Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №120/6819/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 квітня 2026 р. Справа № 120/6819/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій/бездіяльності відповідача щодо:

- проведення ОСОБА_1 в період із січня 2008 року по лютий 2018 року нарахування та виплати щомісячно додаткового виду грошового забезпечення - надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 50% від належного розміру, передбаченого для відповідного класу та визначеного у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу";

- проведення ОСОБА_1 у травні 2016 року виплати винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1 посадового окладу та окладу за військовим званням;

- проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати допомог на оздоровлення у червні 2016 року та серпні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;

- не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки у розмірах, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704;

- не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, на підставі Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, на суми грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року за весь час затримки його виплати по день фактичної виплати.

Ухвалою від 23.05.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що станом на момент проходження військової служби позивачу виплачено грошове забезпечення в повному обсязі відповідно до вимог Інструкції про порядок та розмір нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби передбачений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовслужбовцям Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, яка застосовувалась до 01.03.2018 року. Посилаючись на наведені вище обставини, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представником відповідача відображено клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем дійсно пропущено встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву, однак задля повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд вважає за можливе врахувати наведені у ньому обставини та долучені до нього докази.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач в період з 01.01.2008 по 19.03.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №200-ОС від 19.03.2025 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 20.03.2025.

Втім, вважаючи, що відповідачем виплачено грошове забезпечення у період проходження військової служби не в повному обсязі позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилом ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою №1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію.

Відповідно до пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Одночасно, у пункті 7 Постанови №1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

З аналізу наведених норм слідує, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.

З матеріалів справи встановлено, що надбавка за класність виплачувалась ОСОБА_1 у наступних розмірах: за період з 01.01.2008 по 27.11.2015 - на підставі відповідних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за класну кваліфікацію 2 класу у розмірах 17,13 грн., тобто в розмірі який відповідав 2,5% від посадового окладу; за період з 28.11.2015 по 27.11.2017 включно - на підставі відповідних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за класну кваліфікацію 1 класу в розмірах 27,40грн., тобто в розмірі який відповідав 4% від посадового окладу; за період з 28.11.2017 по 31.12.2017 включно - на підставі відповідних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за класну кваліфікацію 2 класу в розмірах 17,13 грн., тобто в розмірі який відповідав 2,5% від посадового окладу

Як вже зазначалося, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294.

20 травня 2008 року на виконання пункту 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, яка набрала чинності 29.06.2008 (далі - Інструкція № 425).

У розділі ІІІ цієї Інструкцією визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу;

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.

А тому, з 29.06.2008 дати набрання законної сили Інструкції № 425 виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією №425.

Таким чином, з 01.01.2008 по 29.06.2008 відсутні підстави для нарахування виплати надбавки за класну кваліфікацію у розмірах встановлених визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

З огляду на вище викладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати позивачу надбавку за кваліфікацію період з 30.06.2008 року по 27.11.2015 року включно у розмірі 5%, з 28.11.2015 по 27.11.2017 включно у розмірі 8% та з 28.11.2017 по 28.02.2018 включно у розмірі 5% та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно позовних вимог, що стосуються нарахування і виплату винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби в розмірі 50% відсотків від розміру, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, суд зазначає наступне.

Додатком 25 до Постанови №1294 встановлено такий одноразовий додатковий вид грошового забезпечення, як винагорода за тривалість безперервної військової служби, яка залежно від тривалості безперервної календарної військової служби становить: 1 посадовий оклад і оклад за військовим званням за 15 років; 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням за 20 років; 2 посадових оклади і оклади за військовим званням за 25 років; 2,5 посадових окладів і окладів за військовим званням за 30 років; 3 за 35 років і кожні наступні 5 років.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Міністерству оборони України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Одночасно, у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.

А тому, з 29.06.2008 дати набрання законної сили Інструкції № 425 виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і винагорода за тривалість проходження служби виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією №425.

Суд уже встановив, що позивачу у травні 2016 року виплачувалася винагорода за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 372,50 грн., що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 (1 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням).

З огляду на вищезазначене, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату винагороди за тривалість безперервної служби 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 1 посадового окладу і окладу за військовим званням та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується позовної вимоги щодо нарахування та виплати допомог на оздоровлення у червні 2016 року та серпні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Постанова №889) встановлено новий вид грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду.

Відповідно до пункту 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Крім того, згідно з Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи від 02.02.2016 № 73 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347 визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Державній прикордонній службі України, регіональних управліннях Державної прикордонної служби України, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Державної прикордонної служби України, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до п.2 Інструкції № 73 виплата щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:

1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення:

- військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах;

- військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Державної прикордонної служби України;

2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розміри винагороди для органів Державної прикордонної служби України з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Державної прикордонної служби України у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат (п. 8 Інструкції № 73).

Також п. 3.7.4 п. 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом АПС України від 20.05.2008 № 425 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

В свою чергу, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, підстави вважати додаткову грошову винагороду, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Адже , як видно із інформації про грошове забезпечення в період з вересня 2016 р. по березень 2018 р., грошова винагорода виплачувалась позивачу щомісячно.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №620/3346/19.

Сторони не заперечують тієї обставини, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу щомісяця з лютого 2016 р. по березень 2018 р.. Це свідчить про її систематичний характер.

Схожий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 у справі № 826/2205/17.

Водночас, застосовуючи Інструкцію №425 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною четвертою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Відповідач не заперечує тієї обставини, що щомісячну додаткову грошову винагороду не включено до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась грошова допомога на оздоровлення у 2016-2017 роках.

Таким чином, відповідач, застосовуючи норми вищезазначених Інструкцій, не врахував пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 у справі №810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі № 240/1095/20.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.

Із урахуванням вищенаведеного , суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2016-2017 роки, чим допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на вищезазначене, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із урахуванням "щомісячної додаткової грошової винагороди" за 2016-2018 роки.

Що стосується позовної вимоги щодо нарахування та виплати матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки у розмірах, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи).

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надане право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За змістом пункту 7 Постанови № 704 видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Відповідно до розділу І п.4 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, окрім іншого, одноразові грошові допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.

Пунктом 1 розділу ХХIV Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 7 розділу ХХIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними посадами.

Пунктом 8 розділу XXIV Порядку № 260 визначено матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.

Згідно пункту 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, з системного аналізу наведених норм права вбачається, що допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і входить до його складу, її виплата здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

З наданого представником відповідача відзиву вбачається, у 2020, 2021 та 2025 роках військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2025 роки не надавалася. Представник відповідача зазначає, що кошти для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за вказані періоди не надходили у зв`язку із чим відповідні виплати не були проведені.

При цьому представник наголошує, що за вказані періоди були передбачені кошти лише для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідач пояснює невиплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань саме відсутністю коштів (бюджетних асигнувань), що прямо передбачені на виплату такої допомоги.

Питання виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за відсутності бюджетних асигнувань було предметом розгляду Верховного Суду у справі №620/17864/21 за позовом колишнього співробітника поліції до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про зобов`язання виплатити, серед іншого, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. У даному випадку хоч мова йде й про різних суб`єктів владних повноважень, які виплачують таку допомогу, проте і нашому випадку, і у випадку з виплатою допомоги поліцейським, видатки, пов`язані з реалізацією постанов, які передбачають виплату матеріальної допомоги, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання відповідного державного органу. Отже, суд враховує загальні підходи суду касаційної інстанції щодо вирішення питання щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) на підставі відповідного рапорту через призму бюджетних асигнувань, які виділені відповідному органу на виплату грошового забезпечення.

Так Верховний Суд, зазначив, що «… колегія суддів має передусім застерегти, що не заперечує того, що матеріальна допомога входить до грошового забезпечення і має одноразовий характер. Та це ще не означає, що орган поліції завжди має чи повинен мати достатньо бюджетних асигнувань на її (щорічну) виплату поліцейським, коли ті на власний розсуд вважатимуть за можливе подати відповідний рапорт. Текстуальний виклад пункту 13 Порядку № 260 [Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260] дає підстави вважати, що виплата матеріальної допомоги не є обов`язкова, як-то, приміром, посадовий оклад чи щомісячні додаткові види грошового забезпечення. На таку саму думку наводять і приписи пунктів 4, 6 Постанови № 988 [постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»], які написані вище [За змістом пункту 4 Постанови № 988 керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надається право: 3) надавати поліцейським один раз на рік: матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Згідно з пунктом 6 Постанови № 988 видатки, пов`язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання Національної поліції].

З цього розуміється також, що можуть виникати ситуації, коли обсяг бюджетних асигнувань, які виділені на утримання поліцейських (у певному році), зокрема на їхнє грошове забезпечення, дозволяє - щонайменше протягом певного періоду - виконувати тільки зобов`язання щодо виплати обов`язкових складових грошового забезпечення поліцейського й тут якраз буде доречно мовити про неприйнятність аргументів [органу поліції] - якщо б такі були - про відсутність/недостатність бюджетних коштів як підстави для їх невиплати чи виплати не у повному обсязі.

Тож можливість отримати матеріальну допомогу, що в цьому випадку має означати як право поліцейського претендувати на неї (шляхом подання рапорту), так і пов`язаний з цим обов`язок керівника органу поліції визначити її розмір (відповідно до пункту 13 Порядку № 260), усе ж залежить від обсягу бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення поліцейським, принаймні на певний період року.

З цих міркувань колегія суддів поділяє висновки судів першої і апеляційної інстанцій про те, що подання поліцейським рапорту про виплату матеріальної допомоги, що є необхідною (але не достатньою) для цього умовою, ще не створює для керівника органу поліції обов`язку її виплатити, якщо для цього немає відповідних бюджетних коштів. Тут варто зауважити також, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань, а також нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства (учасником бюджетного процесу), за яке Бюджетний кодекс України передбачає заходи впливу (стаття 117).

Під час вирішення спору про (не)правомірність відмови органу поліції виплатити поліцейському матеріальну допомогу за його рапортом потрібно зважати не стільки на процес формування бюджету на утримання Національної поліції, а радше з`ясувати причини цієї відмови. Якщо бюджетних асигнувань, виділених на утримання поліцейських, на час подання відповідного рапорту [поліцейським] було недостатньо для виплати матеріальної допомоги, то немає підстав вважати, що орган поліції діяв неправомірно, коли відмовив поліцейському у виплаті цієї допомоги».

Повертаючись до правовідносин у цій справі, суд зазначає, що застосовано лише загальний підхід, викладений Верховним Судом до розгляду справ про виплату матеріальної допомоги суб`єктом владних повноважень у разі відсутності бюджетних призначень.

У цій справі підставою для відмови позивачу у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є саме відсутність у 2020, 2021 та 2025 роках бюджетних призначень для виплати такої матеріальної допомоги військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 .

При цьому, видатки пов`язані з реалізацією Постанови № 704, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, і відповідно керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надається право надавати один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відсутність бюджетних асигнувань на час подання позивачем рапорту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не свідчить про обов`язок відповідача провести таку виплату.

Отож такі обставини свідчать про правомірність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу у 2020, 2021 та 2025 роках на підставі поданих рапортів матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовної вимоги щодо нарахування та виплати матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки у розмірах, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по день фактичної виплати, то суд зазначає наступне.

Так, право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки грошове забезпечення позивача ще не перераховане та не виплачене.

До того ж, положеннями ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" чітко визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, обов`язок відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів під час виплати заборгованості по виплаті грошового забезпечення, прямо передбачений положеннями ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 30.06.2008 по 28.02.2018 в розмірі 50% відсотків від розміру, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію за період з 30.06.2008 року по 27.11.2015 року включно у розмірі 5%, з 28.11.2015 по 27.11.2017 включно у розмірі 8% та з 28.11.2017 по 28.02.2018 включно у розмірі 5% та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі відсотків від розміру, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, у розмірі 1-го посадового окладу та окладу за військовим званням, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2016-2017 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із урахуванням при обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Повний текст рішення складено 14.04.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна