Постанова від 30 листопада 2025 р. у справі №361/7314/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/7314/25 Головуючий 1-ї інстанції: Василенко Т.К.

Провадження №33/824/4536/2025 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю: потерпілої - ОСОБА_1 , представника потерпілої - адвоката Осадчої К.О., в режимі відеоконференції захисника - адвоката Усенка М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Крістіни Олегівни на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, представник потерпілої - адвокат Осадча К.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року. Визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про грубе порушення прав потерпілої ОСОБА_1 від насильства, а також несправедливий, поверхневий підхід суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник потерпілої зазначає про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме: судове засідання відбулось стоячи в кабінеті судді; під час судового засідання не велася аудіофіксація засідання; суд відмовив у прийнятті клопотання про допит свідка зі сторони потерпілої, яка безпосередньо перебувала в коридорі, та бачила, як ОСОБА_2 здійснював психологічне насильство по відношенню до ОСОБА_1 .

Крім того, судом прийнято пояснення спеціаліста органу опіки, що остання не бачила з боку ОСОБА_2 протиправних дій, в той час коли остання і не могла цього бачити, оскільки нецензурна лайка та штовхання здійснювалось в коридорі, а не в кабінеті спеціалістів органу опіки, саме це й хотіла повідомити свідок, якого не вислухав суд.

Разом з цим, суд першої інстанції невірно трактує законодавство в таких відносинах, вказуючи, що необхідними доказами є завдання шкоди потерпілій, оскільки вказана стаття КУпАП передбачає стягнення шкоди. Представник потерпілої зазначає про те, що невідомо якими доказами мала доводити цей факт потерпіла, коли ОСОБА_2 штовхав та погрожував. На переконання апелянта, в даному випадку йдеться про ч.1 ст.173-2 КУпАП, якою законодавець встановив адміністративну відповідальність за насильство (психологічне, економічне та ін.).

Крім того, суд не звернув уваги на докази, тобто відношення в минулому, як до ОСОБА_3 так і до доньок, що є належним доказом саме характеристики особи та існування таких дій.

Апелянт зазначає проте, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Щодо умислу, наголошує на тому, що ОСОБА_2 має умисел, бо наразі між сторонами тривають спори щодо місця проживання дітей, та батько чинить тиск на дітей та матір.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, захисника, потерпілої, представника потерпілої, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному чи фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення про недоведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, наведених в протоколі, суд першої інстанції не надав належну оцінку всім обставинам та дійшов помилкових висновків.

Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила обставини, викладені в протоколі. Пояснила, що події відбулись в коридорі, після виходу з кабінету соціальної служби. Зазначила, що дії ОСОБА_2 спричиняють їй шкоду психологічного характеру.

В судовому засіданні апеляційного суду 10.11.2025 р. було задоволено клопотання представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Осадчи К.О. про допит свідка ОСОБА_4 .

Апеляційному суду свідок ОСОБА_4 повідомила, що є клієнткою потерпілої ОСОБА_1 . Після проведення відповідної процедури потерпіла перебувала у збудженому емоційному стані, виглядала схвильованою та повідомила, що має їхати до соціальної служби, при цьому зазначила, що боїться туди їхати. Свідок запропонувала підвезти потерпілу, на що остання погодилася. Прибувши до відповідної установи, вони разом вийшли з автомобіля, після чого потерпіла знову повідомила свідку про свій страх заходити до приміщення. Вони разом піднялися всередину, після чого розійшлися. Поки свідок чекала на отримання власних документів, вона побачила, як потерпіла виходила з кабінету разом із чоловіком, який, як згодом стало відомо свідку, є її колишнім чоловіком. За словами свідка, зазначений чоловік почав смикати потерпілу за руки та висловлюватися нецензурною лайкою. Працівники установи зробили йому зауваження, однак він на них не реагував. Після цього свідок підійшла до потерпілої та поцікавилася, чи потрібно її чекати, однак потерпіла нічого не відповіла. Незважаючи на це, свідок дочекалася потерпілу та відвезла її з місця події. Свідок також зазначила, що була дуже налякана подіями, була присутня під час здійснення виклику поліції, який здійснював адвокат потерпілої. Після цього свідок відвезла потерпілу до відділу поліції для надання пояснень. Разом із тим свідок повідомила, що її до органів поліції не викликали та будь-яких пояснень вона не надавала.

Окрім цього, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 12.06.2025 року № 714897 (а.с.1), даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 28.05.2025 (а.с.2), письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 28.05.2025 року (а.с.3), даними форми оцінки ризиків домашнього насильства (а.с. 6), даними роздруківки долучені представником потрепілої ОСОБА_1 - адвоката Осадчи К.О. листування з Вайберу з погрозами (а.с.27-28).

Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність вищевказаних доказів і викладених обставин в них, по справі не вбачається.

Апеляційним судом встановлено, що 28.08.2025 року, близько 14 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_2 , вчинив домашнє насилля відносно своєї колишньої співмешканки гр. ОСОБА_1 , а саме фізичного та психологічного характеру, висловлювався нецензурною лайкою, штовхав та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному здоровью потерпілої.

Пояснення свідка ОСОБА_5 , яка є головним спеціалістом служби у справах дітей, суд першої інстанції оцінив без урахування фактичних обставин справи. Із матеріалів справи вбачається, що вказаний свідок перебувала у службовому кабінеті та здійснювала розгляд питань, пов`язаних із захистом прав дитини, а неправомірні дії, на які посилається потерпіла, розпочалися вже у коридорі приміщення, тобто поза межами безпосереднього сприйняття свідка.

Таким чином, обставина того, що свідок ОСОБА_6 не була очевидцем моменту вчинення неправомірних дій, обумовлена об`єктивними причинами, а не відсутністю самої події. Її пояснення лише свідчать про те, що вона не спостерігала події особисто, але не спростовують факту вчинення психологічного та фізичного впливу, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнях потерпілої.

Згідно з п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №12.06.2025 року № 714897 події правопорушення мали місце 28 травня 2025 року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст.38 КУпАП, тому провадження у справі щодо ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Враховуючи вищевикладене, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката Осадчої Крістіни Олегівни - задовольнити частково.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_2 - скасувати.

Постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Провадження у справі закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева