Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №520/32189/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 р. № 520/32189/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної військової адміністрації (вул. Олекси Тихого, буд. 6,м. Краматорськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84306) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Донецької обласної військової адміністрації, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної військової адміністрації, яка полягають у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 02.07.2025р. УМ-19007677, відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян».

2. Зобов`язати Донецьку обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 02.07.2025р. УМ-19007677, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян».

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Донецької обласної військової адміністрації, яка полягають у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 02.07.2025р. УМ-19007677, відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у щорічній відпустці.

Представником відповідача 19.12.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що позивач 02 липня 2025 року звернувся до облдержадміністрації через офіційний вебсайт державної установи «Урядовий контактний центр» зі скаргою щодо порушення автоперевізниками Донецької області, на думку позивача, пункту 7 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в частині надання пільгового проїзду (реєстраційний № УМ-19007677). В облдержадміністрації звернення гр. ОСОБА_1 зареєстроване 02 липня 2025 року за № У-00806-50-1.6/15-25 і розглянуто головою облдержадміністрації, начальником обласної військової адміністрації Філашкіним В. За його дорученням листом департаменту розвитку базових галузей промисловості облдержадміністрації від 07 липня 2025 року № У-0703-50-1.6/116-22-593 за підписом директора департаменту Тараненко Т., гр. ОСОБА_1 повідомлено про розгляд звернення та запропоновано надати більш детальну інформацію про факти відмови у наданні пільгового проїзду (скріншот відправлення відповіді додається). Також відповідачем зазначено, що з метою усунення можливих суперечностей у застосуванні норми права, передбаченої частиною другою статті 16 Закону в частині розгляду скарги особи з інвалідністю внаслідок війни особисто першим керівником державного органу, гр. ОСОБА_1 24 листопада 2025 року на електронну пошту 1459704yil@gmail.com був направлений лист облдержадміністрації № У-00806-50-1.6/15-25-592/05.02-05 за підписом голови облдержадміністрації, начальника обласної військової адміністрації Філашкіна В., в якому позивачу повідомлено про прийняте першим керівником облдержадміністрації рішення про перегляд його звернення від 02 липня 2025 року, зазначено з посиланням на відповідні нормативно-правові акти про недопустимість порушення прав осіб з інвалідністю внаслідок війни на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільський місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів в Донецький області, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду-також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, та повторно запропоновано повідомити облдержадміністрацію про факти недотримання перевізниками області вимог пункту 7 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки за змістом поданого звернення не вбачається, які саме права і законні інтереси позивача порушені та, відповідно, підлягають поновленню.

22.12.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

29.12.2026 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

02 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся через сайт урядовий портал зі зверненням (скаргою) УМ-19007677 до Донецької обласної військової адміністрації, в якій порушено питання недотримання перевізниками Львівської області вимог пункту 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які вимагають кошти за проїзд у осіб з інвалідністю внаслідок війни та просив поновити права осіб з інвалідності внаслідок війни, які встановленні пунктом 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та притягнути до відповідальності перевізників, які не дотримуються вимог пункту 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

До вказаного звернення позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

В облдержадміністрації звернення гр. ОСОБА_1 зареєстроване 02 липня 2025 року за № У-00806-50-1.6/15-25 і розглянуто головою облдержадміністрації, начальником обласної військової адміністрації Філашкіним В. За його дорученням листом департаменту розвитку базових галузей промисловості облдержадміністрації від 07 липня 2025 року № У-0703-50-1.6/116-22-593 за підписом директора департаменту Тараненко Т., гр. ОСОБА_1 повідомлено про розгляд звернення та запропоновано надати більш детальну інформацію про факти відмови у наданні пільгового проїзду.

24 листопада 2025 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 був направлений лист облдержадміністрації № У-00806-50-1.6/15-25-592/05.02-05 за підписом голови облдержадміністрації, начальника обласної військової адміністрації Філашкіна В., в якому позивачу повідомлено про прийняте першим керівником облдержадміністрації рішення про перегляд його звернення від 02 липня 2025 року, зазначено з посиланням на відповідні нормативно-правові акти про недопустимість порушення прав осіб з інвалідністю внаслідок війни на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільський місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів в Донецький області, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду-також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, та повторно запропоновано повідомити облдержадміністрацію про факти недотримання перевізниками області вимог пункту 7 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки за змістом поданого звернення не вбачається, які саме права і законні інтереси позивача порушені та, відповідно, підлягають поновленню.

Позивач, посилаючись на неналежний розгляд відповідачем його звернення, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96).

Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 4 Закону № 393/96 передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Статтею 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян. Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій. Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов`язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.

Матеріалами справи підтверджено, що звернення (скарга) позивача від 02.07.2025р. відповідало вимогам статті 5 Закону №393/96, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96).

Частиною 2 ст. 16 Закону № 393/96 передбачено, що скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно із статтею 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Аналізуючи наведені норми Закону № 393/96 суд зазначає, що звернення та, зокрема, скарга осіб з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону №393/96 повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана.

Як вже було встановлено судом вище, 24 листопада 2025 року на електронну пошту 1459704yil@gmail.com був направлений лист облдержадміністрації № У-00806-50-1.6/15-25-592/05.02-05 за підписом голови облдержадміністрації, начальника обласної військової адміністрації Філашкіна В., в якому позивачу повідомлено про прийняте першим керівником облдержадміністрації рішення про перегляд його звернення від 02 липня 2025 року, зазначено з посиланням на відповідні нормативно-правові акти про недопустимість порушення прав осіб з інвалідністю внаслідок війни на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільський місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів в Донецький області, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду-також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, та повторно запропоновано повідомити облдержадміністрацію про факти недотримання перевізниками області вимог пункту 7 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки за змістом поданого звернення не вбачається, які саме права і законні інтереси позивача порушені та, відповідно, підлягають поновленню.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в спірних правовідносинах відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної військової адміністрації (вул. Олекси Тихого, буд. 6,м. Краматорськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84306) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.