Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №158/1398/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 158/1398/26

Номер провадження 1-кп/167/78/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026030590000085, про обвинувачення

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горохові Волинської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, не судимого, проживає у АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в :

12 лютого 2026 року о 8:00 інспектор СРПП відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 та поліцейський СРПП відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області

ОСОБА_7 , будучи службовими особами, перебуваючи у форменому одязі із знаками розрізнення, отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, відповідно до розстановки нарядів відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, заступили на чергування у складі наряду «Клевер-13», на патрульному автомобілі марки «Тойота Пріус» (д.н.з. НОМЕР_1 ) з логотипами та символікою Національної поліції.

Опрацьовуючи виклик з приводу домашнього насильства у місті Олика Луцького району Волинської області приблизно о 12:05 12 лютого 2026 року вказаними працівниками поліції було виявлено ОСОБА_3 . У подальшому, вказаними поліцейськими під час перевірки особи ОСОБА_3 встановлено, що згідно списків ІНФОРМАЦІЯ_2 останній являється особою, яка самовільно залишила військову частину.

У зв`язку із вищевикладеним, поліцейські ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі ст. 259 КУпАП на виконання своїх повноважень мали намір службовим автомобілем здійснити доставлення ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак ОСОБА_3 приблизно о 12:30 12 лютого

2026 року умисно з метою уникнення його доставлення до підрозділу Військової служби правопорядку, керуючись злочинним умислом, перебуваючи в салоні вищевказаного службового автомобіля висловив пропозицію надання поліцейським ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовими особами правоохоронного органу у зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями та використовують надану їм владу та службове становище, неправомірної вигоди в розмірі 10000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена

ч. 1 ст. 369 КК, визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному. З його показань слідує, що 12 лютого 2026 року перебував у гостях в однокласниці в м. Олика. В ході спілкування в обвинуваченого з присутніми виникла суперечка і хтось з них викликав поліцію. Поліцейські запросили ОСОБА_3 в службовий автомобіль, де повідомили, що ОСОБА_3 рахується таким, що самовільно залишив військову частину, тому обвинувачений запропонував їм грошові кошти у розмірі 10000 грн. за те, щоб відпустили його додому. Просив суд не досліджувати докази в справі, оскільки фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що покладені в основу обвинувачення, є дійсними і він їх не оспорює.

З урахуванням наведених показань, наданих у судовому засіданні обвинуваченим, та відсутності заперечень учасників судового провадження, суд, на підставі ч. 3

ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 369 КК стосовно дати, часу, місця, способу його вчинення, мотиву, так як ці обставини учасниками судового провадження не оспорюються. Сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження немає. Судом роз`яснено, що у такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати визнані фактичні обставини у апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого, надані в суді, є послідовними, співвідносяться із фактичними обставинами справи, тому, суд визнає їх достовірними в частині встановлених фактичних обставин обвинувачення.

Отже, заслухавши і проаналізувавши показання обвинуваченого, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні пропозиції надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує надати таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища – кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_3 суд враховує, що вчинене ним кримінальне правопорушення посягає на правосуддя, за ступенем суспільної небезпечності є нетяжким злочином з умисною формою вини, а також враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 одружений, військовослужбовець, з середньою спеціальною освітою, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо, усвідомлює свою провину.

Пом`якшуючою покарання ОСОБА_3 обставиною є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також дані про особу, свідчать про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і дають можливість суду призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, у виді штрафу в межах санкції статті інкримінованого йому кримінального правопорушення на рівні мінімальної межі покарання.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 377 КПК обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання.

На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 368, 374 КПК, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, – скасувати та звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених

ст. 394 КПК, до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

С у д д я : ОСОБА_1