Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №160/4358/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуСправа №160/4358/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.12.2025 року №914380185495 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місце знаходження вул. Гоголя, 34 м. Полтава, індекс 36600; код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року, з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.10.2022 року по 30.10.2022 року, з 08.11.2022 року по 28.08.2023 року, з 24.05.2024 року по 02.09.2024 року, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1983 року, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 26.11.2025 року з урахуванням висновків суду.

Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.12.2025 року №914380185495 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 .

25.03.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням було встановлено, що за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача, обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства, становить 29 років 8 місяців. До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1988 по 23.03.1991 підставі диплома НОМЕР_2 від 23.03.1991, виданого Великоанадольським лісовим технікумом оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.06.1983 (в період навчання наявні відомості про роботу з 21.11.1988 по 01.02.1990, з 28.05.1990 по 20.09.1990 та 08.10.1990 по 05.02.2002), документи, що підтверджують навчання за денною формою здобуття освіти у закладі вищої освіти, позивачем не було надано. Отже, Головним управлінням було прийнято рішення від 04.12.2025 №914380185495 про відмову гр. ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, згідно заяви від 26.11.2025, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

26.03.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про надання інформації, в якому зазначено про наступне. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є стороною у справі. На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року у справі № 160/4358/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надає копію пенсійної справи позивача - ОСОБА_1 .

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 26.02.2026 року передана судді Пруднику С.В.

02.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група), призначену за нормами Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як свідчать матеріали справи, 26.11.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про переведення на пенсію за віком.

Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію – управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 04.12.2025 року прийнято рішення №914380185495 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

З тексту згаданого рішення убачається наступне. Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058- ІV (далі - Закон 1058), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 24 Закону 1058 до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Пунктом 2 статті 24 Закону 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно з пунктом 3 статті 45 Закону 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Згідно з пунктом д статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Пунктом 8 Порядку 637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Аналіз наданої гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заяви від 26.11.2025, щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж, обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства, становить 29 років 8 місяців. До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1988 по 23.03.1991 на підставі диплома НОМЕР_2 від 23.03.1991, виданого Великоанадольським лісовим технікумом оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.06.1983 в період навчання наявні відомості про роботу з 21.11.1988 по 01.02.1990, з 28.05.1990 по 20.09.1990 та з 08.10.1990 по 05.02.2002, документи, що підтверджують навчання за денною формою здобуття освіти у закладі вищої освіти, заявником не надані. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, згідно заяви від 26.11.2025, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до статті 105 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV та статей 79, 80, 82 Закону України «Про адміністративну процедуру» скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома ОСОБА_1 до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, e-mail: info@pfu.gov.ua) через Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36000 (для листування 36600), м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ-13967927, e-mail: gu@pl.pfu.gov.ua) або до адміністративного суду.

Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання. правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 12.09.2022 року у справі №569/16691/16-а.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 19.12.2019 року у справі №307/541/17.

За несплату страхових внесків (ЄСВ) до Пенсійного фонду відповідальність несе роботодавець (юридична особа або ФОП). Податкова служба контролює сплату та накладає штрафи, пеню за порушення, а також здійснює перевірки. Працівник не втрачає стаж, якщо внески не сплачено з вини роботодавця.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 62 Закону України « Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі. застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Також, Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, зокрема, у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-a (2a/208/245/16), від 05 березня 2020 року у справі №171/799/17(2-a/171/45/17), згідно з якою, певні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За таких обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.12.2025 року №914380185495 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 .

Та як наслідок слід, належним захистом порушеного права є зобов`язання судом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року, з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.10.2022 року по 30.10.2022 року, з 08.11.2022 року по 28.08.2023 року, з 24.05.2024 року по 02.09.2024 року, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1983 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 26.11.2025 року з урахуванням висновків суду.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.12.2025 року №914380185495 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року, з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.10.2022 року по 30.10.2022 року, з 08.11.2022 року по 28.08.2023 року, з 24.05.2024 року по 02.09.2024 року, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 26.11.2025 року з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник