Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №600/602/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/602/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокирянського районного суду Чернівецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправними дії керівника апарату Сокирянського районного суду Чернівецької області щодо винесення Наказу №4-к від 03.01.2025 року, в частині виплати з 01.01.2025 року, судовому розпоряднику - ОСОБА_1 , як державному службовцю 5 рангу, категорії “В”, з вислугою років на державній службі 38 років 04 дні, щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

- зобов`язати керівника апарату Сокирянського районного суду Чернівецької області скасувати пункт 1 наказу №4-к від 03.01.2025 року, в частині виплати з 01.01.2025 року судовому розпоряднику - ОСОБА_1 , як державному службовцю 5 рангу, категорії “В”, з вислугою років на державній службі 38 років 04 дні, щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області в частині нарахування та виплати з 01.01.2025 року, судовому розпоряднику Сокирянського районного суду Чернівецької області - ОСОБА_1 , як державному службовцю 5 рангу, категорії “В”, з вислугою років на державній службі 38 років 04 дні, згідно наказу №4-к від 03.01.2025 року, щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області з 01.01.2025 року, на підставі діючих наказів №16-к та №29-к від 28.07.2016 року, винесених заступником керівника апарату Сокирянського районного суду Чернівецької області, здійснювати нарахування та виплату судовому розпоряднику Сокирянського районного суду Чернівецької області - ОСОБА_1 , як державному службовцю 5 рангу категорії “В” з вислугою років на державній службі 38 років 04 дні, щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказів №16-к та №29-к від 28.07.2016 року, винесених заступником керівника апарату Сокирянського районного суду Чернівецької області, позивачу, як державному службовцю 5 рангу категорії “В” з вислугою років на державній службі 38 років 04 дні, визначено щомісячну надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу. Поряд із цим, у зв`язку із набранням 01.01.2025 р. чинності Закону №4059-ІХ керівником апарату Сокирянського районного суду Чернівецької області винесено Наказ №4-к від 03.01.2025 року, в якому визначено виплату позивачу з 01.01.2025 року щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та стверджує про незаконність застосування положень Закону №4059-ІХ до правовідносин, які виникли до набрання чинності цього нормативно-правового акту. Також позивач вказує, що саме норми Закону № 889-VIII встановлюють організаційні засади забезпечення державної служби, є спеціальними і саме норми цього закону мають застосовуватись у випадку виникнення колізії з нормами інших законів. Крім того, позивач зазначає, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області заперечувало проти задоволення позову та у відзиві зазначило, що на виконання вимог Закону №4059-ІХ відповідачем правомірно винесено оскаржуваний наказ, відповідно до якого позивачу, як державному службовцю із вислугою років - 38 років 04 дні встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 30% до посадового окладу. Таким чином, відповідач вказує, що нарахування позивачу надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу здійснювалось на підставі чинної на час спірних правовідносин норм Закону №4059-ІХ.

Відповідач - Сокирянський районний суд Чернівецької області не подав у встановлений строк відзив на позов.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи, для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.06.2025 р. зупинено провадження у адміністративній справі №600/602/25-а до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №240/7215/24.

Ухвалою суду від 15.04.2026 р. поновлено провадження по справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач є працівником Сокирянського районного суду Чернівецької області, що підтверджується довідкою від 23.01.2025 р. №2.21/1/2025. (а.с. 9).

Відповідно до наказу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28.07.2016 р. №29-К взято до уваги, позивачу згідно до наказу №16-К від 28.07.2016 р. надбавка за вислугу років з 28.07.2016 р. складає 50% посадового окладу. (а.с. 15).

03.01.2025 р. Сокирянський районний суд Чернівецької області на виконання Закону №4059-ІХ прийняв наказ №4-к, яким позивачу встановлено щомісячний розмір надбавки за вислугу років в розмірі 30%. (а.с. 15-16).

20.01.2025 р. позивач звернувся до відповідачів із заявою щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу. (а.с. 11-12, 17).

Згідно листів відповідачів від 23.01.2025 р. та від 28.01.2025 р. повідомлено позивача про те, що нарахування позивачу надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу здійснювалось на підставі чинної на час спірних правовідносин норм Закону №4059-ІХ. (а.с. 12-13, 19).

Матеріали справи містять лист ДСА України від 27.02.2024 р. №8-5984/24 «Про результати класифікації посад державної служби» та лист погодження результатів класифікації посад держаної служби Національним агентством України з питань державної служби від 25.01.2024 року. (а.с. 17, 32-34).

Також матеріали справи містять розрахунковий листок позивача за січень 2025 року. (а.с. 20).

Мотивувальна частина

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закон №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця враховує кваліфікацію та досвід, важливість і складність роботи на посаді, ступінь відповідальності, а також результативність, ефективність та якість виконання посадових обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця; 2) варіативної заробітної плати - премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, місячної або квартальної премії.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас суд звертає увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) на 2025 рік зупинено дію частини першої статті 52 Закону №889-VIII у частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі для державних службовців державних органів, оплата праці яких здійснюється на основі класифікації посад.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №4059-IX зупинено на 2025 рік дію частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43; 2019 р., №43, ст. 250) в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.

При цьому, пунктом 11 Прикінцевих положень Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України "Про державну службу".

Також, як визначено пунктом 13 Прикінцевих положень Закону №4059-IX, у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; 2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, суд додатково зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11.03.2025 №4282-IX, який набрав чинності 01.04.2025, статтю 52 Закону №889-VIII викладено у новій редакції, зокрема частину першу статті 52 сформульовано таким чином: Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Судом встановлено, що згідно наказів Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28.07.2016 р. №29-К та №16-К від 28.07.2016 р. позивачу визначено надбавку за вислугу років з 28.07.2016 р. у розмір 50% посадового окладу.

03.01.2025 р. Сокирянський районний суд Чернівецької області на виконання Закону №4059-ІХ прийняв наказ №4-к, яким позивачу встановлено щомісячний розмір надбавки за вислугу років в розмірі 30%.

Таким чином, набрання чинності Законом №4059-IX (зокрема, пунктом 13 розділу Прикінцеві положення) сприяло доводам позивача, що з 01.01.2025 року питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що на переконання позивача вказує на наявність колізії в національному законодавстві.

Отже, суд зазначає, що визначальним для вирішення цієї справи є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років позивача: законодавства про державну службу чи законодавства про державний бюджет. З цього приводу суд зауважує, що Законом №4059-IX визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. До того ж у цьому законі визначено, що норми раніше прийнятого Закону №889-VIII про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.

З наведеного вбачається, що норми Закону №889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів Закону №4059-IX. Таке тлумачення дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону № 4059-IX, яка зупинила дію норми Закону №889-VIII та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає потребу у відшукуванні іншої норми права для регулювання цих відносин.

Щодо конкуренції правових норм, яка не пов`язана з колізією у законодавстві, то варто враховувати те, що ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII з 01 січня 2025 року з огляду на пряму вказівку в пункті 13 розділу Прикінцеві положення Закону №4059-IX не застосовується на період чинності останнього. Тобто дія однієї конкуруючої норми фактично зупинена, а інша норма, запроваджена новішим законом, діє та регулює спірні відносини.

Таким чином, визначення механізму обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01 січня 2025 року врегульоване винятково Законом №4059-IX, а обставин, за яких одні й ті ж правовідносини по-різному впорядковуються окремими нормами права, наразі відсутні.

Суд наголошує, що регулювання спірних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24, у якій зазначено, що нарахування та виплата державним службовцям надбавки за вислугу років у відповідному бюджетному періоді має здійснюватися з урахуванням спеціальних положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якими тимчасово зупинено дію положень Закону України Про державну службу, а тому такі приписи підлягають застосуванню суб`єктами владних повноважень до моменту їх визнання неконституційними у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є перевірка правомірності дій відповідача як суб`єкта владних повноважень при застосуванні чинного законодавства. Натомість питання відповідності Конституції України положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік не належить до повноважень адміністративних судів, оскільки вирішення питання про конституційність законів віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. Відтак, адміністративний суд при вирішенні спору виходить із презумпції конституційності закону та застосовує чинні норми законодавства.

У постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду в узагальнених висновках зазначила, що зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.

Відтак, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24, та чинності пункту 13 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який не визнаний неконституційним у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому поданий позов заявлено безпідставно.

Щодо посилань позивача на чинність наказів №16-к та №29-к від 28.07.2016 року, суд вважає доводи позивача в цій частині помилковими та безпідставними, оскільки за загальними правилами прийняття нового наказу (акту), що регулює ті ж питання, що й попередній, фактично скасовує або змінює його дію, якщо в новому документі не зазначено інше. За вказаних обставин новий наказ має пріоритет у часі, і попередній наказ втрачає чинність з дати підписання нового, а його положення стають недійсними.

Решта доводів сторін не впливають на висновки суду щодо правомірності нарахованого та виплачено позивачу розміру надбавки за вислугу років з 01.01.2025 р., а тому суд не надає їм оцінки.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результати розгляду справи суд дійшов висновку про правомірність у спірних правовідносинах дій відповідачів та оскаржуваних наказів, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки відповідач не поніс відповідні витрати з розглядом справи, суд не вирішує питання про їх стягнення.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (вул. Хотинська, 3, м. Чернівці, 58007, ЄДРПОУ 26311401); Сокирянський районний суд Чернівецької області (вул. Шевченка, 7, м. Сокиряни, Дністровський р-н, Чернівецька обл., 60200, ЄДРПОУ 02885698).

Суддя Т.М. Брезіна