Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №520/1496/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14 квітня 2026 р. справа № 520/1496/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом своєї сім`ї - матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду;

2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 з військової служби за сімейними обставинними відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом своєї сім`ї - матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду;

3. стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати зі спалити послуг за надання правової допомоги у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у звільненні з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за рідною матір`ю – ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний звільнити його з військової служби за наявності передбаченої вище підстави.

Ухвалою суду від 28.01.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в справі.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено. Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 26.01.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 28.01.2026 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 28.01.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є старшим кулеметником 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойовій машині піхоти) 1-го батальйону призначення, старшим солдатом та проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_4 .

Позивач є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , в якому в графі «мати» зазначено: « ОСОБА_4 ».

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 08.07.2025 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_4 змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_2 , окрім, сина - ОСОБА_1 , має доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває за кордоном, що підтверджується копією польського "Pesel" з нотаріальним перекладом.

Батьки ОСОБА_3 померли згідно свідоцтв про смерть серії НОМЕР_7 та серії НОМЕР_8 .

Копією висновку ЛКК №420 від 09 жовтня 2025 року підтверджено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Згідно копії висновку №420 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, в п.6 відносно ОСОБА_2 зазначено, «рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи».

Згідно копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, ОСОБА_2 , враховуючи відсутність зору лівого ока та значне зниження зору правого ока, встановлено ІІ групу інвалідності по зору загального захворювання на 2 роки, а в п. 17.1.3 відносно ОСОБА_2 зазначено «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді - так».

Згідно копії заяви ОСОБА_2 , нотаріально засвідчено, що єдиною особою, яка може здійснювати за нею постійний сторонній догляд є ОСОБА_1 , а також, що її донька, ОСОБА_8 , на постійній основі мешкає закордоном та не має змоги здійснювати за нею догляд.

Згідно копії акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.11.2025 року, окрім позивача до першого ступеню споріднення відноситься його сестра, ОСОБА_8 , родичів другого ступеню споріднення не виявлено. Також комісією установлено та підтверджено факт про необхідність здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав керівництву Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби в запас в зв`язку із необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, а саме: матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

До рапорту були додані наступні документи: копія паспорту та коду позивача; копія свідоцтва про народження позивача; копія паспорту матері разом із витягом про місце реєстрації; копія висновку ЛКК №420 від 09 жовтня 2025 року виданого матері ОСОБА_2 , про те що вона потребує постійного стороннього догляду; копія висновку №420 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; копія свідоцтва про розірвання шлюбу матері та батька позивача; копія інформаційної довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб; копія свідоцтва про народження матері; копії свідоцтв про смерть батьків матері позивача; копія нотаріально засвідченої заяви матері про те що єдиною особою, яка може здійснювати за нею постійний сторонній догляд є я, а також, що її донька на постійній основі мешкає закордоном та не має змоги здійснювати за нею догляд; копія польського «Pesel» сестри позивача; копія витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження щодо матері; копія витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження щодо позивача; копія акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.11.2025 року.

Листом від 23.12.2025 №10/28/10/1-12160-2025 у задоволенні вказаного рапорту відмовлено, оскільки у ОСОБА_2 наявна донька - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача у звільненні з військової служби, позивач ініціював даний спір.

По суті спірних правовідносин слід зазначити наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022р. № 62/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (затверджено Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX), який наразі триває.

Визначення поняття воєнний стан міститься в ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", згідно якого воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як встановлено судом, позивач проходить військову службу за призовом у Військовій частині НОМЕР_4 , є старшим кулеметником 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойовій машині піхоти) 1-го батальйону призначення, старшим солдатом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, відповідно до п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В абз.12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ зазначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 7 Положення військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, звільнення з військової служби) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Звільнення військовослужбовців із військової служби регламентовано п. 225 Положення. Так в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п. 241 Розділу XII Положення № 1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Відповідно до п.243 Розділу XII Положення № 1153/2008 після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов`язані зі звільненням.

Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

У свою чергу механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.

Додатком 19 до вказаної Інструкції № 170 (у редакції чинній на час подання позивачем рапорту) передбачено перелік документів, що подаються з рапортом про звільнення військовослужбовця з військової служби, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

З наведеної норми слідує, що умовами для звільнення з військової служби на зазначеній у ній підставі є одночасна наявність таких обставин: 1) встановлена інвалідність І чи ІІ групи у одного із батьків військовослужбовця (чи батьків дружини/чоловіка); 2) необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; 3) відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи (якщо такі наявні - вони мають самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).

Відсутність будь-якої із зазначених обставин не дає підстав звільнення військовослужбовця з військової служби.

У спірних правовідносинах, позивач виявив небажання продовжувати військову службу та 29 жовтня 2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а саме – у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту були додані наступні документи: копія паспорту та коду позивача; копія свідоцтва про народження позивача; копія паспорту матері разом із витягом про місце реєстрації; копія висновку ЛКК №420 від 09 жовтня 2025 року виданого матері ОСОБА_2 , про те що вона потребує постійного стороннього догляду; копія висновку №420 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; копія свідоцтва про розірвання шлюбу матері та батька позивача; копія інформаційної довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб; копія свідоцтва про народження матері; копії свідоцтв про смерть батьків матері позивача; копія нотаріально засвідченої заяви матері про те що єдиною особою, яка може здійснювати за нею постійний сторонній догляд є я, а також, що її донька на постійній основі мешкає закордоном та не має змоги здійснювати за нею догляд; копія польського «Pesel» сестри позивача; копія витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження щодо матері; копія витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження щодо позивача; копія акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.11.2025 року.

Листом від 23.12.2025 №10/28/10/1-12160-2025 у задоволенні вказаного рапорту відмовлено, оскільки у ОСОБА_2 наявна донька - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю.

Так, з наданих позивачем документів, що також не заперечується позивачем, у ОСОБА_2 наявна донька - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в Польщі, що підтверджується копією польського "Pesel" з нотаріальним перекладом.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тобто, особа, стосовно якої здійснюється догляд ( ОСОБА_2 ), має рідну доньку ( ОСОБА_8 ), яка є не військовозобов`язаною особою та відповідно до ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України зобов`язана утримувати свою матір.

Доказів наявності у доньки - ОСОБА_8 , об`єктивної неможливості здійснювати догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , або відмови від здійснення такого догляду, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд виснував, що відмова у звільненні позивача з військової служби з причини наявності іншої особи І ступеня споріднення, яка зобов`язана здійснювати догляд за своєю матір`ю, повністю є правомірною та узгоджується з положеннями ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України.

Відтак, суд дійшов висновку, що відмовляючи у звільненні позивача з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 14.04.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з`єднання, безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко