Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №520/1509/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року Справа № 520/1509/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.12.2025 №5 Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради, яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні їй статусу “Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України” за загиблим ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 статус “Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України” за загиблим ОСОБА_2 ;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що позивач та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка з 2002 року по день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем. Факт проживання однією сім`єю встановлено рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21.11.2023р. по справі № 636/1569/23. Відповідач відмовив ОСОБА_1 у встановленні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України». Позивач звернулася із позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправним та скасувати вказане рішення Управління, а також зобов`язати його повторно розглянути заяву ОСОБА_1 . Судовим рішенням від 22.08.2025 у справі №520/12643/25 адміністративний позов Позивача було задоволено у повному обсязі. Тоді Позивач надіслала до Управління нову заяву про надання їй Статусу на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням №5 від 29.12.2025р. Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради (далі за текстом – Рішення). Позивачу було знову відмовлено у наданні Статусу, із тих самих підстав, що й у рішенні №1 від 28.04.2025. В рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі №520/12643/25 зазначено, що зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що позивач, відповідно до вимог ст.10-1 Закону №3551-XII, має право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Відповідач був зобов`язаний не лише формально повторно розглянути заяву, а й діяти з урахуванням правової позиції суду та встановлених ним обставин, чого зроблено не було. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що правовий статус "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" визначається Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон). Частиною четвертою цієї статті означене коло осіб, які належать до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а саме, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Виходячи з вищезазначеного для отримання статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" позивач ОСОБА_1 повинна була надати документи, що підтверджують реєстрацію шлюбу у органі державної реєстрації актів цивільного стану (свідоцтво про шлюб) з загиблим ОСОБА_2 . Позивач в особистій заяві від 30.01.2024 (додається) повідомила, що проживала однією сім`єю з загиблим ОСОБА_2 але в зареєстрованому шлюбі з ним не перебувала та надала рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21.11.2023 по справі № 636/1569/23 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Підстави для встановлення та відмови в наданні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" визначаються пунктом 4 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 (далі Порядок). Відповідно до підпункту 1 пункту 16 Порядку: місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківського області від 21.11.2023 у справі №636/1569/23 позов ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки і визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації шлюбу у період з січня 2002 року по 25 лютого 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

25.04.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України.

Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради своїм рішення № 1 від 28.04.2025 відмовив ОСОБА_1 у наданні їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України".

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 22.08.2025 у справі № 520/12643/25 визнав протиправним та скасував рішення № 1 від 28.04.2025 Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради, яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" за загиблим ОСОБА_2 . Зобов`язав Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради (код ЄДРПОУ 23148343) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у наданні їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" за загиблим ОСОБА_2 . Вирішив питання розподілу судових витрат. Рішення суду набрало законної сили.

З метою виконання судового рішення від 22.08.2025 позивачем подано до відповідача заяву від 19.12.2025 про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, за загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 , з яким позивач проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що підтверджено судовим рішенням.

29.12.2025 відповідачем ухвалено рішення за заявою позивача від 19.12.2025 про відмову у встановлені статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Відповідач виходив з мотивів, що відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Згідно з пунктами 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України :шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органах державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Позивач наводить аргументи про те, що таке рішення є протиправним та таким що підлягає скасуванню, адже у судовому рішенні від 22.08.2025 суд дійшов висновку про те, що позивач, відповідно до вимог ст.10-1 Закону №3551-XII, має право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частини шостої статті 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (далі - Постанова № 379) визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Наказом Міністерства оборони України №937 від 31 грудня 2014 року затверджено Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, згідно з п.4.16 якої членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».

З наведеного видно, що до членів сім`ї, які мають право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов`язку відносяться батько, матір, дружина, чоловік або дитина.

При цьому, відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частина четверта статті 3 Сімейного кодексу України передбачає, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Суд зазначає, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Такі відносини подібні до шлюбних, проте, попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям чоловік та дружина, тобто - подружжя, позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XІІ від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з нормами статті 2 зазначеного Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Нормами статті 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 10-1 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015, (далі - Порядок № 740).

Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.

Пунктом 2 цього Положення № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пункту 4 Положення №302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого», а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України».

Суд повторно відмічає, що дійсно судовим рішенням встановлено факт, що має юридичне значення, а саме спільне проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_2 , який загинув, без реєстрації шлюбу з січня 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до дня смерті.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За приписами ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Такі відносини подібні до шлюбних, однак, попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям чоловік та дружина, тобто ? подружжя, позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

Так, Верховний Суд у постанові від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого)" та видачі "Посвідчення члена сім`ї загиблого", оскільки позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала.

Також Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України, і суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.

З огляду на викладене суд зазначає, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Щодо доводів позивача про те, що у судовому рішенні від 22.08.2025 у справі №520/12643/25 суд дійшов висновку, що «зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що позивач, відповідно до вимог ст.10-1 Закону №3551-XII, має право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома цієї статті).

Преюдиційність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 10.12.2019 у справі №925/698/16 відзначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

З огляду на викладене суд дійшов переконання про те, що надана правова оцінка обставини справи в іншій справі (справа №520/12643/25) не має преюдиційного значення у цій справі.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення частин 1, 2 статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати понесені позивачем покласти на останнього.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України,

у х в а л и в :

У адміністративному позові ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 - покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради, місцезнаходження – місто Чугуїв, вулиця Старонікольська, будинок №20, код ЄДРПОУ 23148343.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 15.04.2026.

Суддя М. І. Садова