку на доходи фізичних осіб, яка перерахована до бюджету.

Позивач стверджує, що відповідач і Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві неправильного виконали рішення суду та безпідставно утримали податок на доходи фізичних осіб. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 8921,16 грн.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява з такими позовними вимогами фактично спонукає суд вдатися до перевірки виконання судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Згідно зі статтею 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Суд у справі №340/1418/25 визначив суму невиплаченої на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.07.2017 року та стягнув на його користь з відповідача кошти в розмірі 49561, 99 грн.

Таке рішення суду виконується органом Казначейства на підставі виданого судом виконавчого документу, за правилами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2, 5-1 пункту 5 цього Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; під час виконання виконавчих документів мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа.

Спірні правовідносини виникли на стадії виконання рішення суду у справі №340/1418/25, а саме у зв`язку з визначенням суми, належної до виплати позивачу за рішенням суму, після її оподаткування.

Суд у рішенні не вказував про необхідність утримання установою/роботодавцем/податковим агентом податків і зборів із стягнутої суми.

Більше, того питання оподаткування доходу позивача у вигляді грошового забезпечення не було предметом розгляду та оцінки судом у справі №340/1418/25, відтак не може бути предметом судового контролю за виконанням рішення суду.

Приписами пункту 168.5 статті 168 ПК України встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Таким чином, в разі виникнення спору з приводу утримання податку до доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, зокрема й на виконання рішення суду, такий спір вирішується шляхом подання нового позову, а не заяви в порядку ст. 383 КАС України.

Суд першої інстанції в ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі вказав, що позивач в адміністративному позову не обґрунтовує свої вимоги до відповідача невиплатою йому грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані із виплаченої йому індексації, відповідно до механізму, установленого Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Натомість позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі №340/1418/25, а саме щодо зменшення суми, належної до виплати за цим рішенням суду, на суму податку на доходи фізичних осіб, і знову просить стягнути з відповідача недоплачені йому кошти. Позовна заява з такими позовними вимогами фактично спонукає суд вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі №340/1418/25, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання вирішувати вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, яка вже вирішена у справі №340/1418/25.

Тобто, суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження надав оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 та дійшов висновку, що спосіб відновлення порушених прав, які обрав позивач не в повній мірі відповідає порушеному праву позивача.

Суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. (ч. 1 та 2 ст. 171 КАС України).

Тобто, як видно зі змісту ст. 171 КАС України при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надавати оцінку належності способу обраного позивачем судового захисту.

Колегія суддів також зазначає, що в силу приписів ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:

1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі;

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вказаний перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі є вичерпним і цей перелік не містить такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі як обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права не може свідчити про те, що такий позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відповідно в такому разі підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі – відсутні.

Більше того, в разі, якщо суд першої інстанції вважав, що позивачем не зовсім правильно визначено зміст позовних вимог (предмет оскарження в цій справі) він мав можливість провести попереднє судове засідання та остаточно визначити предмет спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 173 КАС України.

Замість цього, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі, чим обмежив доступ останнього до суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 в адміністративній справі № 340/7987/25 – скасувати та матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

суддя А.В. Шлай