Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №560/12565/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12565/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), оформлене свідоцтвом про хворобу від 21 листопада 2024 року, в частині визначення причинного зв`язку захворювання як: «ТАК, пов`язане з проходженням військової служби»; зобов`язати Гарнізонну військово-лікарську комісію військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути документи позивача та вирішити питання щодо встановлення причинного зв`язку його захворювання для належного формулювання відповідного висновку у свідоцтві про хворобу від 21.11.2024.

Ухвалою від 22.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до заяв по суті справи, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що проходив військову службу, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебував у районах ведення бойових дій, а наявні в матеріалах справи документи, зокрема військово-облікові, службові та медичні, дають підстави для встановлення щодо спірного захворювання причинного зв`язку як такого, що пов`язане із захистом Батьківщини, а не лише з проходженням військової служби.

На думку позивача, відповідач не врахував належним чином усі наявні документи, а сформульований у свідоцтві про хворобу висновок суперечить іншим медичним документам, складеним щодо нього в межах того самого медичного випадку.

Згідно із заявами по суті справи, відповідач проти задоволення позову заперечує і зазначає таке.

Вказує, що встановлення причинного зв`язку захворювання належить до спеціальних повноважень військово-лікарських комісій, а спірне формулювання було визначене в межах компетенції ВЛК, на підставі оцінки медичних документів і висновків спеціалістів.

Відповідач наполягає, що сам лише факт проходження військової служби та участі в бойових діях не означає автоматичного застосування формулювання «пов`язане із захистом Батьківщини», а з медичної точки зору початок розвитку та прогресування спірного захворювання не були доведені як такі, що відповідають критеріям саме такого формулювання.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Зокрема, довідкою військової частини НОМЕР_2 від 26.10.2024 № 360 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 27.04.2022 по 31.12.2022 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи в районах ведення бойових дій.

У матеріалах справи наявні копії медичних документів, які стосуються стану здоров`я позивача.

Випискою з медичної карти амбулаторного хворого за формою № 027/о підтверджується, що позивач перебував під наглядом закладу первинної медичної допомоги з 2020 року, а за 2020–2022 роки за медичною допомогою не звертався і на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань не перебував.

До справи долучено копії медичних документів, з яких вбачається, що позивач проходив медичні обстеження, зокрема МРТ кульшових суглобів та поперекового відділу хребта, а також огляд травматолога та невролога.

У цих документах фіксувалися, серед іншого, асептичний некроз головок обох стегнових кісток, коксартроз, вертеброгенна люмбоішіалгія, остеохондроз та інші стани.

21.11.2024 Гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 щодо позивача було оформлено кілька взаємопов`язаних документів.

У матеріалах справи міститься довідка ВЛК від 21.11.2024 № 3102/1, у якій щодо діагнозу M87.2 — асептичний некроз головок обох стегнових кісток ІІ стадії зазначено формулювання: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», тоді як щодо інших діагнозів наведено формулювання: «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

У матеріалах справи міститься свідоцтво про хворобу від 21.11.2024 № 3102, оформлене Гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_1 , у якому в резолютивній частині зазначено формулювання: «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

У викладенні анамнезу вказано, що зі слів хворого в період з червня 2022 року по грудень 2022 року під час виконання обов`язків військової служби він неодноразово отримував забої обох кульшових суглобів, однак у той час за медичною допомогою не звертався, а різке погіршення стану настало з червня 2024 року.

У цьому ж документі наведено дані обстежень, у тому числі МРТ від 04.10.2024.

Крім того, серед медичних документів міститься сумісний огляд із головним травматологом Збройних Сил України ОСОБА_2 , у якому щодо асептичного некрозу головок стегнових кісток також зазначено формулювання: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», із посиланням, зокрема, на довідку про безпосередню участь від 26.10.2024 № 360 та посвідчення учасника бойових дій.

Водночас, інші медичні документи, копії яких наявні у матеріалах справи, містять формулювання «пов`язані з проходженням військової служби».

Отже, станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, відповідно до медичних документів щодо позивача, копії яких наявні у матеріалах справи, наявна внутрішня документальна суперечність: частина документів щодо одного й того самого медичного випадку містить формулювання «пов`язане із захистом Батьківщини», тоді як оскаржуване рішення містить інше формулювання — «пов`язане з проходженням військової служби».

Після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

Листом ЦВЛК із направленням витягу з протоколу від 31.03.2025 № 2025-0331-1738 позивача було повідомлено, що підстав для зміни постанови за свідоцтвом про хворобу від 21.11.2024 № 3102 немає.

У витягу зазначено, що початок розвитку та прогресування захворювань етіопатогенетично не можна віднести до періоду безпосередньої участі в бойових діях, а постанову за свідоцтвом про хворобу № 3102 від 21.11.2024 залишено без змін.

Суд окремо звертає увагу, що в заявах по суті справи сторін фігурують номери 3120 та 3201, тоді як первинний письмовий доказ, наявний у справі, має номер 3102, а пов`язана з ним довідка ВЛК має номер 3102/1.

Саме номер 3102 наведено і у витягу ЦВЛК як номер постанови, залишеної без змін.

При цьому, в матеріалах справи відсутні свідоцтва про хворобу від 21.11.2024 № 3120 або № 3201 як самостійні документи.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що зазначення номерів 3120 та 3201 у заявах по суті справи є технічними описками, а фактично оскаржуваним індивідуальним актом є саме свідоцтво про хворобу від 21.11.2024 № 3102.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.

Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1-2 цього Закону передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення № 402 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів (пункту 1.1 глави 1 розділу I цього Положення).

За змістом пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. військово-лікарська експертиза, зокрема, визначає придатність за станом здоров`я до військової служби та встановлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою.

Відповідно до пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення № 402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Згідно з пунктом 21.2 глави 21 розділу II Положення № 402, причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Отже, суд вказує на те, що саме відповідач як гарнізонна військово-лікарська комісія є належним суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією приймати відповідну постанову щодо позивача.

Підпунктом «д» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».

За підпунктом «є» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником); навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22 та від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а, у яких Верховний Суд звернув увагу на те, що передбачені пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 формулювання причинного зв`язку захворювання мають різний правовий зміст і різні підстави застосування, а тому вибір відповідного формулювання повинен ґрунтуватися на конкретно встановлених обставинах та належно оцінених доказах, які були в розпорядженні військово-лікарської комісії на момент прийняття рішення.

Також Верховний Суд у постановах від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20, а також у подальших своїх постановах послідовно виходить із того, що адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти військово-лікарську комісію в питаннях спеціальної медичної оцінки, проте вправі перевірити, чи прийнято спірний висновок компетентним органом, у встановленому порядку, з урахуванням усіх належних документів, без внутрішньої суперечності та з належним мотивуванням.

З огляду на викладене вище, предметом перевірки суду в цій справі є не встановлення судом замість ВЛК спеціальної медичної оцінки стану здоров`я позивача, а з`ясування того, чи довів відповідач правомірність саме того формулювання, яке було покладене в основу свідоцтва про хворобу від 21.11.2024 № 3102, з урахуванням доказів, що існували на дату його прийняття.

Суд оцінює правомірність оспорюваного індивідуального акта станом на момент його прийняття, тобто на 21.11.2024 року, застосовуючи норми матеріального права у редакції, чинній на цю дату.

Такий підхід відповідає загальним засадам дії закону у часі та позиції Верховного Суду про те, що правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень підлягає ретроспективній оцінці — через обставини, які існували на момент його ухвалення, а не через пізніше сформульовані обґрунтування.

Відтак подальший перегляд оскаржуваного рішення Центральною військово-лікарською комісією, результати якого відображені у витягу з протоколу від 31.03.2025, не звільняє відповідача від обов`язку довести, що саме первісне рішення Гарнізонної ВЛК від 21.11.2024 було законним, обґрунтованим і прийнятим з урахуванням усіх істотних обставин.

Так, судом установлено, що в межах одного й того самого медичного випадку та фактично в межах однієї процедури ВЛК щодо позивача були складені документи з різними формулюваннями причинного зв`язку.

Довідка ВЛК № 3102/1 щодо діагнозу M87.2 — асептичний некроз головок обох стегнових кісток ІІ стадії містить формулювання «пов`язане із захистом Батьківщини».

Таке саме формулювання міститься і в сумісному огляді з головним травматологом Збройних Сил України.

Водночас у свідоцтві про хворобу № 3102 зафіксоване інше підсумкове формулювання - «пов`язане з проходженням військової служби».

На дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення в розпорядженні ВЛК уже були документи, які підтверджували проходження позивачем військової служби, його безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України в районах бойових дій, а також наявність у медичних матеріалах окремих висновків про причинний зв`язок спірного захворювання як такого, що пов`язане із захистом Батьківщини.

Однак суд зазначає, що відповідач у цій справі не довів належними та допустимими доказами, чому за таких обставин саме в оскаржуваному рішенні було визначено причинний зв`язок спірного захворювання як такого, що пов`язане з проходженням військової служби, та яким чином було усунуто суперечність між документами, складеними щодо того самого захворювання.

Відповідач також не довів, що на дату прийняття оскаржуваного рішення від 21.11.2024 усі наявні матеріали були повно і послідовно оцінені саме в той спосіб, який відображено в в оскаржуваному рішенні.

Така невирішена суперечність між доказами, які були в розпорядженні ВЛК на момент прийняття зазначеного рішення, свідчить про те, що спірне формулювання не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України.

У той же час, суд погоджується, що встановлення причинного зв`язку захворювання належить до спеціальних повноважень ВЛК.

Проте сама по собі наявність дискреційних повноважень не означає, що результат здійснення такого повноваження звільняється від судового контролю на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості рішення.

Суд виходить з того, що суб`єкт владних повноважень повинен не лише послатися на свою компетенцію, а й довести, що конкретне рішення є внутрішньо узгодженим, прийнятим на належній доказовій основі та не суперечить іншим документам, які були в його розпорядженні.

Як вже зазначено вище, за частиною другою статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення.

У цій справі відповідач такого обов`язку належним чином не виконав.

Суд також враховує, що ЦВЛК у березні 2025 року залишила постанову за свідоцтвом про хворобу № 3102 без змін та навела мотиви, відповідно до яких початок розвитку і прогресування захворювання етіопатогенетично не можна віднести до періоду безпосередньої участі в бойових діях.

Проте цей документ є пізнішим за оскаржуване рішення відповідача і не усуває недоліків цього рішення, які були допущені при його ухваленні.

Крім того, суд вказує на те, що у цій справі предметом спору є не рішення ЦВЛК від 31.03.2025, а первісне рішення відповідача, оформлене свідоцтвом про хворобу від 21.11.2024.

Тому суд не оцінює тут самостійно законність рішення ЦВЛК як окремого предмета позову.

Із приводу можливості суду самому визначити формулювання «пов`язане із захистом Батьківщини», то необхідно зазначити про таке.

Верховний Суд у наведених вище постановах послідовно виходить із того, що адміністративний суд не повинен перебирати на себе функцію ВЛК і не може власною оцінкою підміняти спеціальний медичний висновок.

Саме тому у випадку, коли встановлено протиправність індивідуального акта через недостатню обґрунтованість, суперечність доказів або неповноту їх оцінки, належним способом захисту є скасування акта в оспорюваній частині та зобов`язання компетентного органу повторно розглянути питання з урахуванням висновків суду.

Такий підхід узгоджується як із сталою судовою практикою Верховного Суду, так і з пунктами 2, 4 частини другої статті 245 КАС України.

З огляду на це позов підлягає задоволенню частково: у частині скасування оскаржуваного рішення відповідача в частині формулювання щодо конкретного захворювання позивача та в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне питання та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення суду; у частині ж вимоги фактично зобов`язати відповідача прийняти наперед визначене формулювання — задоволенню не підлягає.

Отже, з урахуванням установлених обставин, оцінки доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що рішення Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене свідоцтвом про хворобу від 21.11.2024 № 3102, у частині визначення причинного зв`язку щодо захворювання M87.2 - асептичний некроз головок обох стегнових кісток ІІ стадії - як такого, що пов`язане з проходженням військової служби, є необґрунтованим, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Позовна вимога про покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути документи позивача є обґрунтованою частково: відповідача слід зобов`язати повторно розглянути питання встановлення причинного зв`язку саме щодо захворювання M87.2 - асептичний некроз головок обох стегнових кісток ІІ стадії - з урахуванням висновків суду, однак без визначення судом наперед конкретного кінцевого формулювання, оскільки це належить до компетенції ВЛК.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене свідоцтвом про хворобу від 21.11.2024 № 3102, у частині визначення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 M87.2 — асептичний некроз головок обох стегнових кісток ІІ стадії — як такого, що пов`язане з проходженням військової служби.

Зобов`язати Гарнізонну військово-лікарську комісію військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути документи та вирішити питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 M87.2 - асептичний некроз головок обох стегнових кісток ІІ стадії - з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Гарнізонна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Є.В. Печений