Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №280/8854/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8854/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2025 в адміністративній справі №280/8854/25 (головуючий суддя першої інстанції Артоуз О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати Постанову «Про застосування адміністративно-господарського штрафу» ОПШ №020395 від 16.09.2025, яка винесена В.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті - Романенко А.Ю. стосовно громадянина України ОСОБА_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2025 позовну заяву задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області індивідуальну книжку водія або графік змінності. Дослідивши матеріали було викликано ОСОБА_1 . Позивач на розгляд справи не з`явився. Під час розгляду справи було взято до уваги всі наявні матеріали перевірки, та здійснено запит до реєстру юридичних і фізичних осіб та встановлено, що позивач є фізична особа-підприємець, вид діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний). За результатами розгляду акту винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.09.2025 № ОПШ 020395. Відповідач наголошує на тому, що під час здійснення перевірки, на вимогу інспекторів, водієм не було надано документів, а саме: індивідуально контрольної книжки водія або копії графіку змінності. Що було зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, саме тому накладено адміністративно-господарський штраф за абзацом 3, частини 1, статті 60 Закону до позивача.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 05.09.1996 по 16.03.2017 та з 01.08.2025.

Види економічної діяльності (з 01.08.2025): 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний) 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.

На підставі направлення на рейдову перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області № 000660 від 17.07.2025, з 21.07.2025 по 27.07.2025 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на ділянці а/д М-14 Одеса-Мелітополь 21км+434 м.

Під час проведення перевірки 21.07.2025 на ділянці а/д М-14 Одеса-Мелітополь 21км+434 м. зупинений транспортний засіб марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Транспортний засіб марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_1 належить позивачу.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 1 від 21.07.2025 транспортний засіб марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_1 використовувався у господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 . Замовником та вантажоодержувачем зазначено ФОП ОСОБА_3 , вантажовідправник ФОП ОСОБА_4 .

За результатами перевірки складений акт від 21.07.2025 № ОАР 042086 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про виявлення порушення: ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутня індивідуальна контрольна книга водія або графік змінності водія.

Акт від 21.07.2025 № ОАР 042086 підписаний посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки та водієм ОСОБА_1 (без заперечень/зауважень).

Повідомленням № 72279/28/24-25 від 15.08.2025 відповідачем було викликано для розгляду справи на 26.08.2025 о 10:00 год. ФОП ОСОБА_2

26 серпня 2025 року на адресу Державної служби України з питань безпеки на транспорті надійшли пояснення ОСОБА_2 відповідно до яких: автомобіль Renault НОМЕР_1 , що зазначений у матеріалах перевірки, їй не належить та ніколи не перебував у власності ФОП; водій, який керував зазначеним транспортним засобом, не перебуває з ОСОБА_2 у трудових чи цивільно-правових відносинах. Договору з ним вона не укладала, до виконання перевезення його не залучала. Товарно-транспортна накладна (ТТН), у якій використані реквізити ОСОБА_2 нею не оформлювалася і не підписувалася. Використання реквізитів відбулося без її відома та згоди. До перевезення, зазначеного в акті, а також до водія та транспортного засобу ОСОБА_2 не має жодного відношення. Додатково повідомлено, що згідно з випискою з банківського рахунку ФОП за липень 2025 року, жодних надходжень від підприємства-замовника зазначеного перевезення на користь ОСОБА_2 не було.

Повідомленням № 77330/28/24-25 від 02.09.2025 відповідачем було викликано для розгляду справи на 16.09.2025 о 10:00 год. Клименка В.М.

Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 16.09.2025 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 020395 якою накладено на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт (Закон №2344-ІІІ) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж

За приписами статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Разом з тим, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344-III).

Питання відповідності особи, яка перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом № 2344-III в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

В постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Так, для підтвердження наявності статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні ч.1 ст. 33 Закону № 2344-III необхідно встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах.

Одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III.

Аналогічний підхід щодо встановлення автомобільного перевізника вказано Верховним Судом у постанові від 13.03.2025 року у справі № 120/10641/22.

Як свідчать встановлені обставини справи, власником транспортного засобу марки Renault Master є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію. Під час рейдової перевірки транспортним засобом керував позивач.

Під час зупинки транспортного засобу та проведення рейдової перевірки встановлено, як зазначено в акті, була відсутність відсутність індивідуальної контрольної книги.

В контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що за змістом частини другої статті 49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, зареєстрованим в Мінюсті України 14.09.2010 року за №811/18106 (далі по тексту - Положення), встановлені особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

У пункті 1.5 Положення визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами.

Згідно із пунктом 6.1 Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме автомобільний перевізник є особою відповідальною за умови праці та відпочинок водія, і, відповідно, забезпечення наявності документів на підтвердження цього. При цьому, у відповідності до пункту 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ФОП ОСОБА_1 , який є власником транспортного засобу Renault Master, номерний знак НОМЕР_1 безпосередньо не надавав послуги з перевезення вантажу в контексті спірних правовідносин.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сам по собі факт перевезення вантажу автомобілем позивача не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником послуги за плату, а відтак був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344.

Ці висновки суду першої інстанції не спростовані відповідачем під час апеляційного перегляду справи.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2025 в адміністративній справі №280/8854/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Сафронова