Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №520/5753/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 р. №520/5753/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- визнати протиправними дії Височанської селищної ради Харківської області щодо не надання повної, точної та достовірної інформації на інформаційний запит № 36 позивача від 15.12.2025 року.

- зобов`язати Височанську селищну раду Харківської області розглянути запит №36 про надання публічної інформації від 15.12.2025 року, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не надано повної, точної та достовірної інформації на інформаційний запит № 36 позивача від 15.12.2025 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих мотивів, що відповідачем у встановлений законом строк надано позивачу повну інформацію щодо запитуваних відряджень посадових осіб у зведеному вигляді із зазначенням усіх істотних відомостей, зокрема прізвища, імені, по батькові, посади, строку, місця, мети відрядження, а також реквізитів відповідних розпоряджень.

Позивачем надано відповідь на відзив та зазначено, що позивач не погоджується з аргументами відповідача, що право позивача на доступ до публічної інформації було реалізовано, а вимога позивача про надання копій документів фактично спрямована на отримання вже наданої інформації в іншій формі та не обґрунтовує необхідність отримання додаткових відомостей,

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся 15.12.2025 року до Височанської селищної ради Харківської області з запитом в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якого просив надати: Перелік посадових осіб Височанської селищної ради, які перебували у відрядженнях з 24 лютого 2022 року по дату надання відповіді, вказавши по кожному окремо: їх прізвище, ім`я, по-батькові та посаду. дати початку та закінчення кожного відрядження. місце відрядження (населений пункт, область, країна). мету відрядження. 2. Надати копії відповідних розпорядчих документів (розпорядження, наказ, та ін..) про направлення у відрядження. 3. Повідомити мені витрати по кожному працівнику окремо, вказавши прізвище, ім`я, по-батькові, посаду, добові, витрати на проїзд, витрати на проживання, інші компенсації, джерело фінансування. 4. Відомості про закордонні відрядження (за наявності), вказавши прізвище, ім`я, по-батькові працівника, посаду, країну, місто, мету виїзду, тривалість, загальну суму витрат, надати копію відповідного розпорядчого документу про направлення у відрядження.

Височанською селищною радою Харківської області позивачу 08.01.2026 року надано відповідь № 02-23/100, в якій зазначено, що розглянувши запит повідомляє наступне: результатами розгляду цього запиту, надаємо інформацію щодо переліку посадових осіб Височанської селищної ради, які перебували у відрядженнях з 24.02.2022 по дату надання відповіді на цей запит, із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові, посади, дати початку та закінчення відрядження, місця відрядження, мети відрядження; а також інформацію про закордонні відрядження: місто, мету виїзду, тривалість, зазначену в Додатку 1, який додається до цієї відповіді на 5 аркушах. Також повідомлено, що надати інформацію щодо компенсацій витрат на проїзд, проживання, добові, інших компенсацій та загальної суми витрат неможливо, оскільки з бюджету Височанської селищної ради вони не відшкодовувалися. Проінформовано, що витрати, пов`язані з відрядженням, не підлягають відшкодуванню з бюджету Височанської селищної ради у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень. Бюджетом ради не передбачено фінансування зазначених витрат під час відряджень, тому вони і не підлягають компенсації. Джерелами фінансування відряджень є виключно особисті кошти працівників та кошти організаторів відповідних заходів.

Позивач, не погоджуючись з не наданням відповідачем повної, точної та достовірної інформації на інформаційний запит № 36 позивача від 15.12.2025 року, звернувся до суду з цим позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-ХІІ) визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із ст. 1 Закону № 2657-ХІІ інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відносини, пов`язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Отже, Закон України "Про інформацію" містить загальні положення про регулювання відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно з ст. 5 Закон № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Водночас, в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Відповідно до положень ст. 19 Закону № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відтак, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Статтею 23 Закону № 2939-VI закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся 15.12.2025 року до Височанської селищної ради Харківської області з запитом в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якого просив надати: Перелік посадових осіб Височанської селищної ради, які перебували у відрядженнях з 24 лютого 2022 року по дату надання відповіді, вказавши по кожному окремо: їх прізвище, ім`я, по-батькові та посаду. дати початку та закінчення кожного відрядження. місце відрядження (населений пункт, область, країна). мету відрядження. 2. Надати копії відповідних розпорядчих документів (розпорядження, наказ, та ін..) про направлення у відрядження. 3. Повідомити мені витрати по кожному працівнику окремо, вказавши прізвище, ім`я, по-батькові, посаду, добові, витрати на проїзд, витрати на проживання, інші компенсації, джерело фінансування. 4. Відомості про закордонні відрядження (за наявності), вказавши прізвище, ім`я, по-батькові працівника, посаду, країну, місто, мету виїзду, тривалість, загальну суму витрат, надати копію відповідного розпорядчого документу про направлення у відрядження..

Височанською селищною радою Харківської області позивачу 08.01.2026 року надано відповідь № 02-23/100, в якій зазначено, що розглянувши запит повідомляє наступне: результатами розгляду цього запиту, надаємо інформацію щодо переліку посадових осіб Височанської селищної ради, які перебували у відрядженнях з 24.02.2022 по дату надання відповіді на цей запит, із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові, посади, дати початку та закінчення відрядження, місця відрядження, мети відрядження; а також інформацію про закордонні відрядження: місто, мету виїзду, тривалість, зазначену в Додатку 1, який додається до цієї відповіді на 5 аркушах. Також повідомлено, що надати інформацію щодо компенсацій витрат на проїзд, проживання, добові, інших компенсацій та загальної суми витрат неможливо, оскільки з бюджету Височанської селищної ради вони не відшкодовувалися. Проінформовано, що витрати, пов`язані з відрядженням, не підлягають відшкодуванню з бюджету Височанської селищної ради у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень. Бюджетом ради не передбачено фінансування зазначених витрат під час відряджень, тому вони і не підлягають компенсації. Джерелами фінансування відряджень є виключно особисті кошти працівників та кошти організаторів відповідних заходів.

Суд зазначає, що вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI.

Такими випадками є:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього закону.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939 визначено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в наданні інформації за сукупності двох умов-розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Разом з тим, в п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.

Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

Отже, запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститися, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21.

Між тим, як зазначається позивачем у позовній заяві, ним не заперечується факт складення 08.01.2026 відповіді на його запит.

З урахування вищенаведеного суд дійшов до висновку, що відповідачем своєчасно розглянуто запит позивача та надано вичерпну відповідь на питання, вказані у ньому, а тому відповідачем не вчинено протиправної бездіяльності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Пасечнік О.В.