Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №480/9164/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року Справа № 480/9164/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми справу №480/9164/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії № 184150005254 від 26.11.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати їй період роботи в податкових органах з 02.07.1990 по 31.07.2020 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну служби» № 3723-ХІІ від 16.12.93 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 13.11.2025 №10К/18-28-10-02-06/ЛК, довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 13.11.2025 №237/РГ, довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 13.11.2025 №11К/18-28-10-02-06/ЛК, довідки про стаж роботи у податкових органах від 13.11.2025 №13К/18-28-10-02- 06/ЛК, архівної довідки від 13.11.2025 №12К/18-28-10-02-06/ЛК, починаючи з 18.11.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.11.2025 року ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", у порядку передбаченому п. 2 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII), проте рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області від 26.11.2025 №184150005254 позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю правових підстав.

На переконання позивача, рішення відповідача щодо відмови в переведенні на пенсію державного службовця є протиправним, оскільки ним дотримані всі вимоги встановлені законодавством для призначення вказаного виду пенсії. В зв`язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 09.12.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що у позивачки відсутній необхідний стаж державної служби передбачений статтею 37 Закону №3723. Окрім цього зазначає, що позивач станом на 01.05.2016 року не займала посаду державної служби та не мала відповідного стажу, а відтак оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" № 164/2026 від 24.02.2026 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 № 11-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату № 1775 від 05.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 480/9164/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Шаповалу М.М.

Ухвалою суду від 09.03.2026 справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В подальшому, позивач звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №184150005254 від 26.11.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця у зв`язку відсутністю стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 N 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно п. п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону 889-VIII та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі N 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі N 676/4235/17.

Так, в обґрунтування відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII ГУ ПФУ в Полтавській області зазначило, що відповідачем не зараховано періоди роботи позивачки в податкових органах, оскільки посади працівників цих установ не віднесені до категорії посад державних службовців, визначеними ст. 25 Закону України «Про державну службу» та, відповідно, не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця.

За змістом п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Спірним у цій справі є стаж служби позивача за період з 02.07.1990 року по 31.07.2020 року.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала безперервно у податкових органах з 02.07.1990 по 31.07.2020 року, що підтверджує записи в трудовій книжці та довідкою про стаж роботи в податкових органах від 13.11.2025 року № 13К/18-28-10-02-06/ЛК.

З записів в трудовій книжці вбачається, що позивачка 02.08.1994 року прийняла присягу державного службовця.

Отже, станом на 01.05.2016 року, ОСОБА_1 мала стаж роботи в податкових органах 25 років 09 місяців і 29 днів. В свою чергу, загальний стаж роботи у податкових органах з 02.07.1990 року по 31.07.2020 року становить 30 років 00 місяців 30 днів.

Підставою для відмови у призначенні пенсії державного службовця Відповідач зазначив недостатність стажу державної служби у позивача, у зв`язку із тим, що ст. 25 Закону України «Про державну службу» визначені категорії посад державних службовців, перелік посад і органів, в яких працюють державні службовці. Посади працівників органів державної податкової служби, які мали спеціальні звання, не були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.

Суд зазначає, що позивач під час роботи на відповідних посадах в органах державної податкової служби (маючи спеціальне звання), як державний службовець, сплачувала за підвищеною ставкою єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Отже, в даному випадку слід керуватися законодавством, яке діяло у той час.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 466/5138/17.

Згідно ч.2 ст.9 Закону №3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним Законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

У відповідності ч. 1 ст. 4 цього Закону, державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою КМУ від 26 травня 2007 року №778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Згідно до положень Закону №509-ХІІ посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 5, 6 статті 15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, під час роботи посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Аналогічна правова позиція стосовно того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 по справі №21-340а13, у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

Отже, період роботи позивача у податкових органах на різних посадах зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».

За сукупністю наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд визнає, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим, позов підлягає в цій частині задоволенню.

Вирішуючи питання щодо відповідача, якого слід зобов`язати зарахувати до стажу державної служби періоди роботи та перевести з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII, ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, суд наголошує на такому.

В п. 4.1, п. 4.2, абз. 3 п. 4.3, п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), видно, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Судом встановлено, що після реєстрації 18.11.2025 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який розглянув і вирішив за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є ГУ ПФУ в Полтавській області.

Отже, саме ГУ ПФУ в Полтавській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення (переведення) пенсії, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування судом прийнятого ним протиправного рішення.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах у справах: від 08.02.2024 №500/1216/23, від 07.05.2024 № 460/38580/22, від 24.05.2024 № 460/17257/23.

Відповідно до 4-7 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

В свою чергу, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Отже, за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом.

Варто зазначити і про те, що право позивача на вибір пенсії згідно Закону України "Про державну службу" та право вимагати такого обчислення встановлено законом не залежить від позиції суду чи відповідача щодо доцільності такого обчислення. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 520/1972/19.

При цьому, суд звертає увагу, що підставою для відмови в переведенні позивачки на пенсію державного службовця, слугувала не недоцільність такого переведення, а відсутність у позивачки, на думку відповідача, необхідного стажу державного службовця.

Стосовно того чи зобов`язаний відповідач перерахувати пенсію з урахуванням довідки позивача про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 13.11.2025 року №10К/18-28-10-02-06/ЛК, довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 13.11.2025 року №237/РГ, довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 13.11.2025 року №11К/18-28-10-02-06/ЛК, довідки про стаж роботи у податкових органах від 13.11.2025 року №13К/18-28-10-02- 06/ЛК, архівної довідки від 13.11.2025 року №12К/18-28-10-02-06/ЛК, суд вважає такі позовні вимоги передчасними, оскільки питання щодо врахування довідок про заробітну плату, відповідачем ще не розглядалося.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі частини заявлених позовних вимог та зобов`язати пенсійний орган, який приймав рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889 повторно розглянути заяву, з врахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.11.2025 року №184150005254.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в податкових органах з 02.07.1990 року по 31.07.2020 року що становить 30 років 00 місяців 30 днів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2025 про переведення на пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал