Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №160/17025/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17025/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Щербака А.А., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025, (суддя суду першої інстанції Сластьон А.О.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/17025/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

10.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 року по 29.06.2023 року посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористанні дні оплачуваних відпусток за період з 29.01.2020 року по 29.06.2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та виплатити різницю з урахуванням уже виплачених сум.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачами було допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення йому нарахування грошового забезпечення з 29 січня 2020 року до 29 червня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, що є підставою для зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 25.08.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 до 19.05.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористанні дні оплачуваних відпусток за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в позові, разом з цим вказує пр необхідність закриття провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з аналогічною позовною заявою, поданою до того ж відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав. Інша справа вже перебувала на розгляді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді (160/20464/25) відтак суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі. Також, відповідач вказує, що підстави для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача за спірний період – відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову служби у військовій частині НОМЕР_1 з 27.12.2019 до 29.06.2023.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №132 від 29.06.2023 позивач був виключений зі списків особового складу частини з 29 червня 2023 року.

У травні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся разом із адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 з проханням здійснити нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

15 травня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь на звернення позивача, зазначивши, що при нарахуванні грошового забезпечення використовувався прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення за спірний період виходячи з розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.

Отже, з 29.01.2020 - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481, 00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270, 00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684, 00 грн.

Приписами ч.2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що у період з 29.01.2020 до 20.05.2023 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконними дії відповідача в частині не здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) та інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період 29.01.2020 до 19.05.2023 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, відтак колегія суддів не надає оцінку рішенню суду в цій частині.

Стосовно посилань відповідача на те, що провадження в цій справі слід закрити з огляду на те, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа між тими самими сторонами про той саме предмет та з тих самих підстав, колегія суддів зазначає таке.

Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 закрито провадження у справі №160/20464/25.

Відтак, враховуючи той факт, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду не перебуває справа між тими самими сторонами про той саме предмет та з тих самих підстав, у суду апеляційної інстанції немає підстав для закриття провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в межах доводів апеляційної скарги немає підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 в адміністративній справі №160/17025/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.А. Щербак

суддя А.В. Шлай