Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №520/502/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 р. № 520/502/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Гончара Олеся, буд. 55-А,м. Київ,01601) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом 04.12.2025 № 45 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути матеріали звернення ОСОБА_1 у спосіб прийняття рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом 04.12.2025 № 45 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 є протиправним та таким, що порушує права позивача.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 26.01.2026 року надано відзив на позовну заяву та доповнений відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що під час прийняття рішення (протоколу) про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій (далі - статус УБД), у зв`язку з тим, що на розгляд Комісії не надходила заява від позивача згідно додатку 8 до Порядку, відповідно запит за останнім місцем проходження служби заявника не направлявся. Отже, відповідач вважає, що рішення Комісії про відмову у наданні статусу учасника бойових дій на підставі підпункту 2 пункту 24 Порядку, у зв`язку з відсутністю документів, визначених пунктом 4 Порядку, є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

27.01.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив та доповнена відповідь на відзив, в яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

30.01.2026 року до суду від представника відповідача надішли заперечення на відповідь на відзив, в яких посилався на те, що відсутність документів, визначених пунктом 4, є прямою підставою для відмови у наданні статусу, що і було правомірно зроблено Комісією.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Під час проходження служби у період брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України (далі за текстом– заходи), перебуваючи у м. Харків та Харківській області, що підтверджується копіями витягів з наказів ГУ ДСНС України в Харківській області, зокрема, від 07.04.2022 №74, від 22.04.2022 № 91, від 22.04.2022 № 93, від 25.04.2022 № 96, від 30.04.2022 № 105, від 22.06.2022 № 195, від 23.06.2022 №196, від 29.06.2022 № 208 у періоди, вказані в цих наказах.

Зазначені вище накази видано на підставі, зокрема, загального наказу по Управлінню «Про затвердження списків співробітників підрозділів, які безпосередньо забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій» № 56 від 15.03.2022.

Позивач 30.10.2025 звернувся до відповідача із заявою щодо отримання статусу УБД.

Листом від 09.12.2025 Державна служба України з надзвичайних ситуацій направила позивачу рішення у формі витягу з протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 04.12.2025 № 45, яким відмовлено у наданні статусу УБД у зв`язку з ненаданням позивачем довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) (у редакції від 02.05.2025) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до абзацу першого статті 6 Закону України № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з абзацом другим пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України № 3551-XII порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (зі змінами) (далі Порядок КМУ №413).

Вказаний Порядок КМУ № 413 визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь в забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

За умовами пункту 4 Порядку №413 (у редакції від 01.01.2025 (заява від 20.05.2025)) підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є: для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються: командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.

Згідно з пунктом 8 Порядку КМУ № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Тобто, Постанова №413 встановлює обов`язок, у даному випадку керівника ДСНС, подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

Однак, доказів того, що Державною службою України з надзвичайних ситуацій вказаний обов`язок виконано, відповідачем до суду не надано.

Водночас, судом установлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.10.2025 року про надання статусу учасника бойових дій.

До заяви було долучено: Витяги із наказу ГУ ДСНС України в Харківській області, копію паспорту, копію РНОКПП, дві фотографії.

Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій від 04.12.2025 № 45 установлено, що позивачу відмовлено у наданні статусу "ветеран війни - учасник бойових дій" у зв`язку з ненаданням позивачем довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку КМУ № 413.

Згідно з пунктом 19 Порядку КМУ № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.

Основні функції, завдання, повноваження та склад комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначено Положенням про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України 22 грудня 2018 року № 1048, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2019 р. за № 55/33026 (далі - Положення №1048).

Відповідно до пункту другого розділу I Положення №1048 (у редакції від 23.03.2023), комісія утворюється наказом ДСНС з метою реалізації заходів, пов`язаних із наданням статусу учасника бойових дій особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які:

- захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України;

- виконували бойове (службове) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями;

- брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 6 розділу II Положення про Комісію ДСНС № 1048, комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій; надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення; виявлення факту подання недостовірної інформації.

У спірних правовідносинах, довідка за формою згідно з додатком 6 позивачем не подавалась на комісію з підстав, що вона не складалась ГУ ДСНС України в Харківській області попри обов`язок, визначений пунктом 8 Порядку 413.

Водночас, позивачем подано на розгляд комісії витяги з наказів, які підтверджують його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не оцінював подані позивачем накази, які підтверджують його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, обмежившись саме лише фактом відсутності довідки за формою згідно з додатком 6.

Таку відмову суд уважає неправомірною, оскільки вона не відповідає пункту 6 розділу II Положення №1048, яким визначено підстави для відмови.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Так, відповідно до п. 15 Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (у редакції від 17.05.2025), передбачено, що склад осіб, які перебувають на службі цивільного захисту, поділяється на рядовий і начальницький. Начальницький склад поділяється на молодший, середній, старший і вищий.

Особам рядового і начальницького складу присвоюються такі спеціальні звання: рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту; молодший начальницький склад - сержант служби цивільного захисту, майстер-сержант служби цивільного захисту, головний майстер-сержант служби цивільного захисту; середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту; старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту; вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту України.

Під час проходження служби у період брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України (далі за текстом– заходи), перебуваючи у м. Харків та Харківській області, що підтверджується копіями витягів з наказів ГУ ДСНС України в Харківській області, зокрема, від 07.04.2022 №74, від 22.04.2022 № 91, від 22.04.2022 № 93, від 25.04.2022 № 96, від 30.04.2022 № 105, від 22.06.2022 № 195, від 23.06.2022 №196, від 29.06.2022 № 208 у періоди, вказані в цих наказах.

Суд зазначає, що обставини щодо того, що пакет документів для оформлення статусу УБД не був переданий Комісії ДСНС протягом 30 календарних днів з дня участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України може свідчити лише про бездіяльність відповідача і ніяким чином не може бути підставою для позбавлення позивача його права на можливість отримання статусу УБД.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.06.2025 у справі № 620/11392/24 вказав, що визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України.

Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без урахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.

Доводи відповідача про те, що подана заява позивача не відповідала додатку 8 до Порядку КМУ № 413, не спростовують висновків суду про те, що вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його права на можливість отримання статусу УБД.

Враховуючи викладене вище, суд доходить до висновку про скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом 04.12.2025 № 45 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Щодо способу поновлення прав позивача, суд зазначає таке.

Так, позивач просить зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути матеріали звернення ОСОБА_2 у спосіб прийняття рішення про встановлення ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій.

Поряд із цим, суд зазначає, що надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням Комісії Державної служби України з надзвичайних ситуацій і суд не вправі втручатись у цю дискрецію.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Поряд із цим, суд зазначає, що надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням Комісії Державної служби України з надзвичайних ситуацій і суд не вправі втручатись у цю дискрецію.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на вищевикладене та задля належного захисту прав позивача відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 року про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Гончара Олеся, буд. 55-А,м. Київ,01601) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом 04.12.2025 № 45 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 року про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.