Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №520/705/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 квітня 2026 р. справа № 520/705/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 2000-0304-9/140628 від 19.09.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати до мого страхового стажу період роботи з 01.09.1979 року по 27.12.1995 рік згідно трудової книжки серії згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.1996 року.

В обґрунтування позову зазначено, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку статусу при призначенні пенсії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на позов, про відкриття провадження у справі повідомлений за допомогою системи "Електронний суд".

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано, судом як визнання позову.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою від 11.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.09.2025 №204950027306 відмовлено у призначенні пенсії. За доданими документами до страхового стажу заявника частково з 18.03.1996 зараховано періоди згідно з дубліката трудової книжки АТ-VII, оскільки дата заповнення трудової книжки - 31.01.1996, а заявник почав працювати з 27.07.1982, згідно першого запису, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції.

Вважаючи рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_3 , дата заповнення 31 січня 1996 року, яка містить такі записи щодо спірного періоду:

- з 01.09.1979 по 20.07.1982 навчання ГПТУ №7 (запис №1);

- з 01.09.1982 по 21.10.1982 працював слюсарем 4-го розряду (записи №№2,3);

- з 29.10.1983 по 30.10.1984 служба в рядах Радянської армії (запис №4);

- 28.08.1985 по 28.10.1985 працював слюсарем 4-го розряду (записи №№5,6);

- з 28.11.1985 по 27.11.1989 працював Харківському м`ясокомбінаті (записи №№7,8,9);

- з 14.02.1990 по 02.02.1991 працював в "Дім меблів" (записи №№10,11);

- з 20.06.1991 по 27.12.1995 працював в малому підприємстві "Контраст" (записи №№12,13).

Кожен з записів засвідчений підписом уповноваженої особи з прославленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи.

У ході судового розгляду судом встановлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1979 по 27.12.1995, оскільки дата заповнення трудової книжки «31 січня 1996 року» не відповідає початку трудової діяльності.

Порядок ведення трудових книжок на момент початку трудової діяльності позивача (1993 рік) було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17.08.1993 за N 110 (далі - Інструкція № 58).

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу

Пункт 2.12 цієї Інструкції визначає, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_3 , дата заповнення 31 січня 1996 року, вбачається, що дійсно дата заповнення трудової книжки не відповідає початку трудової діяльності з 27.07.1982.

При цьому, суд зазначає, що на титульній сторінці трудової книжки позивача відображено необхідні відомості, передбачені пунктом 2.12 Інструкції № 58, міститься підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, а всі записи завірені печаткою підприємства.

Суд зауважує, що зазначення більш пізньої дати заповнення трудової книжки ніж початок трудової діяльності у титульному аркуші трудової книжки особи не може бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цій трудовій книжці. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_3 , дата заповнення 31 січня 1996 року, як підставу для не зарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо зарахування до страхового стажу період навчання в ГПТУ №7 у період з 01.09.1979 по 20.07.1982, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом «д» частиною третьою статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Окрім записів в трудовій книжці (запис №1), вказане також підтверджується дипломом НОМЕР_4 , виданого ГПТУ №7 м. Харкова, де позивачу отримав професію слюсар-ремонтник по ремонту автотранспортного обладнання та присвоєно четвертий розряд. Зазначений диплом складається з двох сторінок, на яких викладена однакова інформація на українській та на російській мовах. Диплом містить підписи: Голови екзаменаційної комісії, директора училища на обох сторінках та заступника директора училища, заступника директора училища по навчально - виборчій роботі (частині).

Відповідно до Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР від 10.02.1998, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч.1 ст.38 «Гарантії соціального захисту здобувана освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, однією з умов для зарахування періоду навчання до страхового стажу є саме працевлаштування за набутою професією.

З матеріалів справи вбачається, що позивач після закінчення навчання набув кваліфікацію "слюсар-ремонтник по ремонту автотранспортного обладнання" та був працевлаштований на роботу через 7 днів, з моменту закінчення ПТУ, в Автобазі №1 "Харківського виборчого авторемонтного об`єднання" прийнятий на посаду слюсаря по ремонту автомобілів (запис трудової книжки №2)

З урахування вищевикладеного період навчання в ГПТУ №7 у період з 01.09.1979 по 20.07.1982 підлягає зарахуванню до стажу.

Щодо зарахування до страхового стажу проходження служби в рядах Радянської армії у період з 29.10.1983 по 30.10.1984, суд зазначає наступне.

Згідно з статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей "час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 513/1195/16-а.

З урахування вищенаведеного суд дійшов до висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.09.2025 №204950027306 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Із урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання пенсійного органу, який виніс спірне рішення, повторно розглянути заяву про здійснення перерахунку пенсії позивача із зарахуванням спірних періодів стажу роботи відповідно до трудової книжки з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Позивачем до суду надано копію Договору 09122502 про надання правової допомоги /юридичних послуг від 09.12.2025 підписаного між ТОВ "ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМГИ "ДОПОМОГА ЮРИСТА" та ОСОБА_1 .

Пунктом 1.2 передбачено перелік послуг, що надаються проєкт позовної заяви до суду.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг згідно з переліку, зазначеного у п.1ю2 цього договору становить 12 000 грн, що сплачуються замовником в наступні терміни 09.12.2025 - 4000 грн 00 коп; 10.12.2025 - 8000 грн 00 коп.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також — чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що даний спір підпадає під визначення справ незначної складності та розглядався за правилами ст.ст.257-262 КАС України.

Такий спір також не може вважатися складним як і з огляду на наявність численної судової практики, так і того, що обсяг аналізованих адвокатом документів не був надмірним або складним.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги у справі задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була не співмірною зі складністю предмета спору та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 18.09.2025 №204950027306.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 11.09.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1979 року по 27.12.1995 рік згідно трудової книжки серії згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.1996 року, з урахуванням висновків суду.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 15 квітня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ