Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №369/18604/24 — Київський апеляційний суд

справа № 369/18604/24

головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.

провадження № 22-ц/824/1928/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Штуць Наталії Григорівни на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 35 000 грн щомісячно, починаючи з часу звернення до суду.

Позов обґрунтовано тим, що 07 липня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Вказує, що протягом декількох років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.

З лютого місяця 2022 року відповідач проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач не утримує свого сина. Матір утримує дитину самостійно, іншої допомоги на утримання сім`ї від відповідача не отримує.

Малолітній син навчається в третьому класі Боярського академічного ліцею «Лідер».

Згідно з висновком КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Боярської міської ради» ОСОБА_3 за станом здоров?я потребує індивідуального навчання вдома діагноз «F90». Згідно консультаційного висновку спеціаліста та за даними обстеження психолога від 03 травня 2024 року у дитини наявність когнітивної недостатності з резидуально-органічними змінами недостатності. Відстає у соціо-педагогічному та психічному розвитку. Лабільність поведінки з проявами протестної форми. Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Гіперкінестичний розлад поведінки з порушенням активності і уваги; імпульсивно-протестним реагуванням, розпорошеною увагою. Енурез стійкий. F90.1 У зв`язку з рекомендаціями лікарів, дитина постійно знаходиться під наглядом психіатра. Також, лікарями запропоновано індивідуальна форма навчання, заходи виховної-педагогічної корекції, тренінги, медикаментозна терапія, раціональна зайнятість, залучення до процесів творчого і трудового виховання.

На всі ці рекомендації необхідно гроші.

Відповідач у справі працює, на сьогодні є фізичною особою-підприємцем, місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 ; на замовлення.

Відповідач має приблизний дохід до 200 000 грн на місяць, тому може надавати допомогу на утримання спільної з позивачкою дитини, яка має когнітивні недостатності з резидуально-органічними змінами недостатності.

Інших непрацездатних осіб, інших дітей на своєму утриманні не має.

Відповідачу на праві власності належить: автомобіль марки «SUBARU FORESTER», 2017 року випуску; будинок № НОМЕР_1 у садовому товаристві «Тюльпан» у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області; земельна ділянка у садовому товаристві «Тюльпан» у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області кадастровий номер 3222410300:01:052:0247; земельна ділянка кадастровий номер 3222483200:04:001:0398 площею:0,06 га; квартира АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2025 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 35 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду 08 листопада 2024 року і до повноліття дитини.

Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп. у дохід держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач є молодим працездатним чоловіком, відомостей про незадовільний стан його здоров`я суду не надано, на підтвердження наявності у відповідача на утриманні іншої дитини, відповідач свідоцтва про народження дитини чи іншого письмового документа не надає. Серед іншого суд враховує стан здоров`я дитини, матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність грошового зобов`язання у відповідача, вік дитини та інші обставини, що мають істотне значення. За встановлених у цій справі обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір аліментів у сумі 35 000 грн щомісячно є достатнім та таким, який може надавати відповідач.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2025 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 369/18604/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвоката Штуць Н.Г. подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити заочне рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4, виходячи із середньої заробітної плати працівника для Київської області, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду 08 листопада 2024 року і до повноліття дитини.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та відповідно до свідоцтва платника єдиного податку (серія Б № 799508), є платником єдиного податку, тобто перебуває на спрощеній системі оподаткування - веде спрощений облік доходів і витрат.

Вказує, що оскільки єдиним джерелом доходів ОСОБА_1 є доходи, отримані ним від здійснення підприємницької діяльності в організаційно правовій формі ФОП - платник єдиного податку, судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки встановлено що розмір аліментів визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи-підприємця, а тому наявні підстави для зміни рішення суду.

Апелянт не заперечує свого батьківського обов`язку щодо утримання сина ОСОБА_3 та з народження до теперішнього часу відповідач забезпечує утримання сина як у грошовій так і у натуральній формі.

Зазначає, що враховуючи встановлений законодавством мінімальний розмір стягнення аліментів - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (у сумі 1 598 грн), з огляду на вимоги частини 5 статті 183 СК України, суд повинен був визначити розмір аліментів у розмірі частини виходячи із середньої заробітної плати працівника для Київської області.

Такий підхід є справедливим, обґрунтованим та відповідає інтересам дитини, забезпечує її реальні потреби при збереженні здатності батька виконувати свої обов`язки, у тому числі враховує обов`язок обох батьків щодо відповідного матеріального забезпечення.

Визначаючи розмір аліментів у сумі 35 000 грн, суд першої інстанції не дослідив, чи буде досягнута рівність батьків щодо утримання дитини за результатами ухвалення рішення.

Вказує, що відповідач бере активну участь у вихованні та утриманні свого сина ОСОБА_3 , адже систематично останній проживає разом із батьком, який забезпечує сина як у натуральній формі, так і надає фінанси матері.

Оскільки обоє батьків мають однакові юридичні зобов`язання щодо утримання дитини, аліменти не повинні слугувати єдиним джерелом її забезпечення, а мають розглядатися у контексті спільної участі батьків у виконанні цього обов`язку.

Встановлення фіксованої суми аліментів у розмірі 35 000 грн без аналізу доходів позивачки, її матеріальної участі в утриманні дитини, а також без врахування середнього рівня доходів апелянта як ФОП на єдиному податку, є непропорційним, однобічним і таким, що порушує принцип рівності обов`язків батьків.

Позивачем при поданні позовної заяви не наведено жодних доводів та не долучено жодних доказів, які б підтверджували дохід останньої, виходячи з цього неможливо визначити, чи буде забезпечений принцип рівності батька і матері щодо обов`язку утримання дитини.

Позивачка, повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 07 липня 2000 року між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 зареєстровано шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_1 , матір - ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Боярської міської ради» від 07 травня 2024 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: гіперкінестичний розлад поведінки з порушенням активності і уваги; імпульсивно-протестним реагуванням, розпорошеною увагою. Енурез стійкий. F90.1

Рекомендації: продовження нагляду і лікування дитячого психіатра за місцем проживання; продовжити навчання, індивідуальна форма на дому; медикаментозна терапія; заходи виховної-педагогічної корекції, під контролем психолога, тренінги; обмеження психоемоційних навантажень; раціональна зайнятість, залучання до процесів творчого та трудового виховання; повторне лікування за клінічними показниками; сімейна психотерапія у колі родини.

Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 та витягу з реєстру територіальної громади № 2024/012938702 від 26 жовтня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6-7, 13).

Зі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований 15 листопада 2007 року як фізична особня-підприємець (а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 799508 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 18).

ОСОБА_1 на праві власності належить:

автомобіль марки «SUBARU FORESTER», 2017 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу (а.с. 19);

будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21 грудня 2015 року (а.с. 20);

земельна ділянка у садовому товаристві «Тюльпан» у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області кадастровий номер 3222410300:01:052:0247, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 21);

земельна ділянка кадастровий номер 3222483200:04:001:0398 площею: 0,06 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 22);

частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с. 23-24).

Відповідно до довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого, складеної ДУ «ІТО НАМН України», ОСОБА_1 госпіталізовано 17 квітня 2025 року, виписано 24 квітня 2025 року, діагноз: ушкодження заднього рогу та тіла медіального меніска правого колінного суглоба. Ушкодження суглобового хряща медіального виростка правої стегнової кістки І-ІІ ст за Outerbridge. Ушкодження суглобового хряща медіального виростка правої великогомілкової кістки І-ІІ ст за Outerbridge. Гіпертрофія жирового тіла Гоффа справа.

Оперативні втручання, виконані у ДУ «ІТО НАМН України».

21 квітня 2025 року: Артроскопічний дебридмент правого колінного суглоба. Парціальна резекція ушкоджених частин медіального меніска правого колінного суглоба.

Лікувальні і трудові рекомендації: амбулаторний нагляд ортопеда-травматолога за місцем мешкання. Виключити навантаження на прооперовану нижню кінцівку 1 міс, ЛФК, масаж, медикаментозне лікування (а.с. 87).

Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, поданою 15 квітня 2025 року, обсяг доходу ОСОБА_1 за перший квартал 2025 року, що оподатковується ставкою 5 %, становить 476 005 грн (а.с. 68-70).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, позивачка скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі.

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Указані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18.

За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

ОСОБА_2 у своєму позові просила суд стягнути з відповідача аліменти на неповнолітню дитину у розмірі 35 000 грн щомісячно.

Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір аліментів на неповнолітню дитину, позивачка посилалася на те, що вона несе основні та додаткові витрати на утримання дитини: купляє одяг, продукти харчування, несе витрати на шкільні потреби, несе витрати на психологів, заняття корекційного педагога, медикаментозну терапію.

На підтвердження указаних обставин до позову додано консультаційний висновок спеціаліста КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Боярської міської ради».

Однак, витрати викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо) є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України, та не відносяться до витрат на утримання неповнолітньої дитини, у тому числі на навчання, харчування, тощо.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування таких витрат під час визначення розміру аліментів на малолітню дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, до вікової категорії якої належить дитина сторін у справі, становить 3 196 грн.

Так, в цьому випадку, на день ухвалення оскаржуваного рішення 04 квітня 2025 року мінімальний розмір аліментів для дитини віком від 6 до 18 років становить 50% прожиткового мінімуму - 1 598 грн.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7 та частини 8 статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтями 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків, а брати участь в утриманні дитини зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів, апеляційний суд враховує, що такі стягуються не для зрівняння матеріального становища платника та одержувача аліментів, а для того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Крім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить стягнути з нього аліменти у розмірі 1/4, виходячи із середньої заробітної плати працівника для Київської області, щомісячно. Однак, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів і позивачка, скориставшись своїм правом, просить стягнути аліменти у твердій грошовій суму, тому підстави для стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів відсутні.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що він бере активну участь у вихованні та утриманні свого сина ОСОБА_3 , останній систематично проживає разом із батьком, який забезпечує сина як у натуральній формі, так і надає фінанси матері.

Пунктом 1 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 2 статі 13 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статі 13 ЦПК України).

Відповідач не надав докази на підтвердження обставин проживання дитини із ним до суду першої інстанції, а також ним не заявлялося клопотання про витребування судом таких доказів, а з урахуванням принципу диспозитивності, до обов`язків суду не відноситься збирання доказів у цивільних справах.

Враховуючи відомості про доходи відповідача, наявність у його власності нерухомого та рухомого майна, відсутність відомостей щодо наявності на його утриманні інших осіб, апеляційний суд дійшов висновку, що є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини є аліменти у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

На підставі викладеного, враховуючи принцип рівності прав та обов`язків батьків, стан здоров`я та матеріальне становище дітей та платника аліментів, відсутність відомостей щодо наявності у відповідача інших дітей або осіб на утриманні, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині визначеного розміру аліментів з 35 000 до 17 000 грн на місяць з подальшою індексацією відповідно до закону.

Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Штуць Наталії Григорівни задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2025 року змінити у частині розміру аліментів на дитину, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 17 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду 08 листопада 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська