Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №161/7524/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7524/26

Провадження № 2-о/161/319/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань – Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про продовження обмежувального припису,-

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про продовження обмежувального припису.

Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.01.2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису задоволено частково, ухвалено видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , якому визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 (постраждалих), які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 (три) місяці, а саме: 1) заборонити перебувати в місці проживання постраждалих ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а також в місці роботи ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) заборонити наближатися на відстань 300 метрів до місця проживання (перебування) постраждалих, а також до інших місць частого відвідування, зокрема, місця роботи ОСОБА_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 3) заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними без їх згоди, а саме: ведення листування, телефонних переговорів або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.

У зв`язку з тим, що вказані у первісній заяві обставини не лише змінилися, а й виникли нові, що свідчать про невиконання ОСОБА_2 приписів суду в силу чого загроза її життю, здоров`ю та нормальному розвитку дитини все ще залишається, просила суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 на строк 6 місяців та: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалими особами ОСОБА_4 , малолітнім сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 , строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 метрів до постраждалої особи ОСОБА_1 строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 метрів постраждалої особи малолітнього ОСОБА_3 , строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання постраждалих осіб ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_5 за 16, строком на 6 місяців; адресою: АДРЕСА_5 , заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці роботи постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , строком на 6 місяців. заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань менше 300 метрів до місця роботи постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 контактувати та спілкуватись у будь який спосіб, а також вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 спілкуватись у будь який спосіб з постраждалою особою ОСОБА_3 або контактувати з ним через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_6 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Заявниця ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, заяву підтримала в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав на електронну адресу суду заяву про неможливість бути присутнім в судовому засіданні у зв`язку з його перебуванням у зубного лікаря. Будь яких доказів поважності причин його неявки в судове засідання не надав.

Відповідно до статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Зважаючи на належне повідомлення заінтересованої особи про час та місце розгляду справи, а також за відсутності доказів поважності причин його неявки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 . При цьому суд зауважує, що останній не був позбавлений процесуального права на подання письмових пояснень, заяв чи клопотань щодо суті спору. Таким чином, неявка ОСОБА_2 не перешкоджає всебічному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення справи по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 цього Закону обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

За заявою осіб, визначених частиною 1 цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті (частина 5 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.01.2026 року у справі №161/26345/25 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису задоволено частково, ухвалено видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , якому визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 (постраждалих), які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 (три) місяці, а саме: 1) заборонити перебувати в місці проживання постраждалих ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а також в місці роботи ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) заборонити наближатися на відстань 300 метрів до місця проживання (перебування) постраждалих, а також до інших місць частого відвідування, зокрема, місця роботи ОСОБА_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ) заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними без їх згоди, а саме: ведення листування, телефонних переговорів або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб. Рішення набрало законної сили 13.02.2026 (а.с.12-14).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення у справі №161/26345/25 «суд вважає доведеним факт психологічного та фізичного насильства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , який виражається в словесних образах, погрозах, приниженнях, нецензурній лайці, штовханням та психологічному тиску на сина сторін.».

За словами заявниці, поведінка ОСОБА_2 залишається незмінною; він систематично ігнорує судові приписи, чим створює атмосферу постійної психологічної напруги та загрози для родини, зокрема для малолітньої дитини. Застосування обмежувальних заходів забезпечило стабілізацію психоемоційного стану дитини, зокрема, усунення симптомів заїкання та зниження тривожності, що підтверджує ефективність обраного захисту. Водночас ОСОБА_2 продовжує систематично порушувати судові приписи шляхом нав`язливих дзвінків та повідомлень, демонструючи незмінність своєї протиправної поведінки. З огляду на триваючу небезпеку та збереження ризиків психотравмуючого впливу на дитину, існують законні підстави для продовження дії обмежувальних приписів. Вказані факти доводяться наявним у матеріалах справи відеозаписом, дослідженим під час судового розгляду.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/364/26 від 27 січня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень. Постанова набрала законної сили 09.02.2026 (а.с.15-17).

Згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026035580000032 від 20.01.2026 щодо ОСОБА_7 було порушено кримінальне провадження за невиконання рішення суду, порушення обмежувального припису виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області (а.с.18).

До Луцького міськрайонного суду було направлено обвинувальний акт та призначено підготовче судове засідання (а.с.19).

Частинами 2, 3, 4 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно ст.350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Положеннями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Метою реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення. Це відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19. У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.

Розглядаючи питання про співвідношення встановленого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №733-4 від 12.11.2025 року порядку участі ОСОБА_2 у вихованні сина та необхідності продовження обмежувального припису, суд керується принципом пріоритетності якнайкращих інтересів дитини.

Спираючись на практику ЄСПЛ (зокрема, рішення у справі "Мамчур проти України"), суд зазначає, що право батька на спілкування не є абсолютним і може бути обмежене задля забезпечення безпечного, спокійного та стійкого середовища для розвитку дитини.

Враховуючи встановлені факти систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_2 , суд констатує збереження реальних ризиків для здоров`я потерпілої ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 , оскільки існуюча загроза для малолітнього не усунута, продовження обмежувального припису є необхідним і пропорційним заходом захисту його інтересів. Таке судове рішення спрямоване на превенцію повторних випадків насильства та забезпечення безпечного середовища для гармонійного розвитку дитини.

Вимоги заяви в частині захисту інтересів ОСОБА_5 підлягають відхиленню як процесуально необґрунтовані. Водночас суд зауважує, що ОСОБА_5 не позбавлена права на самостійне звернення до суду за захистом своїх прав у загальному порядку.

Встановлені судом обставини свідчать про стійку схильність ОСОБА_2 до систематичного вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджує високу ймовірність рецидиву насильницьких дій та настання негативних наслідків у майбутньому. Попри наявність рішення Луцького міськрайонного суду від 13.01.2026 року про встановлення обмежувального припису, ОСОБА_2 не припинив протиправну поведінку, продовжуючи чинити психологічний тиск. З метою забезпечення реального захисту потерпілих та запобігання повторним актам насильства, суд вважає за необхідне продовжити дію обмежувального припису строком на 3 місяці.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. 350-1, 350-5, , 350-7, 350-8, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про продовження обмежувального припису – задовольнити частково.

Продовжити обмежувальний припис, призначений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 січня 2026 року у справі №161/26345/25, строком на 3 місяці, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_8 , якому визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 (постраждалих), які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 (три) місяці, а саме:

1) заборонити перебувати в місці проживання постраждалих ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а також в місці роботи ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 ) заборонити наближатися на відстань 300 метрів до місця проживання (перебування) постраждалих, а також до інших місць частого відвідування, зокрема, місця роботи ОСОБА_1 , яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_7 ) заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними без їх згоди, а саме: ведення листування, телефонних переговорів або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 , місце проживання: АДРЕСА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А. В. Олексюк