Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №758/10974/24 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи 758/10974/24

Провадження №22-ц/824/596/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 09.10.2022 між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір № 453413-КС-003 про надання кредиту, на підставі якого позичальнику надано грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, загальний розмір якої відповідно до розрахунку складає 40 461,96 грн, що включає: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16 143,48 грн; суми прострочених платежів по процентах - 24 318,48 грн; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 453413-КС-003 про надання кредиту від 09.10.2022, що становить 40 461, 96 грн, стягнуто витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 21 лютого 2025 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи і визнав встановленими обставини справи, які не були доведені, зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

17 вересня 2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

22 вересня 2025 року апелянт подав клопотання, в якому просив відмовити у долученні додаткових письмових пояснень.

Відповідно до п. 1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подавати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

Позивач подав додаткові пояснення після спливу строку для надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу відповідача.

Апеляційний суд не визнав необхідним подання цих пояснень, відтак не вбачає підстав для їх прийняття після спливу строку для подання відзиву на апеляційну скаргу. Тому ці пояснення слід повернути без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно- телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку, у зв`язку з чим ТОВ «Бізнес Позика» 09.10.2022 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 453413-КС-003 про надання кредиту.

09.10.2022 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 453413-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6732, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 09.10.2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 453413-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 17 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Відповідно до розрахунку у відповідача станом на 16.08.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 453413-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 40 461,96 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16 143,48 грн; суми прострочених платежів по процентах - 24 318,48 грн; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з порядком нарахування позивачем заборгованості та встановивши факт невиконання умов кредитного договору, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 40461,96 грн.

З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.10.2022 між сторонами було укладено договір про надання кредиту в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується підписанням їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 2.7 кредитного договору визначено термін дії договору до 29.01.2023 року.

Згідно з розрахунком станом на 16.08.2024 року заборгованість відповідача за договором № 453413-КС-003 про надання кредиту, складає 40 461,96 грн, та включає в себе: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16 143,48 грн; суми прострочених платежів по процентах - 24 318,48 грн; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності здійснення перерахунку нарахованих позивачем відсотків, з урахуванням ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» з наступних підстав:

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону № 1734-VIII (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1734-VIII (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно з п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону №1734-VIII», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 12 Закону №1734-VIII встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом №3498-IX, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

Приписами ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору, щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору.

Як встановлено п. 2.4 кредитного договору між відповідачем та кредитором, стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом : в день 1,15826489, фіксована. Фіксована процента ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1- зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас в даному випадку вказана норма не може бути застосована, оскільки нарахування відсотків за користування кредитними коштами не є відповідальністю особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки кредитний договір укладений між сторонами до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), приписи Закону №3498-IX не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли на підставі договору, зокрема укладеному 09.10.2022 року.

Щодо покликання скаржника у апеляційній скарзі на порушення процедури розгляду справи судом першої інстанції, то апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд справи у відсутності сторони відповідача дійсно міг призвести до обмеження прав останнього у наведенні доводів та наданні доказів місцевому суду. Поряд із цим, апеляційний суд констатує те, що право на представлення своїх інтересів та бути почутим судом фактично було поновлено ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції при подачі апеляційної скарги та апеляційному перегляді справи, де останній мав можливість навести доводи на обґрунтування своєї позиції. Між тим, наведені відповідачем доводи по суті не спростовують правильність висновків місцевого суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько