Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №160/724/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/724/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №160/724/26 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича, начальника управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Коломоєць Людмили Василівни, Голови правління Пенсійного фонду України Капінус Євгенія Валерійовича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича, начальника управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Коломоєць Людмили Василівни, Голови правління Пенсійного фонду України Капінус Євгенія Валерійовича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразилася у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 інфляційних втрат за весь час прострочення сплати боргу у сумі 10147 грн і трьох процентів річних від простроченої суми.

- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 за період невиплати боргу у сумі 10147 грн станом на 31.12.2025 інфляційні втрати у сумі 4183,61 грн та три процента річних у сумі 1089,20, грн, загалом 5272,81 гривні;

- зобов`язати Державу Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 інфляційних втрат за весь час прострочення боргу у сумі 10147 грн, а також трьох процентів річних від простроченої суми, починаючи з 01.01.2026 (тобто з місяця, індекси інфляції за який на момент подання цієї позовної заяви ще офіційно не опубліковано, а майбутня дата остаточної виплати основної суми заборгованості позивачу невідома; при цьому Держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головнеуправління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на вимоги позивача від 01.09.2025 та 02.10.2025 вже відмовилися здійснювати будь-які нарахування та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України);

- визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича, що виразилася у невиконанні вимог законодавства, зокрема ст. 40 Конституції України, ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернень позивача від 01.09.2025, 02.10.2025 та від 03.10.2025 і надання на них відповідей листами від 01.10.2025 №48584-36444/К-01/8-0400/25 та від 31.10.2025 №57994-43812/К-01/8-0400/25, а також зобов`язати розглянути їх та надати відповіді у порядку, передбаченому Закону України «Про звернення громадян» в редакції, що діяв на час звернень позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича, що виразилася у невиконанні вимог законодавства, зокрема ст. 40 Конституції України, ст.ст. 18,19,20 Закону «Про звернення громадян» та ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» під час розгляду скарги позивача від 01.11.2025 і надання на неї відповідей листом від 11.12.2025 №105718.4/К-67375.3/25/53, а також зобов`язати розглянути скаргу та надати відповідь у порядку, передбаченому Закону України «Про звернення громадян» в редакції, що діяв, на час звернення позивача;

- визнати протиправною бездіяльність начальника управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Коломоєць Людмили Василівни, що виразилася у невиконанні вимог законодавства, зокрема ст. 40 Конституції України; ст. ст. 14, 15, 17, 18, 19, 20 Закону «Про звернення громадян» під час розгляду скарга від 01.11.2025 №КА-19414953, поданої особою з інвалідністю внаслідок війни, та надання на неї відповіді листом від 05.01.2026 №755-74746/К-03/8-2800/26;

- визнати протиправною бездіяльність Голови правління Пенсійного фонду України Капінус Євгенія Валерійовича, що виразилася у невиконанні вимог законодавства, зокрема ст. 40 Конституції України, ст. ст. 14, 15, 17, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», який не здійснив особистий розгляд скарги особи з інвалідністю внаслідок війни, поданої 01.11.2025 за №КА-19414953, а також зобов`язати розглянути скаргу та надати відповідь у порядку, передбаченому Законом «Про звернення громадян» в редакції, що діяв на час звернення позивача. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивовано тим, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Відповідачі не надали суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.

Приписам цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас у цій статті (у частинах четвертій - п`ятій) встановлені заборони об`єднувати в одне провадження кілька вимог, щодо яких закон визначає особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята цієї статті).

Поряд з тим закон установлює норму, відповідно до якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або кілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог (частина шоста статті 172 КАС України).

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи те, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України не встановив обставин, які б свідчили про об`єднання позивачем у цьому позові вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зробила висновок про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 320, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №160/724/26 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №160/724/26 – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва

суддя І.В. Юрко