Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №520/26349/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 р. № 520/26349/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04400021, щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу;

- зобов`язати Близнюківську селищну раду Лозівського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04400021, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 01.04.2025 про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, зобов`язавши надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус внутрішньо переміщеної особи з дати первинного звернення, а саме з 01.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області щодо відмови про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом в паспорті громадянина України та витягом з реєстру територіальної громади.

У зв`язку з військовою агресією з боку російської федерації, у 2022 році позивач переїхав до с. Вільне Друге, яке входить до Близнюківської територіальної громади Лозівського району Харківської області на постійне проживання.

До 2022 року позивач з сім`єю будиночком у с. Вільне Друге користувались як дачним у літні місяці та час від часу серед року, виходячи з потреб сім`ї.

01.04.2025 позивач звернувся до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (далі - відповідач) із заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу.

Підставою такого звернення слугувало те, що на момент звернення позивач фактично проживав у населеному пункті Близнюківської територіальної громади Лозівського району Харківської області.

Листом від 15.04.2025 за вих. № 02-37/1443/2025 позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що він фактично задовго (до військової агресії рф) проживає на території Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, отже його переміщення не пов`язане з негативними наслідками збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру з посиланням на вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509.

Не погоджуючись із відмовою відповідача про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, вважаючи її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання обліку та забезпечення соціальних гарантій внутрішньо переміщеним особам гарантується чинним законодавства України, а саме Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до ст. 1 Закону N 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 2 Закону № 1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку № 509.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Згідно п. 3 Порядку № 509, заява про взяття на облік повинна містити, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Підстави для відмови у видачі довідки наведені в п. 8 Порядку № 509, серед яких:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Тотожні за змістом приписи щодо підстав для відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи наведені у ч. 10 ст. 4 Закону 1706-VII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що умовою надання особі статусу внутрішньо переміщеної особи є документальне підтвердження факту її проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, на момент їх виникнення.

Аналогічний правий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 310/8280/16-а та від 14.11.2019 у справі № 366/3753/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представником відповідача у відзиві на позов зазначено, що позивач проживав і проживає за адресою: АДРЕСА_2 задовго до збройної агресії РФ проти України (до 2022 року). Він користується електричною енергією, веде особисте селянське господарство (що підтверджується виписками з господарської книги), обробляє з дружиною земельну ділянку площею 1,20931 га, з яких 0,95931 га - для ведення ОСГ, і ніколи не залишав місце проживання чи господарство.

Додатково факт постійного проживання ОСОБА_1 у селі Вільне Друге підтверджується даними погосподарського обліку, який ведеться Близнюківською селищною радою відповідно до вимог Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах , затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 11.04.2016 № 56.

Відповідно до виписки з погосподарської книги Близнюківської селищної ради, громадянин ОСОБА_1 обліковується як особа, що фактично проживає у АДРЕСА_2 , що узгоджується з інформацією про нарахування йому житлової субсидії за цією ж адресою.

Отже, відомості погосподарського обліку мають офіційний статус первинного облікового документа, який достовірно підтверджує фактичне місце проживання громадянина на території громади.

Це доводить, що позивач не був вимушено переміщеною особою у 2022 році, оскільки він постійно проживав у межах Близнюківської селищної ради задовго до початку воєнних дій.

Проживання позивача у межах Близнюківської селищної ради також підтверджується перебуванням позивача на соціально-побутовому обслуговуванні у Центрі надання адміністративних послуг Близнюківської селищної ради.

У 2021 році соціальний робітник ОСОБА_2 надавала соціальні послуги сім`ї ОСОБА_1 , однак останній відмовився від підписання індивідуального плану надання соціальних послуг. У лютому 2022 року його знято з обліку через відмову від отримання послуг, що підтверджується договором про надання соціальних послуг та актом від 05.08.2021.

Проживання позивача у межах Близнюківської селищної ради також підтверджується фактом отримання житлової субсидії за фактичним місцем проживання ( АДРЕСА_3 ) у період з вересня 2018 року по грудень 2022 року.

Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, житлова субсидія призначається за місцем фактичного проживання домогосподарства, яке звертається за її отриманням, а саме: «Житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи і за її задекларованим місцем проживання (перебування), і за місцем її фактичного проживання...»

Таким чином, факт того, що ОСОБА_1 отримував субсидію саме за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджує, що органи соціального захисту офіційно визнавали його місцем проживання саме цю адресу, а не адресу реєстрації у м. Харків.

Таким чином, факт призначення субсидії у с. Вільне Друге є офіційним підтвердженням фактичного проживання позивача за цією адресою протягом кількох років до початку збройної агресії Російської Федерації.

Це повністю спростовує доводи позивача про вимушене переміщення у 2022 році, оскільки держава через органи соцзахисту визнала його проживання у цьому населеному пункті ще з 2018 року.

Щороку позивач отримує довідку про фактичне місце проживання за зазначеною адресою для документального підтвердження не користування комунальними послугами за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 ).

Це узгоджується зі статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка надає споживачу право не сплачувати вартість комунальних послуг (крім теплопостачання) у разі їх невикористання понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження.

Таким чином, Близнюківська селищна рада мала всі законні підстави для відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки позивач постійно проживав у с. Вільне Друге задовго до початку збройної агресії РФ та обставини, передбачені статтею 1 Закону №1706-VII, відсутні.

Надані позивачем документи не підтверджують факту вимушеного переміщення.

Таким чином, станом на момент 24.02.2022, позивач вже фактично проживач на території Близнюківської селищної ради та отримував соціальні та інші послуги задовго до 24.02.2022.

Отже, єдиним доказом перебування позивача, станом на 24.02.2022 на території Харківської міської територіальної громади, є лише відповідна відмітка про зареєстроване місце проживання останнього, що, у силу ч. 7 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також фактичних обставин справи, не є беззаперечною підставою для надання особі статусу внутрішньо переміщеної особи.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (вул. Незалежності, буд. 39, с-ще Близнюки, Лозівський р-н, Харківська обл., 64801, ЄДРПОУ 04400021) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов