Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №759/7015/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суд міста Києва від 02 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Святошинського районного суд міста Києва від 02 травня 2024 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Семенівка Чернігвської області, українку, громадянку України, з середньою освітою, незаміжню, непрацюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудиму в силу ст. 89 КК України,-

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Судом визнано доведеним, що 19 січня 2024 року, близько 15 год. 22 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи в магазині «Miraton» на території торгівельного центру «LAVINA-MALL», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-д, діючи в умовах воєнного стану з корисливих мотивів та з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з торгових полиць чуже майно, а саме: кросівки «GUESS» білого кольору, вартістю 6 999 грн. (без ПДВ) та вийшла з ними з магазину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та юридичну кваліфікацію діяння, просить скасувати оскаржуваний в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць. В іншій частині вирок залишити без зміни.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом належним чином не враховано конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Вказує на те, що суд безпідставно визнав обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_6 щире каяття. У даному провадженні, ставлення ОСОБА_6 до вчиненого на початковому етапі досудового розслідування полягало в тому, що вона неодноразово не являлась за викликом до органу досудового розслідування, у зв`язку із чим її було оголошено у розшук.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченої, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора; провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених у ній підстав.

Згідно ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не досліджувалися судом за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Порушень кримінального процесуального закону, які могли би істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої та кваліфікацію її дій за ч. 4 ст. 185 КК України, колегія суддів не вбачає.

Водночас доводи апеляційної скарги прокурора в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого та неправильності застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає у безпідставному застосуванні ст. 75 КК України, - колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими.

Також суд першої інстанції призначаючи покарання, у повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, зокрема врахував особу обвинуваченої, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, характеризується негативно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, врахував пом`якшуючі обставини, зокрема щире каяття, встановив відсутність обтяжуючих обставин та обґрунтовано визначив покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років - мінімальне, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, можливого за встановлених у даному випадку обставинах. Таке покарання, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім у даному випадку.

Так, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, у вироку не навів переконливих підстав для застосування положень ст. 75 КК України, належним чином не вмотивував своє рішення у цій частині, а відтак доводи прокурора є обґрунтованими.

Так, відповідно до приписів ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції повною мірою не врахував особу обвинуваченої, яка раніше судима за аналогічні кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що обвинувачена на шлях виправлення не стала та належних висновків для себе не зробила.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України - звільнення від відбування призначеного покарання, - формально зазначив про врахування зазначених положень КПК України, не надав їм належної правової оцінки під час постановлення судового рішення.

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_6 неодноразово судима: вироком Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 22 грудня 2023 року та 12 січня 2024 року направлено обвинувальні акти до Голосіївського райсуду м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України.

На переконання колегії суддів, дані обставини свідчать про систематичний характер протиправних дій обвинуваченої, та призначення обвинуваченій покарання з іспитовим строком не є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у розумінні ст. 65 КК України. Обвинувачена належних висновків не зробила, на шлях виправлення не стала, а тому висновки суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, є необґрунтованими.

Отже рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком є необґрунтованим.

Також слід зазначити, що призначення покарання за вчинення аналогічних злочинів із застосуванням ст. 75 КК України може створювати у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Враховуючи наведене, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі ст. 413 КПК України невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку, за яким обвинувачена має реально відбувати покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суд міста Києва від 02 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк перебування під вартою з 27.03.2024 по 02.05.2024.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту її затримання в порядку виконання вироку.

В іншій частині вирок щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Вирок Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: ____________ ____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-кп/824/1059/ 2026

Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1