Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №355/585/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/585/26

Провадження № 2/355/799/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка цивільну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Куценко Наталії Володимирівни до Баришівської селищної ради про визнання права на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Куценко Н.В. з позовною заявою до Баришівської селищної ради, у якій просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,8 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,8 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 ..

Свою позовну заяву представник позивача обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_3 яка за житті ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склала. Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

На усне звернення до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок, який залишився після смерті своєї матері ОСОБА_3 , позивачі отримали відмову. Відмова була мотивована тим, що у них відсутній документ, який підтверджує право власності спадкодавця на спадковий будинок.

У зв`язку з такими обставинами в нотаріальній конторі позивачам було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Належність спадкового житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується випискою з погосподарської книги 124 від 16 липня 2025 року, виданої Веселинівським старостинським округом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.

За життя ОСОБА_3 не зареєструвала право власності на належний їй житловий будинок, збудований в 1969 році в органах БТІ у зв`язку з тим, що не мала наміру його відчужувати. Оскільки іншого шляху реалізації своїх спадкових прав позивачі не мають, вони просять позов задовольнити.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до підготовчого судового засідання не з`явилися, передали свої повноваження по справі представнику адвокату Куценко Н.В.

Представник позивачів адвокат Куценко Н.В. до підготовчого судового засідання не з`явилася, однак звернулась до суду з клопотанням розглядати справу за її відсутності та відсутності позивачів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Баришівської селищної ради до підготовчого судового засідання не з`явився, однак у поданій 02 квітня 2026 року заяві по справі № 355/585/26 зазначив, що Баришівська селищна рада Броварського району Київської області не заперечує щодо позову та визнання права власності на спадкове майно. Просить розглянути справу без присутності представника Баришівської селищної ради Броварського району Київської області за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За таких обставин, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі суд приходить до думки про можливе задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України слід, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України слід, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і показаннями свідків.»

Відповідно до ст. 89 ЦПК України «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»

Докази які слід вважати належними та допустимими, а саме:

Копію паспортів позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких слід, що вони є громадянами України.(а.с. 7; 9)

Копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого Веселинівською сільською Радою Баришівського району Київської області 03 червня 1976 року, де батьками вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

Як слід з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 12 лютого 2005 року, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 лютого 2005 року зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 12 лютого 2005 року було зроблено відповідний актовий запис за № 66. Прізвище після реєстрації шлюбу: дружини: ОСОБА_7 , чоловіка: ОСОБА_7 (а.с. 13).

Копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданого Веселинівською сільською Радою Баришівського району 08 квітня 1970 року, де батьками вказано ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (а.с. 12).

Копію свідоцтва про смерть, з якого слід, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років. Місце смерті село Веселинівка, Броварський район, Київська область. (а.с. 6)

Копію виписки № 124 від 16 липня 2025 року з погосподарської книги № 9 на 2019-2023 роки Баришівської селищної ради Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, село Веселинівка, номер об`єкта погосподарського обліку № 02-0849-1 станом на 01 липня 2025 року, відповідно до якої об`єкт погосподарського обліку № 02-0849-1, місцезнаходження/адреса: АДРЕСА_1 , прізвище, ім`я по батькові голови домогосподарства: ОСОБА_3 . Відомості про членів домогосподарства з реєстрацією місця проживання на території ради – тільки для об`єкта з кодом 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онука. Житловий будинок/квартира в приватній власності, користуванні громадян – для об`єкта з кодом 1: прізвище, ім`я по батькові власника/співвласника відповідального квартиронаймача, користувача – ОСОБА_3 , рік побудови: 1969 рік. Земля в особистому користуванні об`єкт на 2023 рік – для об`єктів з кодом 1. Площа земельних ділянок – всього 0,52 га, з неї для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель – 0,12 га приватизовано. Для ведення особистого селянського господарства – 0,40 га, земельна ділянка не приватизована (а.с. 14).

Як слід з копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81990084 від 25 липня 2025 року, Баришівською державною нотаріальною конторою 25 липня 2025 року було зареєстровано спадкову справу № 74385000, номер у нотаріуса № 210/2025, спадкодавець: ОСОБА_3 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Відповідно до копії довідки Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 21 серпня 2025 року, станом на 01 січня 2013 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 23).

З копії технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, адреса об`єкта (місце розташування): АДРЕСА_2 , який виготовлений 08 серпня 2025 року на замовлення ОСОБА_1 , стосовно якого було виконано схематичний план, експлікація до схематичного плану, експлікація приміщень, характеристика об`єкта нерухомого майна (узагальнена інформація) (а.с. 16-20).

Як слід з копії Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електричної системи у сфері будівництва від 08 серпня 2025 року щодо об`єкту інвентаризації: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська область, Броварський район, Баришівська територіальна громада, с. Веселинівка (станом на 01 січня 2021 року), АДРЕСА_1 , адреса згідно експериментального порядку не присвоювалась, на призначалась (а.с. 21).

05 березня 2026 року завідувач Баришівської державної нотаріальної контори Н. Малиновська надала лист на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому на їхнє усне звернення повідомила, що при заведенні спадкової справи № 210/2025 після смерті ОСОБА_3 , з наданих ними документів вбачається, що документи, які підтверджують право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , спадкодавцю ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відсутні. У зв`язку з вищевикладеним, видати на їхнє ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом немає можливості. Запропоновано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 26).

З копії довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості – житлового будинку, поштова адреса: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,80 кв.м слід, що оціночна вартість об`єкта оцінки становить 709 033,36 гривень, оціночна вартість поліпшень: 533415,64 гривень, оціночна вартість земельної ділянки: 175617,72 гривень (а.с. 24-25).

Судом досліджено копію спадкової справи № 210/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , а саме: копію заяви ОСОБА_1 від 25 липня 2025 року про прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , копію заяви ОСОБА_2 від 25 липня 2025 року про прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копію Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81990084 від 25 липня 2025 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 12 лютого 2005 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію відомостей за вих. № 317 від 28 липня 2025 року про осіб, місце проживання яких було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; копію заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 03 лютого 2026 року про видачу свідоцтва про право на спадщину; копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 03 лютого 2026 року; копію виписки з погосподарської книги № 124 від 16.07.2025 на 2019-2023 роки Баришівської селищної ради Веселинівського старостинського округу Броварського району Київської області; копію листа завідувача Баришівської державної нотаріальної контори Н. Малиновської від 05 березня 2026 року (а.с. 47-68).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України слід, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України слід, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як слід з ч. 1 ст. 316 ЦК України «Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.»

За ч. 1 ст. 319 ЦК України «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.»

За ч. 1 ст. 317 ЦК України «Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.»

За ч. 1 ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.»

За ч. 1 ст. 328 ЦК України «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.»

За ст. 392 ЦК України слід, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За ст. 1216 ЦК України слід, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст. 1217 ЦК України слід, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Згідно ч. 1. ст. 1222 ЦК України слід, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Як передбачено ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До січня 1966 року, відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої 31.01.1966 р. Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Відповідно до п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Як зазначено в п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 р. № 121, власники повинні були здійcнити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості. Таким чином майно, набуте у власність до 29.06.1998 року, можна вважати виниклим і набутим в установленому законом порядку.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, як було встановлено судом, мати позивачів ОСОБА_3 проживала до своєї смерті в будинку в АДРЕСА_1 , 1969 року побудови, де була зареєстрована та була головою означеного домогосподарства як слід з виписки з погосподарської книги № 9 на 2019-2023 роки Баришівської селищної ради Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області. На час будівництва вказаного вище будинку у сільській місцевості право на них не залежало від державної реєстрації цього права. Записи у погосподарських книгах, які велись у сільських радах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), підтверджували це право приватної власності. З таких підстав право власності на будинок, який збудований у 1969 році, слід вважати виниклим і набутим в установленому законом порядку спадкодавцем ОСОБА_3 . Позивачі як спадкоємці за законом прийняли спадщину, оскільки є дітьми спадкодавця ОСОБА_3 . З наведених підстав слід позовні вимоги представника позивача адвоката Куценко Н.В. задовольнити.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Представник позивачів у своїх позовних вимогах не просила стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору під час подання позову до суду, з таких підстав означене питання не розглядалося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81,89,141,229,263-265 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 1216, 1217, 1218, 1222, 1261, 1268 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Куценко Наталії Володимирівни до Баришівської селищної ради про визнання права на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,8 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , картка платника податків НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,8 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов