Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №200/9995/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року справа №200/9995/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д. , Блохіна А.А. , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 200/9995/25 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 29.07.2020 по 19.01.2023 у розмірі 514 067,15 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду, уточненої позовної заяви складеної у відповідності до вимог ст. 160 КАС України та з урахуванням висновків суду викладених у цій ухвалі та доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали суду від 22 грудня 2025 року представником позивача надано до суду уточнену позовну заяву та докази сплати судового збору у розмірі 4112,54 грн згідно платіжної інструкції № 2.463383639.1 від 25.12.2025 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази по справі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 159,98 (сто п`ятдесят дев`ять) гривень 98 коп.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року виправлено описку, допущену в мотивувальній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/9995/25 від 28.01.2026, а саме вважати вірною суму, яка була виплачена позивачу при звільненні – “ 69 668,07 грн”.

Від представника позивача надійшла заява про звільнення позивача від сплати судового збору та повернення представнику позивачу сплачений судовий збір.

В обґрунтування заяви вказано, що представником позивача направлено запит до Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області про видачу довідки про доходи позивача з січня 2024 року по грудень 2025 року. Листом від 16.01.2025 ГУ ДПС в Донецькій області повідомлено про відсутність доходів позивача з січня 2024 року по листопад 2025 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Матвійчук Н.Є. про звільнення від сплати судового збору та повернення судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, винести ухвалу, якою звільнити позивача від сплати судового збору, повернути представнику позивача адвокату Матвійчук Наталії Євгеніївні сплачений в суді першій інстанції судовий збір у справі.

В обґрунтування скарги зазначено, що на виконання ухвали від 22.12.2025 представником позивача 25.12.2025 надано докази сплати судового збору у розмірі 4112,54 грн з тим, щоб позовна заява не була залишено судом без розгляду.

У той же час представником позивача вчинено заходи на отримання довідки про доходи позивача, для чого знадобився додатковий час щоб отримати письмову згоду позивача на збір та обробку персональних даних, складання та направлення до податкової служби запиту про отримання інформації про доходи позивача.

12.01.2026, після отримання згоди позивача від 26.12.2025 на збір та обробку персональних даних, на електронну пошту Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області направлено відповідний адвокатський запит.

Листом від 16.01.2026 ГУ ДПС в Донецькій області повідомлено про відсутність доходів позивача з січня 2024 року по листопад 2025 року.

31.01.2026 представником позивача направлено до суду заяву про винесення ухвали, якою звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору, повернути представнику позивачу адвокату Матвійчук Наталії Євгеніївні сплачений судовий збір.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Докази відсутності доходів позивача отримані представником позивача після ухвалення рішення.

Крім того, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 200/9995/25 позивача звільнено від сплати судового збору за довідкою ГУ ДПС в Донецькій області від 16.01.2026.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

Суд першої інстанції в обґрунтування ухвали зазначив, що питання відстрочення сплати судового збору вже було вирішено ухвалою суду, позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а судовий збір фактично сплачено, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору або його повернення відсутні. Рішенням суду від 28 січня 2026 року було вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 159,98 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З аналізу наведених норм вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху встановлені саме статтею 160, 161 КАС України, перелік яких є вичерпним. Також, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви та направляє її не пізніше наступного дня після її постановлення.

Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для залишення позовної заяви без руху є неподання до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

За пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 44 КАС України, передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

За правилами статті 132 КАС України, судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом № 3674-VI (стаття 2 цього Закону).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону № 3674-VI.

Процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України «Про судовий збір».

Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону.

Такими об`єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється.

Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 299/3702/16-а вказав, що судовий збір (court fees) – це обов`язковий грошовий платіж на користь суду, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України та сплачується учасниками справи у встановлених законом випадках та розмірах за розгляд судом позову, апеляційної та касаційної скарги, інших процесуальних документів або за вчинення судом окремих процесуальних дій, крім випадків звільнення (зменшення) від сплати судового збору, визначених законом або судовим рішенням.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частина 1 статті 4 Закону № 3674-VI визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», у редакції на час звернення з позовом, позивач не входить до переліку осіб, яких звільнено від сплати судового збору.

Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» містить перелік умов за яким суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати сторону.

Так, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Частиною 1 ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є правом суду.

18 грудня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 , до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.07.2020 по 19.01.2023 виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 568,03 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 22 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, зокрема, у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору та відсутністю доказів, що підтверджують тяжкий майновий стан позивача для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору та роз`яснено, що судовий збір за подання цього позову з майновими вимогами становить 1 відсоток ціни позову. Позивачу було надано десятиденний строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду представником позивача подано уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 514 067,15 грн. На підтвердження сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 2.463383639.1 від 25.12.2025 на суму 4 112,54 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.

Рішенням суду від 28 січня 2026 року було вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 159,98 грн.

Від представника позивача після ухвалення судом рішення надійшла заява про звільнення позивача від сплати судового збору та повернення представнику позивачу сплачений судовий збір.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, його представник не були позбавлені права подати до суду належні та допустимі докази, які б підтверджували тяжкий майновий стан позивача під час звернення до суду з позовом або у подальшому під час залишення позову без руху відповідно до ухвали суду, в якій було визначено про необхідність сплати позивачем судового збору та термін для усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги зазначеної ухвали суду позивачем були виконанні.

Матеріали справи свідчать, що позивач після усунення недоліків та відкриття провадження у справі вчинив дії з метою отримання доказів скрутного матеріального становища через значний час після звернення до суду з позовом та усунення недоліків позовної заяви.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі необхідності отримання додаткового часу для подання таких доказів представник позивача мав право звернутися до суду з клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

Проте, позивач та представник позивача таким процесуальним правом не скористався та сплатив судовий збір у визначеному судом розмірі, що свідчить про наявність можливості у позивача сплати такого судового збору.

Також, колегія суддів зазначає, що з аналізу ст. 8 Закон №3674-VI видно, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5 Закону №3674-VI, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5 цього Закону, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Водночас, позивачем під час звернення до суду з позовом та у подальшому після залишення його без руху, не було надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору, натомість, як вже зазначалось, позивачем було сплачено судовий збір.

Таким чином з урахування встановлених обставин, надані представником позивача документи не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження такого матеріального становища позивача, яке не дозволяє сплатити судовий збір.

Також, як зазначалось рішенням суду від 28 січня 2026 року у цій справі було вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 159,98 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Матвійчук Н.Є. про звільнення від сплати судового збору та повернення судового збору у справі.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 200/9995/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.Д. Компанієць