Постанова від 03 вересня 2025 р. у справі №361/8760/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2025 року м. Київ

Справа №361/8760/23

Провадження: № 22-ц/824/13198/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ляпкало Алли Іванівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані»

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дутчака І. М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ТОВ «ФК «Просто Мані» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 30 серпня 2021 року між ТОВ ФК "Просто Мані" та ОСОБА_1 був укладений договір № 30-08-21-01-26/929 про надання коштів у позику. У п. 1.1 договору передбачено, що кредитодавець надав грошові кошти позичальникові у сумі 831000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 30 відсотків річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування на умовах та в строки, встановлені цим договором. Згідно із п. 1.3 договору позика надається з цільовим призначенням, для створення бізнесу, отже, не відноситься до споживчого кредитування. Відповідно до п. 3.1 договору позика надається кредитодавцем шляхом перерахування суми коштів, визначеної в п. 1.1 даного договору, на рахунок позичальника, зазначений у заявці на отримання кредиту. Датою передачі коштів у позику згідно з договором є дата списання відповідної грошової суми з банківського рахунку кредитодавця. Відповідно до заяви на отримання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від ТОВ ФК "Просто Мані" від 30.08.2021 року вх. № 300821-02 відповідач погодила наступний порядок надання позики за рахунок надання грошових коштів позивачем, а саме позивачем за завданням відповідача:

- грошові кошти в сумі 812000 грн. перераховуються на поповнення карткового рахунку, відкритого на ім`я відповідача;

- грошові кошти в сумі 11500 грн. перераховуються приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кабаєвій А.А. на оплату нотаріальних послуг;

- грошові кошти в сумі 7500 грн. перераховуються ФОП ОСОБА_2 за оплату послуг.

За таких обставин, відповідачці, ОСОБА_1 було надано позику в розмірі 831000 грн, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики та сплаті встановлених платежів відповідачка не виконала, а тому, на дату подання позову має непогашену заборгованість по тілу кредиту в розмірі 830966 грн 03 коп та заборгованість по нарахованих та не сплачених процентах у розмірі 481067 грн 02 коп. Крім того, оскільки відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики та сплаті встановлених платежів не виконала, на дату подання позовної заяви має непогашену заборгованість зі сплати суми девальвації на тіло кредиту в розмірі 297485 грн 84 коп, заборгованість зі сплати суми девальвації на проценти в розмірі 172222 грн. ТОВ ФК "Просто Мані", посилаючись на п. п. 5.2, 5.3, 5.4 договору зазначало, що відповідачка допустила порушення умов оплати, що встановлені договором, тому до відповідача застосовуються штрафні санкції у вигляді сплати пені в розмірі 1890 грн 37 коп та у вигляді штрафу в розмірі 83100 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2025 року позов ТОВ «ФК «Просто Мані» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Просто Мані» заборгованість за договором № 30-08-21-01-26/929 про надання коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту, від 30 серпня 2021 року у загальному розмірі 1050748 грн. 57 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ФК«Просто Мані» судовий збір у розмірі 15764 грн. 55 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10000 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням в частині не задоволених позовних вимог, адвокат Ляпкало А. І. в інтересах ТОВ «ФК «Просто Мані» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просила скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач має право на нарахування відсотків за користування кредитом до 21.08.2023 року, як це відображено у розрахунку заборгованості.

Разом з тим, звертає увагу, що суд першої інстанції у рішенні зазначив про право позивача стягувати відсотки лише до закінчення строку дії договору (29.08.2022 року), проте фактично задовольнив вимоги щодо відсотків лише за період з 30.08.2021 по 31.03.2022 року, що призвело до заниження суми заборгованості, яка фактично становить 237 241,05 грн.

Крім того, суд першої інстанції помилково послався на практику Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023 року, яка не є релевантною до спірних правовідносин. Нарахування відсотків є правомірним протягом усього строку дії договору та до моменту фактичного повернення кредиту. Надіслання позивачем претензії відповідачу не може вважатися підставою для одностороннього припинення нарахування відсотків.

Безпідставною є й відмова суду першої інстанції у стягненні відсотків за період до 21.08.2023 року, а також суми девальвації, нарахованої як на тіло кредиту, так і на проценти.

Умовами договору (п. 1.10) сторони передбачили, що у разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, розмір процентів та сума позики, що підлягають сплаті позичальником, збільшуються на суму девальвації за спеціальною формулою. Відповідно до п. 1.1 договору, сума процентів та сума позики, збільшена на девальвацію, підлягає сплаті одночасно з поверненням основного боргу та процентів згідно з графіком платежів (додаток №1 до договору).

За таких обставин, сума девальвації на тіло кредиту становить 297 485,84 грн, а заборгованість зі сплати девальвації на відсотки - 172 222 грн.

Водночас, зауважує, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що зумовлює правомірність нарахування відсотків протягом усього строку дії договору.

Посилання суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/15 є помилковим, оскільки у цьому спорі застосовувалися різні правові підстави для нарахування відсотків - зокрема ст. 1048 та ст. 625 ЦК України. Натомість позовна заява ТОВ «ФК «Просто мані» не містила вимог, обґрунтованих застосуванням ст. 625 ЦК України.

А отже, сторони, будучи вільними у визначенні умов договору, прямо передбачили механізм розподілу валютних ризиків, пов`язаних із девальвацією гривні щодо долара США. Позичальник, підписуючи договір, підтвердив, що його умови є розумними, справедливими, добросовісними та такими, що не створюють дисбалансу прав і обов`язків сторін.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «ФК «Просто мані» підлягає задоволенню частково.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 серпня 2021 року між ТОВ ФК «Просто Мані» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір № 30-08-21-01-26/929 про надання коштів у позику (далі - договір) (а. с. 6-11).

30 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву на отримання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту від ТОВ ФК "Просто Мані" згідно договору № 30-08-21-01-26/929 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 30 серпня 2021 року (а .с. 14).

У п. 2 заяви зазначено про те, що ОСОБА_1 згодна, що підписаний нею паспорт кредиту № 30-08-21-01-26/929 від 29 серпня 2021 року містить умови укладеного нею кредитного договору. Умови договору, зокрема, умови про сукупну вартість кредиту/кредитів, їй роз`яснені та зрозумілі.

У п. п. 3, 4 заяви зазначено, що отримання кредиту відповідач просить ТОВ ФК "Просто Мані" перерахувати суму кредиту на вказаний рахунок/рахунки у сумі 812000 грн., рахунок АТ "ПУМБ", призначення поповнення карткового рахунку ОСОБА_1 шляхом перерахування кредиту згідно із договором № 30-08-21-01-26/929 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 30 серпня 2021 року. Доручено позивачу ТОВ ФК "Просто Мані" виплатити/сплатити, за рахунок отримання нею кредиту такі суми коштів:

- грошові кошти в сумі 11500 грн перераховуються приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кабаєвій А. А. за оплату нотаріальних послуг;

- грошові кошти в сумі 7500 грн перераховуються ФОП ОСОБА_2 за оплату послуг за надання послуг згідно із актом прийому-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання послуг № КБ 30-08-21-01-26/929 від 29 серпня 2021 року.

Згідно із п. 1.1 договору № 30-08-21-01-26/929 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 30 серпня 2021 року, кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 831000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 30 відсотків річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлені цим договором. Тип процентної ставки фіксована.

Сторонами погоджено механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом, який викладено у п. п. 5.4, 5.5, та 5.6 договору. Даний механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом застосовується автоматично при наявності передбачених договором підстав для його застосування, є виключним наслідком неналежного виконання позичальником умов договору та діє до повного усунення позичальником порушень у виконанні зобов`язань.

У п. 1.2 договору визначено, що тип кредиту (кредитна програма): Кредит Плюс.

Із умов п. 1.3 договору вбачається, що позика надається з цільовим призначенням - для створення бізнесу (далі - цільове призначення кредиту).

Відповідно до п. 1.4 договору кредитодавець зобов`язаний видати кредит позичальнику протягом 2 робочих днів з дня підписання цього договору, та отримання кредитодавцем заявки позичальника на отримання кредиту, але не раніше для оформлення правочину, необхідного для забезпечення виконання зобов`язання за цим договором та виконання й оплати обов`язкових послуг визначених в п. 1.8 договору. В якості забезпечення за цим договором позичальник надає в іпотеку кредитодавцю нерухомість, а саме квартиру номер АДРЕСА_1 .

У п. 1.5 договору зазначено, що строк дії договору: кредит надається строком на 365 днів від дати отримання позичальником кредиту, тобто із 30 серпня 2021 року по 29 серпня 2022 року. Договір набуває чинності з моменту його укладення (підписання сторонами). У разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені, штрафів та інших нарахувань передбачених договором, дія даного договору продовжується до повного виконання Позичальником зобов`язань, включаючи день фактичного та повного розрахунку. Після закінчення строку, на який надано кредит, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі визначеному в п. 1.1 договору, пеня за неналежне виконання позичальником зобов`язань нараховуються в розмірі визначеному п. 5.2 договору до повного розрахунку за договором.

Згідно із умовами п. п. 1.6, 1.7, 1.8, 1.8.1, 1.8.2, 1.8.3, 1.9, 1.9.1, 1.10 кредит надається позичальнику згідно із заявою позичальника шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок (рахунки) вказані позичальником у заяві. Ненадання позичальником реквізитів рахунку в банку (надання реквізитів з помилками) (чи ухилення іншим способом від отримання кредиту), звільняє кредитодавця від відповідальності за порушення зобов`язання, передбаченого п.1.4 цього договору.

Датою надання кредиту вважається дата списання відповідної суми з рахунку кредитодавця. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій, в разі їх наявності - вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.

Реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту, додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту, що також відображені в додатку 2 до цього договору складають:

- реальна річна процентна ставка складає 38,11 % річних. Орієнтована загальна вартість кредиту складає 132,20 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 1098616 грн. 99 коп. (у грошовому виразі);

- проценти (відсотки) за користування кредитом 29,92 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 248616 грн. 99 коп. (у грошовому виразі);

- вартість послуг кредитного посередника 7500 грн. (у грошовому виразі).

Додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту:

- вартість послуг за вчинення нотаріальних дій 11500 грн. (у грошовому виразі);

- сторони домовились, що позичальник приймає на себе ризик девальвації національної валюти - гривні відносно іноземної валюти - долара США. У разі збільшення курсу (вартості) долара США, що встановлений НБУ на момент укладання цього договору сума позики, відсотки, що підлягають сплаті Позичальником на користь Кредитодавця збільшується на суму девальвації гривні до долара США за наведеною формулою.

Відповідно до п. 3.1 договору позика надається кредитодавцем шляхом перерахування суми коштів, визначеної в п.1.1 даного договору, на рахунок позичальника, зазначений у заявці на отримання кредиту. Датою передачі коштів у позику згідно з даним Договором є дата списання відповідної грошової суми з банківського рахунку кредитодавця.

За змістом п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29 серпня 2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

У додатку № 1 до договору № 30-08-21-01-26/929 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 30 серпня 2021 року наведений графік платежів (а. с. 12).

У додатку № 2 до договору № 30-08-21-01-26/929 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 30 серпня 2021 року наведена Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а. с. 13).

На підтвердження надання кредиту на передбачених договором умовах позивачем, ТОВ ФК "Просто Мані", надано копії платіжних доручень:

- № 13054 від 30.08.2021 року на суму 812000 грн. 00 коп. (а. с. 15);

- № 13055 від 30.08.2021 року на суму 11500 грн. 00 коп. (а. с. 16);

- № 13056 від 30.08.2021 року 7500 грн. 00 коп. (а. с. 16).

У матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 23 серпня 2023 рік, який складений головним бухгалтером ТОВ ФК "Просто Мані" та підписаний директором товариства (а. с. 17).

Згідно із розрахунком загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 30-08-21-01-26/929 від 30.08.2021 року за період з 30.08.2021 року по 21.08.2023 року складає 1866731 грн 26 коп, з яких: тіло кредиту - 830965,03 грн, сума девальвації нарахованої на тіло кредиту - 297485,84 грн, нараховані відсотки - 481067,02 грн., сума девальвації нарахованої на відсотки - 172222 грн, нарахована пеня - 1890,37 грн., нарахований штраф - 83100 грн.

23 серпня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 направлено повідомлення- вимогу про повернення суми заборгованості (усунення порушення) за укладеним договором № 30-08-21-01-26/929 надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30 серпня 2021 року (а. с. 19).

Звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Просто мані» свої доводи зводить до того, що свої зобов`язання про надання коштів на умовах фінансового кредиту. виконав, водночас, відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, надавши розрахунок такої, просить стягнути таку у примусовому порядку.

На час розгляду справи, відповідачка не повернула борг за кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків та суми девальвації, суд першої інстанції виходив з того, що після закінчення строку кредитування позивач втратив право нараховувати відсотки, а наданий ним розрахунок заборгованості не відповідає умовам укладеного договору та не підтверджений належними і допустимими доказами. Крім того, суд зазначив, що позивач не довів обґрунтованість і правильність нарахування девальвації на тіло кредиту та на відсотки згідно з формулою, визначеною договором.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зі змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Згідно положень ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положенням ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи убачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 30-08-21-01-26/929 від 30.08.2021 року за період з 30.08.2021 року по 21.08.2023 року складає 1866731 грн 26 коп, з яких: тіло кредиту - 830965,03 грн, сума девальвації нарахованої на тіло кредиту - 297485,84 грн, нараховані відсотки - 481067,02 грн., сума девальвації нарахованої на відсотки - 172222 грн, нарахована пеня - 1890,37 грн., нарахований штраф - 83100 грн.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У п.9.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29 серпня 2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором.

В п.1.5 вказаного договору зазначено, що кредит надається строком на 365 днів від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 30 серпня 2021року по 29 серпня 2022 року (а. с. 6).

Колегія суддів зауважує, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить дані про заборгованість станом на 21 серпня 2023 року (а.с. 17 зв.), де відображено нарахування процентів поза межами строку кредитування. Суд першої інстанції, пославшись на зазначений розрахунок, дійшов висновку, що він не відповідає вимогам закону та умовам договору і не може вважатися належним доказом розміру заборгованості відповідача. Такий висновок у цій частині є обґрунтованим.

Водночас, суд допустив помилку у визначенні фактичного розміру заборгованості за відсотками, виходячи із суми 134 793,17 грн. Вказана сума дійсно міститься у розрахунку, проте вона відповідає лише періоду до 31.03.2022 року. При цьому, суд не врахував, що відповідно до умов договору відсотки за користування кредитом підлягали нарахуванню до закінчення строку дії договору, тобто, до 29.08.2022 року.

З урахуванням положень п. 1.1 договору, відповідно до якого проценти встановлені у розмірі 30 % річних, та застосування загальноприйнятої формули нарахування, сума заборгованості за відсотками станом на 29.08.2022 року складає:

830 966,03 грн. (тіло кредиту) ? 30 % : 365 ? 28 (кількість днів нарахування на поточну суму заборгованості) = 19 123,60 грн.;

218 117,45 грн. - заборгованість по відсотках за період з 30.08.2021 по 01.08.2022 року.

Отже, загальна сума заборгованості за відсотками становить 237 241,05 грн, а не 134 793,17 грн, як безпідставно визначив суд першої інстанції.

А отже, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи та наданим доказам, оскільки на момент закінчення строку дії договору, 29.08.2022 року, розмір заборгованості за відсотками був значно більшим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на умовах, визначених договором. Суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права та неповно з`ясувавши обставини справи, фактично звів суму процентної заборгованості до меншої, ніж передбачено договором та підтверджено розрахунком позивача.

Отже, доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Просто Мані» у цій частині є обґрунтованими та частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Водночас, колегія суддів не погоджується з іншими доводами апеляційної скарги у частині стягнення відсотків та вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з п. 1.5 та п. 9.1 укладеного між сторонами договору № 30-08-21-01-26/929 від 30.08.2021 року, строк дії договору визначений до 29.08.2022 року, при цьому сторони передбачили, що після спливу цього строку договір діє до повного виконання зобов`язань, проте умови щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування договором прямо не передбачені.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, проценти за користування кредитом нараховуються виключно в межах строку кредитування, погодженого сторонами, а після його закінчення правовою підставою для нарахування відсотків може бути лише ст. 625 ЦК України (проценти як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання), але не умови кредитного договору.

Посилання апелянта на ч. 1 ст. 1048 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначена норма встановлює загальне правило щодо права позикодавця на одержання відсотків від суми позики протягом строку дії договору. Продовження нарахування відсотків після завершення визначеного строку кредитування законом не передбачене, якщо інше прямо не встановлено договором.

Разом з тим, у даній справі позивач не заявляв вимог про стягнення відсотків у порядку ст. 625 ЦК України як санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання, а наполягав саме на стягненні договірних відсотків. Відтак, нарахування процентів після 29.08.2022 року є неправомірним та суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для задоволення вимог про стягнення відсотків після закінчення строку кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги щодо нерелевантності спірних правовідносин до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 колегія суддів також вважає безпідставними з огляду на таке.

Вказаною постановою Верховного Суду сформульовано правовий висновок про те, що нарахування договірних процентів можливе лише в межах строку кредитування, визначеного сторонами. Після його закінчення кредитор не має права вимагати від боржника сплати процентів на підставі умов кредитного договору, оскільки зобов`язання з повернення грошових коштів трансформується у грошове зобов`язання, до якого застосовується ст. 625 ЦК України.

Зазначений висновок має загальнообов`язкове значення та підлягає застосуванню судами нижчих інстанцій у подібних правовідносинах (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 263 ЦПК України).

Факт того, що у даній справі позивач не заявляв вимог, обґрунтованих положеннями ст. 625 ЦК України, а наполягав виключно на стягненні договірних процентів, навпаки підтверджує релевантність зазначеної постанови. Саме вона визначає відсутність правових підстав для нарахування відсотків після 29.08.2022 року.

А отже, посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 є правильним, а доводи апеляційної скарги у цій частині не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Щодо нарахування сум девальвації на тіло та відсотки, колегія суддів відмічає наступне.

Як зазначено вище, підставою для відмови у стягненні сум девальвації стало те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру заборгованості з девальвації на відсотки та тіло кредиту, з урахуванням періоду нарахування відсотків, у межах строку дії договору позики.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, адже, у розрахунку заборгованості станом на 21.08.2022 року зазначено нараховану суму девальвації на тіло та на відсотки по кредиту, а формула розрахунку вказана в погодженому відповідачкою п. 1.10 договорі.

Колегія суддів звертає увагу, що за умовами кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит із цільовим призначенням - для створення бізнесу (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.10 договору, у разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки та сума позики, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитодавця, збільшуються на суму девальвації, визначену за такою формулою:

СД = С ? (К2 - К1) / К1,

де:

СД - сума девальвації;

С - сума відсотків, визначена у гривнях у графіку платежів на дату сплати відсотків, або сума позики для цілей повного погашення;

К1 - курс долара США, встановлений НБУ на момент укладення договору;

К2 - курс долара США, встановлений НБУ на момент здійснення платежу.

Згідно з п. 1.11 договору, сума процентів та сума позики, збільшена на девальвацію, сплачується одночасно з поверненням позики та процентів відповідно до графіку платежів, визначеного додатком № 1 до договору. Сторони також погодили, що при розрахунку відсотків за користування позикою береться до уваги курс долара США, встановлений НБУ.

Отже, курс долара США:

на момент видачі кредиту (30.08.2021) становив **26,92 грн/дол. США (К1)**;

станом на 29.08.2022 року - **36,56 грн/дол. США (К2)**;

станом на 21.08.2023 року курс залишався **36,56 грн/дол. США (К2)**.

Відповідно:

Девальвація на тіло кредиту

С = 830 966,03 грн.

СД = 830 966,03 ? (36,56 - 26,92) / 26,92

СД = 830 966,03 ? 9,64 / 26,92

СД = 830 966,03 ? 0,3579

СД = 297 485,84 грн.

Девальвація на відсотки

С = 237 241,05 грн.

СД = 237 241,05 ? (36,56 - 26,92) / 26,92

СД = 237 241,05 ? 9,64 / 26,92

СД = 237 241,05 ? 0,3579

СД = 84 972,56 грн.**

Отже, за формулою, передбаченою п. 1.10 договору, нарахуванню підлягають: сума девальвації на тіло кредиту - 297 485,84 грн та сума девальвації на відсотки -84 972,56 грн.

Загальна сума девальваційних нарахувань складає 382 458,40 грн.

Колегія суддів відмічає, що Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 року у справі №234/3840/15-ц зробив висновок про те, що кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується із розрахунком наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком, не є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 серпня 2023 року у справі № 922/1280/22, саме на суд покладається обов`язок надати належну правову кваліфікацію правовідносинам сторін, виходячи з установлених під час розгляду справи фактів, та визначити правові норми, які підлягають застосуванню. Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний дослідити надані докази, перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а у разі незгоди з поданим розрахунком - зазначити правові аргументи його спростування та навести у рішенні власний розрахунок. Це є прямим процесуальним обов`язком суду.

Якщо розрахунок позивача викликав у суду сумніви чи був недостатньо деталізованим у частині визначення суми девальвації на тіло кредиту та на відсотки, суд першої інстанції був зобов`язаний або здійснити власний розрахунок, або витребувати від позивача уточнений (детальний) розрахунок. Натомість навіть відповідач у відзиві визнав частково позовні вимоги та не заперечував проти нарахованої суми девальвації.

Крім того, умовами п. 1.3 договору прямо передбачено, що позика надається з цільовим призначенням - для створення бізнесу. Ця обставина була встановлена судом першої інстанції та не спростована сторонами. Таким чином, даний кредит не належить до споживчого кредитування, у зв`язку з чим до цих правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно, позивач правомірно здійснив нарахування сум девальвації.

Більше того, під час укладення договору відповідачу було надано фінансового консультанта - ФОП ОСОБА_2 , який роз`яснив усі умови договору, у тому числі умови, що стосуються девальваційних нарахувань. Жодних доказів того, що позивач невірно роз`яснив умови договору чи ввів відповідача в оману, суду не надано.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що між сторонами існують чинні договірні зобов`язання, умови яких були погоджені та прийняті обома сторонами. Тому підлягає стягненню як сума девальвації на тіло кредиту, так і сума девальвації на відсотки у розмірах, визначених розрахунком заборгованості за період нарахування до 29.08.2022 року.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, не врахував усіх істотних обставин, неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було належним чином оцінено наданий позивачем розрахунок заборгованості, не враховано умов договору щодо порядку нарахування відсотків та девальваційних платежів, а також не виконано процесуальний обов`язок щодо здійснення власного розрахунку у разі незгоди з поданим позивачем.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним і необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Просто Мані».

Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1,10 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив до суду першої інстанції судовий збір у сумі 28 000 грн з суми 1 866 731,26грн.

Суд першої інстанції задовольнив позов у сумі 1 050 748,57 грн та стягнув

відповідно пропорційно судовий збір у сумі 15 764, 55 грн.

Позивач просив скасувати рішення в частині відмови у позові на суму 815 982,69 грн, з якої судовий збір в суді першої інстанції складає 12 239,74 грн

Відповідно до п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги складає: 12 239,74 грн х150% = 18 359, 61 грн.

Внаслідок апеляційного перегляду справи позовні позовні вимоги задоволені на 59 % (619 699,45 х 100% : 1050748,57).

При подачі позовної заяви (в оскаржуваній частині) ТОВ «ФК Просто Мані». сплатило судовий збір у розмірі 12 239 грн 74 коп та при подачі апеляційної скарги 18 359 грн 61 коп. Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є задоволення позовних вимог частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідачки пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (? 59%), а саме у розмірі 12 348 грн 06 коп (12 239, 74 + 18 359, 61 х 59 % : 100 %)

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ляпкало Алли Іванівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» ( ЄДРПОУ 431621329, 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 7, прим. 28) заборгованість по відсоткам за період з 30 серпня 2021 року по 29 серпня 2022 року у розмірі 237 241 (двісті тридцять сім тисяч двісті сорок одну) грн. 05 коп, а також суми девальвації за період з 30 серпня 2021 року по 29 серпня 2022 року на тіло кредиту у розмірі 297 485 (двісті дев`яносто сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 84 коп та суму девальвації на відсотки у розмірі 84 972 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн. 56 коп, що в загальному розмірі становить 619 699 (шістсот дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» ( ЄДРПОУ 431621329, 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 7, прим. 28) витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 348 (дванадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура