Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №760/23605/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/23605/25 Головуючий у І інстанції - Майстренко О.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/2872/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

установив:

У серпні2025 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року зазначену вище позовну заяву повернуто позивачу.

Суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року позовну заяву КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було залишено без руху та позивачу був наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду зазначено, що жоден з долучених до позовної заяви документів не оформлений належним чином, а саме не містить підпису представника позивача із зазначенням дати на долучених до позовної заяви додатках.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду копії документів долучених до позовної заяви та її копії, які засвідчені в порядку встановленому нормами ЦПК України.

На виконання вищенаведеної ухвали суду про залишення позову без руху, 10 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Однак, позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 01 вересня 2025 року, оскільки докази, які долучені до позовної заяви не оформлені відповідно до вимог визначених процесуальним законом.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що прошивка документів із підписом уповноваженої особи на місці скріплення свідчить про те, що всі аркуші є частиною цілісного, автентичного комплекту. Такий спосіб оформлення підтверджує, що подані документи не піддавались зміні чи підміні, унеможливлює вилучення окремих аркушів, а отже, вважаються належно засвідченими чи підписаними у повному обсязі, а підпис на місці скріплення підтверджує автентичність усього комплекту.

Крім того, вказує, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Просило суд, скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стягнути на свою користь судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст.185 ЦПК України, відповідно до якої, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Вказав, що у заяві про усунення недоліків позивачем не були усунені недоліки зазначені в ухвалі суду, а саме: всупереч вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України, жоден з долучених до позовної заяви документів не оформлений належним чином, а саме не містить підпису представника позивача із зазначенням дати на долучених до позовної заяви додатках.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Підставою для повернення позовної заяви є невиконання відповідно до ухвали вимог, визначених саме ст.ст.175,177 ЦПК України (вимоги до позовної заяви та перелік документів, що додаються до неї).

Так, ст. 177 ЦПК України встановлено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Вимоги щодо оформлення копій письмових доказів містяться у ч.ч.4,5 ст.95 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Разом з тим, не завірення у відповідності до вимог ч.5 ст.95 ЦПК України копій письмових доказів, долучених до позовної заяви, не має наслідком повернення позовної заяви з підстав, передбачених ч.3 ст.185 ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою правовий висновок у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20 (провадження №61-15126св21), з якого вбачається, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Таким чином, визначення судом першої інстанції такого недоліку як незасвідчення належним чином копій додатків до позовної заяви є надлишковим формалізмом і не може розцінюватись в розумінні ст. 175 ЦПК України як недолік позовної заяви, який унеможливлює відкриття провадження по справі та здійснення судом розгляду справи по суті.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права, а отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку із не усуненням недоліків позовної заяви є передчасними.

Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви з зазначених судом підстав.

Враховуючи вищевикладене, встановлені колегією суддів факти щодо допущення відповідних порушень судом першої інстанції свідчать про підставність доводів апеляційної скарги та як наслідок необхідність скасування оскаржуваної ухвали через допущення судом надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права позивача на судовий захист.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

В свою чергу, скасування оскаржуваної ухвали не є підставою для розподілу судових витрат, оскільки такий здійснюється по закінченню розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору, натомість у даному випадку, справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, що свідчить про часткову підставність апеляційної скарги.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба