Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №280/602/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/602/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 в адміністративній справі №280/602/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2024 №00212392406, прийняте відповідачем яким збільшено суму податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 168 698,03грн, а саме за 2022рік - донараховано 107 834,39 грн, фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України-26 958,60грн; за 2023 рік 27 124,03грн + фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України 6 781,01грн. Всього 168 698,03грн;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2024 №00212412406, прийняте відповідачем, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за період з 11.12.2022 по 30.10.2023 на загальну суму 334 387,00 грн, у тому числі по періодах: грудень 2022 (з 11.12.2022 по 31.12.2022) у сумі 26 306,00грн; з 01.01.2023 по 30.10.2023 у сумі 308 081,0 грн (січень 2023 - 28160,00 грн, лютий 2023 - 26 676,0, грн, березень 2023 - 25 698,00 грн, квітень 2023 - 32 578,00 грн, травень 2023 30 264,00 грн, червень 2023 40 280,00 грн, липень 2023 - 33 809,00 грн, серпень 2023 31 863,00 грн, вересень 2023 30 233,00 грн, жовтень 2023 28 519,00 грн) + фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України - 83596,75грн Всього 417 983,75грн;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2024 №00212402406, прийняте відповідачем, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі за 2022рік 8 986,20грн + фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України 2 246,55грн, за 2023 рік 2 260,34грн+ фінансова санкція 25% згідно п.123.2 ст.123 ПК України- 565,09грн Всього 14058,18грн;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2024 №00212382406, прийняте відповідачем, яким визначено грошове зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб за період листопад-грудень 2021 року на суму 320,10 грн + фінансова санкція 25% згідно з п.123.2 ст.123 ПК України - 80,03грн Всього 400,13грн;

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким просив задовольнити позовні вимоги

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 у період з 02.12.2020 по 31.10.2023 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем із видами діяльності за КВЕД: 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний); 02.30 Збирання дикорослих недеревних рослин; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 69.10 Діяльність у сфері права (а.с.64-65 т.1).

У період з 16.10.2024 по 22.10.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 522 та пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 11.10.2024 № 1881-п та направлення, виданого ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.10.2024 № 2796, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансовогосподарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 02.07.2020 по 30.10.2023.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 29.10.2024 №1646/08-01-24-06/ НОМЕР_1 (далі акт перевірки №1646/08-01-24-06/ НОМЕР_1 ) (а.с.13-44 т.1), яким окрім іншого, встановлено порушення вимог:

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.2 пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 ПК України в частині не подання до ГУ ДПС у Запорізькій області податкової декларації про майновий стан i доходи за 2020 рік по граничному терміну подання- 09.02.2021. Станом на 30.10.2023 (дата проведення державної реєстрації припинення) податкова декларація про майновий стан i доходи за 2020 рік не подана;

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статі 49, пункту 296.3 статті 296 ПК України в частині не своєчасного подання до ГУ ДПС у Запорізькій області податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2022 рік по граничному терміну подання - 01.03.2023, фактично податкова декларація подана 16.04.2023 №930513323;

- норм підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, абзацу 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України в частині порушення умов перебування на спрощеній системі, 2 група, в результаті чого нараховано 320,1 грн єдиного податку (15 відсотків до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу);

- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 134958,42грн, в т.ч. за 2022р .- 107834,39грн та за 2023р. -27124,03грн;

- підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.1.-1.6 пункту 161 підрозділу 10 роздiлу 10 ПК України, що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету вiйськового збору на загальну суму 11246,54грн, в тому числі за 2022 рiк на суму 8986,2грн, за 2023 рік на суму 2260,34грн;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту „б пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, розділу 3, розділу 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» в частині не своєчасного подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ/4-ДФ за І квартал 2021 року по граничному терміну подання 11.05.2021, фактично подано 18.05.2021 №9130129216, за ІV квартал 2021р. по граничному терміну подання 09.02.2022, фактично подано 29.03.2022 №9432877028, за І квартал 2022 року по граничному терміну подання 10.05.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310513323, за ІІ квартал 2022 року по граничному терміну подання 09.08.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310514046, за ІІІ квартал 2022 року по граничному терміну подання 09.11.2022, фактично подано 16.04.2023 №9310514087, за ІV квартал 2022р. по граничному терміну подання 09.02.2023, фактично подано 16.04.2023 №9310514091;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ за період з 11.12.2022 по 30.10.2023 на загальну суму 334387,0 грн, у тому числі по періодах: - грудень 2022 (з 11.12.2022 по 31.12.2022) у сумі 26306,0грн; з 01.01.2023 по 30.10.2023 у сумі 308081,0 грн ( січень 2023р-28160,0 грн, лютий 2023р-26676,0 грн, березень 2023р-25698,0 грн, квітень 2023 р-32578 грн, травень 2023р-30264,0 грн, червень 2023р-40280,0 грн, липень 2023р-33809,0 грн, серпень 2023р-31863,0 грн, вересень 2023р-30233,0 грн, жовтень 2023р-28519,0 грн.

На підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки №1646/08-01-24-06/2639110324 ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00212392406 від 19.11.2024, яким за порушення пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у загальному розмірі 168 698,03грн із них за основним зобов`язанням 134 958,42грн, штрафними санкціями 33 739,61грн;

- №00212412406 від 19.11.2024, яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 417983,75 грн із них за основним зобов`язанням 334 387,00грн, штрафними санкціями 83 596,75грн;

- №00212402406 від 19.11.2024, яким за порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.1.-1.6 пункту 161 підрозділу 10 роздiлу 10 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 14 058,18 грн із них за основним зобов`язанням 11 246,54грн, штрафними санкціями 2 811,64грн;

- №00212382406 від 19.11.2024, яким за порушення норм підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, абзацу 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.2 статті 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у загальному розмірі 401,13грн із них за основним зобов`язанням 320,10грн, штрафними санкціями 80,03грн..

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.11.2024 №00212392406, №00212412406, №00212402406 та №00212382406, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому, згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, обов`язковою інформацією, що має міститися у наказі про проведення документальної перевірки, є: дата видачі, найменування контролюючого органу, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, яка перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.

Відповідно до підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за такої підстави: контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

На підставі такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.

З викладених висновується, що загадана норма є спеціальною, якою безпосередньо врегульовано підставу проведення перевірки платника податку з питань та за період, перевірку яких вже здійснено, однак із неповним з`ясуванням під час такої перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства або ж невідповідністю висновків такої перевірки вимогам законодавства. Тобто, цією нормою чітко встановлено дві окремі підстави для проведення перевірки.

При цьому, вказана норма спрямована на проведення контролю за посадовими особами фіскального органу. Перша підстава виникає, коли в акті перевірки виявлені невідповідності щодо правильного застосування посадовими особами законодавства, а інша у випадку неповного дослідження питань, для винесення об`єктивного висновку.

Таким чином, умовами для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки є: невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства; неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства; існування розпочатого дисциплінарного провадження щодо посадових осіб нижчого рівня або повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Наявність вказаних обставин є обов`язковою передумовою для призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №810/955/17.

Також, Верховний Суд в постанові від 02.06.2021 у справі №1.380.2019.001429 виснував, що перевірка, яка проводиться на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України, за своєю суттю є додатковою перевіркою, що має на меті дослідити обставини, які не були дослідженні зовсім або досліджені не в повній мірі під час проведення перевірки або ж перевірити висновки, зроблені за результатами податкової перевірки у випадку встановлення їх невідповідності чинному законодавству. Залежно від наявної підстави для перевірки, визначається зміст та межі самої перевірки і, відповідно, обсяг документів та фактичних обставин, що підлягають дослідженню в ході перевірки, що в свою чергу безпосередньо впливає на обсяг прав платника податків під час проведення позапланової перевірки.

Згідно з вимогами часини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК України.

Згідно п.291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.297.1 ст.297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів :

1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до п.291.4. ст.291 ПК України поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

За вимогами, які діяли у відповідний спірний період платники єдиного податку поділялися на групи за такими правилами : 1) перша група - це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 грн; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 грн (не поширюється на ФОП, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (группа 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, що відносяться виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи); 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 грн; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.

Відповідно до п.п.298.1.1 п.298.1 ст.298 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Як видно з матеріалів справи, позивачка була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності з 02.12.2020 року та в подальшому подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування (друга група).

У період з 02.12.2020 по 31.10.2023 року позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Твердження податкового органу базуються на тому, що позивачка, як платник єдиного податку другої групи була зобов`язана підтвердити правомірність формування суми отриманих доходів відповідними первинними документами, а отже, як наслідок необхідність зберігання та надання контролюючому органу первинних документів.

Щодо наведених доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку : друга група фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Статтею 296 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України унормовано, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;

10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Судом під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у період з 01.08.2020 по 31.10.2023 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та була платником податку 2 групи.

Згідно з реєстраційними даними позивачем 30.10.2023 самостійно анульовано свідоцтво платника єдиного податку у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності.

В обґрунтування порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, в розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, відповідач зазначає про надання позивачем комплексу складських послуг ФОП ОСОБА_2 , яка не є платником єдиного податку в період взаємовідносин з 30.09.2021.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2021 між ФОП ОСОБА_1 , що діє на підставі Виписки про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців за №21030000000108565 та має статус платника єдиного податку 2 групи, як виконавцем та ФОП ОСОБА_2 , що діє на підставі Виписки про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців за №2000700000000025505 та має статус платника єдиного податку 2 групи, як замовником укладено Договір надання комплексу складських послуг №3009/01.

Відповідно до пункту 2 Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 Виконавець зобов`язується своїми силами та засобами, якими користується належним чином, надавати Замовнику комплекс послуг фулфілмента (Послуги), що визначені у п.2.2 Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату за надані Послуги.

Згідно з пунктом 1.1 Договору надання комплексу складських послуг №3009/01: фулфілмент інформаційні, цифрові та логістичні послуги з організації складського зберігання, комплектації, пакування, маркування, відвантаження і доставки замовлень, обробки повернень та контролю сплати накладеного платежу (післяплати).

Суд зауважує, що позивачем фактично не заперечується надання на підставі Договору надання комплексу складських послуг №3009/01 послуг ФОП ОСОБА_2 , яка з 31.09.2021 перебуває на загальній системі оподаткування, однак зазначаючи про необґрунтованість висновку контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства, позивач посилається не необізнаність щодо перебування ФОП ОСОБА_2 на загальній системі оподаткування, оскільки на час укладання договору з зазначеним контрагентом нею були надані документи на підтвердження наявності у неї статусу платника єдиного податку 2 групи. При цьому, в електронному кабінеті платника податків та у реєстрі платників єдиного податку містилась інформація, що ФОП ОСОБА_2 на момент укладання договору була платником єдиного податку 2 групи зі ставкою 20%, а про перехід на загальну систему оподаткування ФОП ОСОБА_2 не повідомляла.

При цьому, як вбачається з копії рішення від 30.09.2021 про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 статусу платника єдиного податку та письмових пояснень із зазначенням підстав прийняття вказаного рішення листа Головного управління ДПС у м. Києві №9358/5/26-15-24-01-21-03 від 24.03.2025 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2021 на підставі рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1131/26-15-27-17-26/3319007929 від 30.09.2021, копію якого ФОП ОСОБА_2 отримала 07.10.2021.

Таким чином, суд констатує та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 відбулися в момент коли ФОП ОСОБА_2 вже не була платником єдиного податку, а отже позивач маючи статус платника єдиного податку 2 групи не мала права на взаємовідносини з таким контрагентом.

Що стосується доводів позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування невірної норми ПК України, а саме пункту 123.2 статті 123, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування пункту 123.1 статті 123 ПК України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 123 ПК України передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Положеннями пункту 123.2 статті 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України.

Податковим правопорушенням, у відповідності із пунктом 109.1 статті 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (пункт 109.3 статті 109 ПК України).

Відповідно до пунктів 112.1 - 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вказаний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а.

Оскільки, як вже було встановлено вище при здійсненні господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 жодних пов`язаних з розумною обачністю заходів, спрямованих на не допущення порушень податкового законодавства та убезпечення таких порушень, зокрема, щодо встановлення перебування ФОП ОСОБА_2 на загальній системі оподаткування та переходу позивача на загальну систему оподаткування у зв`язку із порушенням правил перебування на спрощеній системі оподаткування позивачем вчинено не було, суд дійшов висновку про наявність вини останньої та умисність встановлених в ході проведення перевірки порушень, що зумовили визначення контролюючим органом сум податкових зобов`язань.

Таким чином, накладення на позивача штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування є правомірним.

Стосовно викладених у заяві про зміну (збільшення) позовних вимог посилань позивача на порушення відповідачем передбачених статтею 102 ПК України строків давності застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом податкова перевірка може бути проведена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем подання податкової звітності та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З наявного у матеріалах справи акту перевірки встановлено, що останню декларацію позивачем фактично було подано 09.02.2024 (№9382995124) (граничний термін подання декларації 29.02.2024).

Відтак, документальну позапланову виїзну перевірку щодо позивача було проведено не пізніше закінчення 1095 дня.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 6 пункту п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2120-IX, дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Цим Законом №2120-IX також запроваджено альтернативну норму щодо зупинення перебігу строків, передбачених статтею 102 ПК України, а саме: п.102.9. ст. 102 ПК України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Пункт 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України у первинній редакції також передбачав, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У подальшому прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану від 12.05.2022 №2260-IX (далі - Закон №2260-IX), що набрав чинності з 27.05.2022, яким п.102.9. ст. 102 ПК України доповнено словами крім випадків, передбачених цим Кодексом та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином:

«Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок».

Таким чином, починаючи з 18.03.2020, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а у подальшому, на період воєнного стану до 27.05.2022, для платників податків та контролюючих органів був зупинений перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі, передбачених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Враховуючи, що цей проміжок часу є періодом, в якому для платників податків та контролюючих органів був зупинений перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи суд зазначає, що він має бути виключений із 1095 денного строку, а тому доводи позивача про те, що останнім днем нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування є 29.09.2024 є необґрунтованими.

За наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо порушення відповідачем передбачених статтею 102 ПК України строків давності застосування штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 в адміністративній справі №280/602/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 в адміністративній справі №280/602/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова

суддя І.В. Юрко