Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №752/4329/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 752/4329/25 Головуючий у суді першої інстанції - Чекулаєв С.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4529/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Сорокопуд Оксаною Петрівною на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 2 854 198,35 гривень інфляційних втрат та 706 654,57 гривень трьох процентів річних за період прострочення грошового зобов`язання встановленого рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2012 у справі №2601/7178/12 з урахуванням часткового погашення боргу при примусовому виконанні рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2012 у справі № 2601/7178/12 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 743-Ф від 23.11.2006 позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» 3 206 623,55 гривень.

15.08.2012 Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2012 у справі № 2601/7178/12, який неодноразово пред`являвся до виконання.

24.04.2023 головним державним виконавцем Охріменко Н. М. (ВП № НОМЕР_1) повернуто виконавчий документ стягувачу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (за заявою стягувача).

Залишок суми боргу становив 2 797 125,45 гривень.

З 24.03.2023 виконавчий документ знаходиться на виконанні у приватного виконавця Кісельової В.В.

18.11.2024 у межах ВП НОМЕР_2 реалізовано майно божника - земельну ділянку, за результатами чого 10.12.2024 виконавець перерахував стягувачу належні йому кошти від реалізації майна боржника у розмірі 2 020 000,00 гривень.

Залишок заборгованості за виконавчим документом з 11.12.2024 становив 777 125,45 гривень (2 797 125,45 - 2 020 000,00).

З урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог позивач вказував, що розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми здійснювався у такий спосіб:

1) за період з 16.03.2015 по 11.03.2017 загальний розмір нарахувань становить 1 367 973,18 гривень з яких: інфляційні втрати становлять 1 176 630,00 гривень та три проценти річних становлять 191 343,18 гривень;

2) за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 загальний розмір нарахувань становить 1 895 864,33 гривень з яких: інфляційні втрати становлять 1 434 700,61 гривень та три проценти річних становлять 461 163,72 гривні.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.10.2013 у справі №2601/7178/12 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №2601/7178/12 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «Кредитні ініціативи» на ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал».

02.08.2023 змінено найменування товариства з ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» на ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс».

01.11.2023 змінено найменування товариства з ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» на ТОВ «Оболонь інвест плюс».

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 3 263 837,51 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 42 730,23 гривень та витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок якої складає 30 000,00 гривень.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Оболонь інвест плюс» три проценти річних та інфляційні втрати за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у загальному розмірі 1815 540,54 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Оболонь інвест плюс» судовий збір у розмірі 23 501,50 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року та ухвалити нове, яким зменшити розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не урахував відсутність вини відповідачки у тривалому невиконанні судового рішення, в той час як затягування стягнення заборгованості було спричинене бездіяльністю державного виконавця та незрозумілими непослідовними діями зі сторони позивача.

Вказує, що інфляційні втрати та 3% річних становлять несправедливо непомірний тягар для боржника та створюють джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивача.

Посилається також на неврахування судом першої інстанції судової практики Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Дикий Ю.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Сорокопуд О.П., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2012 у справі № 2601/7178/12 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» було стягнуто 3 206 623,55 гривень.

15.08.2012 Голосіївським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» грошових коштів у розмірі 3 206 623,55 гривень.

Згідно з протоколом № 511928 проведення електронних торгів від 17.11.2020 була продана земельна ділянка, площею 0,2422 га, кадастровий номер 3222480601:01:051:0192, за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною продажу у розмірі 476 356,30 гривень.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Н.М. від 25.04.2023 у виконавчому провадженні ВП №45314387, відкритому згідно виконавчого листа №2-2469/12 виданого 15.07.2012 Голосіївським районним судом міста Києва, виконавчий документ був повернутий стягувачеві (ТОВ «Кредитні ініціативи») у зв`язку з письмовою заявою стягувача про повернення виконавчого документа від 25.04.2023 вих.№б/н.

25.04.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. відкрите провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-2469/12 виданого 15.08.2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту з врахуванням суми судових витрат у розмірі 3 206 623,55 копійок на користь стягувача - ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2023 у справі №2601/7178/12 (провадження №6/752/338/23) замінено стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з ТОВ «Кредитні ініціативи» на ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» щодо боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу Загальних зборів від 02.08.2023 №156 ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» змінило найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс».

Згідно з протоколом Загальних зборів від 01.11.2023 №179 ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» змінило найменування на ТОВ «Оболонь інвест плюс».

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В. від 17.06.2024 у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 було замінено стягувача з ТОВ «Кредитні ініціативи» на ТОВ «Оболонь інвест плюс».

Згідно з Протоколом про результати земельних торгів № LAE001-UA-20241015-19426 від 18.11.2024 було здійснено продаж земельної ділянки, кадастровий номер 3222482001:01:008:0222 загальною площею 0,1402 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарськиї будівель і споруд (присадибна ділянка), за ціною 2 200 000,00 гривень.

Відповідно до Акта про проведені електронні торги від 04.12.2024 складеного приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2469/12 виданого 15.08.2012 сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно, становить 2 200 000,00 гривень.

Згідно з платіжною інструкцією №13214 від 10.12.2024 приватний виконавець здійснив переказ на рахунок ТОВ «Оболонь інвест плюс» грошових коштів у розмірі 1 775 266,52 гривень із вказанням у графі призначення платежу «ВД 2-2469/12; 15.08.2012, ВП № НОМЕР_2».

Відповідно до платіжної інструкції №13185 від 10.12.2024 приватний виконавець здійснив переказ на рахунок ТОВ «Оболонь інвест плюс» грошових коштів у розмірі 224 733,48 гривень із вказанням у графі призначення платежу «ВД 2-2469/12; 15.08.2012, ВП № НОМЕР_2»

Згідно з платіжною інструкцією №11567 від 22.10.2024 приватний виконавець здійснив переказ на рахунок ТОВ «Оболонь інвест плюс» грошових коштів у розмірі 660 257,44 гривень із вказанням у графі призначення платежу «ВД 2-2469/12; 15.08.2012, ВП № НОМЕР_2».

Відповідно до наданої відповідачем Інформації про виконавче провадження ВП НОМЕР_2 (дата формування: 16.02.2025) 25.04.2023 виконавчий документ (виконавчий лист від 15.08.2012 №2-2469/12) надійшов до приватного виконавця Кісельової В.В.; боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Кредитні ініціативи»;

17.06.2024 змінено стягувача у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 на ТОВ «Оболонь інвест плюс».

13.02.2025 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП за п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

На підставі наявних у справі матеріалів суд встановив, що згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2012 у справі № 2601/7178/12 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» було стягнуто 3 206 623,55 гривень.

15.08.2012 Голосіївським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» грошових коштів у розмірі 3 206 623,55 гривень.

Таким чином, з моменту набрання судовим рішенням законної сили у відповідачки виникло зобов`язання перед стягувачем щодо сплати грошових коштів у розмірі 3 206 623,55 гривень.

Доказів добровільного виконання рішення суду відповідачка не надала.

Фактичне виконання судового рішення здійснювалося в примусовому порядку шляхом реалізації майна відповідачки, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження та не заперечується учасниками справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягувач має право здійснити нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції за весь час прострочення з виконання відповідачем судового рішення як виду відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

30.06.2024 ТОВ «Оболонь інвест плюс» (до закінчення підготовчого засідання) подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач здійснив перерахунок заявленої заборгованості розрахованої з 12.02.2017 по 07.02.2025 та змінив період нарахування боргу (в межах ціни позову) з 12.03.2017 до 23.02.2022 (за 3 роки до встановленого карантину) та з 16.03.2015 до 11.02.2017 (в межах ціни позову).

Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 17.11.2020 до 23.02.2022 (переддень введення воєнного стану) позивач виходив із залишку боргу 2 797 125,45 гривень (3 206 623,55 - 409 498,10).

Загальна сума заявлених вимог за цей період склала 1 895 864,33 грн, з яких:

-інфляційні втрати за період з 12.03.2017 до 16.11.2020 - 1 036 174,03 гривень;

-три проценти річних за період з 12.03.2017 до 16.11.2020 - 354 518,05 гривень;

-інфляційні втрати за період з 17.11.2020 до 23.02.2022 - 398 526,58 гривень;

-три проценти річних за період з 17.11.2020 до 23.02.2022 - 106 645,67 гривень.

Окрім того, позивачем донараховано інфляційні втрати та три проценти річних за окремий період: з 16.03.2015 до 11.03.2017 на суму боргу визначену рішенням суду від 11.07.2012 (3 206 623,55 гривень), які відповідно до розрахунку становлять 1 367 973,18 грн, з яких:

-інфляційні втрати за період з 16.03.2015 до 11.03.2017 - 1 176 630,00 гривень;

-три проценти річних за період з 16.03.2015 до 11.03.2017 - 191 343,18 гривень.

Отже, загальна сума нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до уточнених вимог становить: 3 263 837,51 гривень (1 895 864,33 + 1 367 973,18) замість первісно заявлених 3 560 852,92 гривень.

Зважаючи на подану відповідачкою заяву про застосування строків позовної давності, враховуючи особливості перебігу процесуальних строків, запроваджені внаслідок встановлення карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та, в подальшому, воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності за період з 16.03.2015 по 11.03.2017 у загальному розмірі 1 367 973,18 гривень, а також до вимоги про стягнення за період з 12.03.2017 по 01.04.2017.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 16.11.2020, з урахуванням суми боргу у розмірі 3 206 623,55 гривень: (100.9 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) x (100.2 : 100) x (99.9 : 100) x (102.0 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (101.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.1 : 100) x (100.8 : 100) x (100.0 : 100) x (100.0 : 100) x (99.3 : 100) x (100.0 : 100) x (101.9 : 100) x (101.7 : 100) x (101.4 : 100) x (100.8 : 100) x (101.0 : 100) x (100.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (100.7 : 100) x (99.5 : 100) x (99.4 : 100) x (99.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (100.2 : 100) x (99.7 : 100) x (100.8 : 100) x (100.8 : 100) x (100.3 : 100) x (100.2 : 100) x (99.4 : 100) x (99.8 : 100) x (100.5 : 100) x (101.0 : 100) x (101.3 : 100) = 1.299740 суд першої інстанції визначив, що інфляційне збільшення становить 961 153,87 гривні.

Здійснивши власний розрахунок трьох процентів річних за період з 02.04.2017 по 16.11.2020, з урахуванням суми боргу у розмірі 3 206 623,55 гривень: 3 206 623,55 x 3% x 1325 : 365 суд визначив, що їх розмір становить 349 214,42 гривень.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період з 17.11.2020 по 23.02.2022, з урахуванням суми боргу у розмірі 2 797 125,45 гривень (3 206 623,55 - 409 498,10): (100.9 : 100) x (101.3 : 100) x (101.0 : 100) x (101.7 : 100) x (100.7 : 100) x (101.3 : 100) x (100.2 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (100.8 : 100) x (100.6 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) = 1.142477, суд визначив, що інфляційне збільшення становить 398 526,58 гривень.

Здійснивши власний розрахунок трьох процентів річних за період з 17.11.2020 по 23.02.2022, з урахуванням суми боргу у розмірі 2 797 125,45 гривень (3 206 623,55 - 409 498,10): 2 797 125,45 x 3% x 464 : 365 суд визначив, що їх розмір становить 106 645,67 гривень.

Таким чином, загальна сума позовних вимог, які підлягають задоволенню становить 1 815 540,54 гривень, з яких:

-інфляційні втрати за період з 02.04.2017 по 16.11.2020 - 961 153,87 гривні;

-три проценти річних за період з 02.04.2017 по 16.11.2020 - 349 214,42 гривень;

-інфляційні втрати за період з 17.11.2020 по 23.02.2022 - 398 526,58 гривень;

-три проценти річних за період з 17.11.2020 по 23.02.2022 - 106 645,67 гривень.

Апеляційний суд перевірив вказані розрахунки суду першої інстанції, які не викликають у суду сумнівів у їх правильності. Відповідачка, в свою чергу, вказаних розрахунків не спростувала, власних розрахунків не навела.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у межах строку позовної давності та, відповідно часткового задоволення позовних вимог.

Посилання у апеляційній скарзі на відсутність вини відповідачки у тривалому невиконанні судового рішення колегія суддів відхиляє, оскільки судом було встановлено, що відповідачка була обізнана щодо існування у неї боргу за судовим рішенням, однак, не вчиняла жодних дій щодо добровільного виконання рішення та погашення боргу. Заборгованість було погашено внаслідок примусового виконання судового рішення, через дванадцять років після набрання вказаним рішенням законної сили.

Твердження апелянки про те, що інфляційні втрати та 3% річних становлять несправедливо непомірний тягар для боржниці та створюють джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивача також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вказані інфляційні втрати та 3% річних нараховано на підставі закону, в той час як в ході судового розгляду був установлений факт тривалого невиконання відповідачкою рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідачки з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Сорокопуд Оксаною Петрівною залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 14 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома