Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №320/13984/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року № 320/13984/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), що полягає у не розгляді рапортів ОСОБА_1 від 10.10.2024 про звільнення на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та від 26.01.2025 про звільнення на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 від 10.10.2024 про звільнення на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та від 26.01.2025 про звільнення на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі свідоцтва про хворобу №25542 від 30.09.2024 відповідно до якого позивача визнано не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 відмовлено у прийняті заяви представника позивача про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову).

Відповідач скористався своїм правом та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог і просив суд відмовити у їх задоволенні.

Крім того, зазначив, що позивач самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим його виключено зі списків особового складу, звільнено із займаної посади та призупинено проходження військової служби.

Також вказав, що облікові документи стосовно позивача направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просить суд позов задовольнити. Позивач зазначив, що має право на звільнення з військової служби за станом здоров`я, однак поданий ним рапорт відповідачем належним чином не розглянуто, що, на думку позивача, порушує його права та законні інтереси.

Крім того, позивач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що наявність кримінального провадження відносно нього не повинна перешкоджати реалізації його права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 12.03.2022 по 21.06.2024.

02.03.2024 позивач самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, за результатами службового розслідування відповідачем було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення з копією матеріалів службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

28.05.2024 Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024050010003063, за частиною 5 статті 407 КК України по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 позивачем.

21.06.2024 Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №9-рс солдата ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та призупинено військову службу, при цьому облікові документи відносно позивача направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 (по стройовій частині) №173 солдата ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 21.06.2024.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №25542 від 30.09.2024 Центральною військово-лікарською комісією України позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

10.10.2024 на адресу Військової частини НОМЕР_1 через систему електронного документообігу з ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано рапорт позивача. про звільнення з військової служби за станом здоров`я, до якого долучено свідоцтво про хворобу №25542 від 30.09.2024.

05.11.2024 листом командира Військової частини НОМЕР_1 №1650/72/ВихЗПІ рапорт позивача та долучені до нього документи направлено за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із призупиненням служби ОСОБА_1 , його неповерненням у розташування Військової частини НОМЕР_1 та перебуванням облікових документів у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.01.2025 позивач повторно направив рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров`я.

12.02.2025 до Військової частини НОМЕР_1 надійшов супровідний лист слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР Чапланова А.В. від 08.02.2025 за №13-02-4088/25-кр з постановою старшого слідчого від 03.12.2024 про закриття кримінального провадження №62024050020000302 від 03.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У постанові від 03.12.2024 слідчий Чапланов А.В. зазначає, що у діях солдата ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.

Не погоджуючись з вказаною постановою, 17.02.2025 представник відповідач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань про закриття кримінального провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2025 скаргу представника відповідача задоволено, а постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань від 03.12.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62024050020000302 від 03.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 407 КК України, - скасовано.

25.02.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача від 26.01.2025 та прийнято рішення про відмову у його задоволенні. У зв`язку з тим, що позивач після самовільного залишення військової частини до місця служби не повернувся, наказ про поновлення служби щодо нього відсутній.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано відповіді на скарги, звернення, заяви позивача, його представника, а також дружини позивача, а саме:

- лист-відповідь Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.01.2025 №1650/22;

- лист-відповідь Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.02.2025 №1650/182;

- лист відповідь ОСОБА_2 від 01.01.2025 №1650/ВихЗВГ/9;

- лист-відповідь ОСОБА_2 від 01.02.2025 №1650/ВихЗВГ/9;

- лист-відповідь ОСОБА_2 від 16.03.2025 №1650/ВихЗВГ/28;

- лист-відповідь ОСОБА_2 від 16.03.2025 №1650/378;

- лист відповідь ОСОБА_1 та адвокату Охрименку А.В. від 23.03.2025 №1650/ВихЗВГ/34;

- лист-відповідь ОСОБА_2 від 24.03.2025 №1650/ВихЗВГ/37;

- лист ОСОБА_1 та адвокату Охрименку А.В. від 02.04.2025 №1650/470;

- лист ОСОБА_1 та адвокату Охрименку А.В. від 04.04.2025 №1650/474.

Водночас у позовній заяві зазначено, що відповідач не вирішив питання щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу».

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався та діє станом і на час розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах регулює Статут внутрішньої служби Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут).

Відповідно до п. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. (п. 14 Статуту).

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з поданням позивачем рапортів від 10.10.2024 та від 26.01.2025 про його звільнення з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу", які, на думку позивача, відповідачем неправомірно не розглянуто (не звільнено позивача з військової служби – це писать чи ні?).

Згідно з п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказ Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 №40 (далі – Інструкція №40) у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі - документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, направлення на лікування, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Відповідно до п. 3.11.6 Інструкції №40 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Отже, рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.

Наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 №531 затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024.

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пунктом 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме:

- найменування посади, військове звання, ім`я та прізвище командира, який погоджує рапорт;

- рішення щодо непогодження рапорту із зазначенням правової підстави та обґрунтування, дата прийняття рішення та підпис.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорт - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком №531 строків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2024 та 26.01.2025 позивачем подано рапорти на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , у яких позивач просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу" за станом здоров`я.

Водночас суд звертає увагу на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину, тоді як Порядком № 531 не передбачено направлення відповіді на рапорт військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину.

Як вбачається з вищевикладеного, 28.05.2024 Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024050010003063, за частиною 5 статті 407 КК України по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 позивачем.

У зв`язку з чим, позивача наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №9-рс звільнено із займаної посади та призупинено військову службу з 21.06.2024, передано облікові дані стосовно позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 позивача виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

За таких обставин подані рапорти не можна вважатися такими, що подані у передбаченому законодавством порядку, а отже, і не породжують для відповідача обов`язку щодо розгляду по суті у строки та спосіб, визначені Порядком №531 та Інструкцією з діловодства.

Крім того, судом встановлено, що вказані рапорти розглянуті відповідачем, що підтверджується листами від 05.11.2024 №1650/72/ВихЗПІ, від 25.02.2025 №381/4.

Враховуючи встановлені факти та зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що ознаки протиправної бездіяльності у діях відповідача відсутні, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно, в той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду цієї справи.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.