Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №646/8296/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/8296/25 Головуючий суддя І інстанції Барабанова В. В.

Провадження № 22-ц/818/1393/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кравцова Сергія Олександровича на заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2023 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

21 серпня 2025 року до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (місце знаходження за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватьска, буд. 27, приміщ. 2 ) до ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив: стягнути з відповідача заборгованості загальною сумою 74455,91 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9980,99 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором - 57488,23 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 35 календарних днів 6986,69 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.09.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318) (надалі – ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) (надалі – Відповідач) укладено Договір №3957735 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір).

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 05.09.2023 по 30.08.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (детальна інформація викладена в розділі 4. «Щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту Відповідача»).

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 26.07.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №3957735 від 05.09.2023 загальна сума заборгованості склала 67 469,22 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 9 980,99 грн., заборгованості за процентами – 57 488,23 грн.

Заочним рішенням Основ`янського районного суду м.Харкова від 20 жовтня 2025 року позов ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 3957735 від 05.09.2023 року в загальній сумі 74 455 (сімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 91 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9980,99 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором - 57488,23 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 35 календарних днів 6986,69 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою Основ`янського районного суду м.Харкова від 05 листопада 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Кравцова С.О. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Кравцов С.О. просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в даній категорії справ тягар доказування покладено на позивача, а саме довести всі необхідні обставини, які б підтвердили наявність реального боргу у відповідача. Саме тому ми вважаємо, що суд передчасно прийшов до висновку про підтвердження встановлення факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів через відсутність доказів ідентифікації його саме як особи, яка виявила бажання отримати гроші в кредит у позивача.

До суду були додані додаткові докази перебування ОСОБА_2 на військовій службі у період погашення кредиту та нарахування йому відсотків за користування цим кредитом. Дані факти підтверджуються ВИТЯГ ІЗ НАКАЗУ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.03.2024 року, довідка Форми №12 від 11.05.2025 р., Копією військового квитка.

Таким чином, у період виконання умов договору позики, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, ОСОБА_1 мав статус та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, чого судом першої інстанції враховано не було.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.ст.625, 1054 ЦК України та ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами.

Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %. За наведених обставин, суд помилково вважав, що відповідно до умов укладеного договору та викладених положень у частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року разом із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», проценти за користування кредитом, мали нараховуватись відповідно до денної процентної ставки в розмірі 2% на день.

Так як відповідач не отримував ані позову, ані розрахунку витрат на правову допомогу, можна лише здогадуватися щодо їх складових. Не розуміючі складові витрат на правову допомогу, можна лише потенційно стверджувати, що доводи представника відповідача, з урахуванням наданих відповідачем доказів в підтвердження обсягу наданих послуг з надання професійної правничої допомоги не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати не співставні з обсягом і змістом наданих послуг та не містять відомостей про витрачений адвокатом час на підготовку та участь у справі. Також слід зауважити, що надані представником позивача докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Отже, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, на нашу думку, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача – адвокат Лисенко Д.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано наступним.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано

Суд в ухваленому рішенні врахував п. 9.9. Договору згідно якого: позичальник підписуючи цей договір підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», актуальні на дату укладення Договору редакція, яких розміщена на Веб сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин – 05.09.2023 р. були відсутні жодні законодавці обмеження щодо розміру денної відсоткової ставки.

Апелянтом не було подано до апеляційному суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості (в даному випадку заборгованості за нарахованими процентами) є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача , а не суду.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позичальник не мав статус військовослужбовця Збройних Сил України. Апелянтом не надано відповідних витягів із наказів по особовому складу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22) зроблено висновок, що встановлення відносин військовослужбовців, оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Отже, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не може розповсюджуватись на спірні правовідносини. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має зворотної дії у часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Як розтлумачено у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (ст. 6 Кримінального кодексу України, ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші).

Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно - правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акту, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони у повноваженого державою органу.

При цьому, Конституційним Судом України зауважено, що надання зворотної дії в часі таким нормативно правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Правовідносини стосовно здійснення права позикодавця на визначену договором плату за користування позикою за час, на який він її надав, та правовідносини щодо здійснення позикодавцем права на проценти внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути кошти до визначеного терміну є різними за змістом. Адже в першому випадку мова йде про можливість боржника правомірно не сплачувати кредиторові борг протягом певного часу, передбаченого ст. 1048 ЦК України, а в другому – про наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, передбачені ст. 625 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Натомість, проценти, визначені ст. 1048 ЦК України, за своєю правовою природою є платою за правомірне користування отриманими у позику коштами. Викладене свідчить, що законодавчі норми, якими встановлено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, не є такими, що встановлюють відповідальність позичальника, а тому на відповідні норми не поширюється положення ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. До того ж, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або будь який інший нормативно - правовий акт не містять прямої вказівки про те, що норми цього Закону, у тому числі його п. 15 ст. 14, набувають зворотної дії в часі .

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає не повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції своє рішення мотивував наступним.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості за кредитним договором №3957735 від 05.09.2023 становить 74 455,91 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9 980,99 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором – 57 488,23 грн.,

суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 35 календарних днів 6 986,69 грн.

Проценти за договором нараховані первісним кредитором та позивачем у межах строку кредитування, та суд погоджується з наданими розрахунками заборгованості.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача щодо наявності заборгованості та її розміру, суду не надано. На час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми заборгованості за кредитним договором № 3957735 від 05.09.2023 у загальному розмірі 74 455,91 грн.

Проте погодитись з таким висновком суду повністю не можна.

Судом встановлено, 05.09.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3957735 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Сторони вказаного кредитного договору погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 10000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 05.09.2023 року по 30.08.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання

Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Станом на 26.07.2024 загальна сума заборгованості Відповідача за Договором № 3957735 від 05.09.2023 року склала: тіло кредиту – 9980,99 грн., заборгованість за процентами – 57488,23 грн., загальною сумою 67469,22 грн.

26.07.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 24.07.2024 до Договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» отримало право вимоги до відповідача за Договором № 3957735.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 3957735 строк кредиту 360 днів: з 05.09.2023 року по 30.08.2024 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024, строк дії Договору № 3957735 від 05.09.2023 року не закінчився.

В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 26.07.2024 року по 30.08.2024 року (35 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 6986,69 грн. (9980,99 грн * 2.00% = 199,62 грн*35 календарних дні = 6986,69 грн).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту між первісним кредитором та боржником було укладено в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

За умовами укладеного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, товариство зобов`язалось надати кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_4 .

За умовами пункту 2.4. вказаного договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. договору.(т.1 а.с.65)

На підтвердження перерахування коштів позичальнику, позивачем було надано листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ УПР за №151-2607 від 26.07.2024, в якому зазначено, що «ТОВ « Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019р Відповідно до зазначеного договору, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта :05.09.2023 22:53:13 на суму 10000 грн. 00 коп., маска картки: НОМЕР_2 .

Відповідно до норми ст. 89 ЦПК України надаючи оцінку такому доказу у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі, колегія суддів зазначає, що договір про організацію переказу грошових коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладений між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не підтверджує повноваження ТОВ «УПР» на здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у даних спірних правовідносинах.

Інших доказів на підтвердження перерахування коштів надано не було.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів згідно договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3957735 від 05.09.2023 на платіжну банківську картку позичальника позивачем не надано.

В матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів на користь відповідача, оскільки наявні в матеріалах справи докази не містять повної інформації номер платіжного засобу на який, згідно доводів позивача, було перераховано суму кредиту. При цьому, матеріали справи не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу, зокрема номер платіжної картки НОМЕР_2 , саме ОСОБА_1 .

При цьому, слід вказати, що первісний кредитор, надаючи фінансові послуги та зважаючи на особливості укладення таких видів договорів, у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», був зобов`язаний вести облік наданих коштів позикодавцям, а відступаючи право вимоги за кредитним договором надати фактору усі наявні бухгалтерські документи на підтвердження наявності заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів згідно договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3957735 від 05.09.2023 на платіжну банківську картку позичальника позивачем не надано.

Наявні в матеріалах справи докази не містять повної інформації номер платіжного засобу на який, згідно доводів позивача, було перераховано суму кредиту. При цьому, матеріали справи не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу, зокрема номер платіжної картки НОМЕР_2 , саме ОСОБА_1 .

При цьому, слід вказати, що первісний кредитор, надаючи фінансові послуги та зважаючи на особливості укладення таких видів договорів, у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», був зобов`язаний вести облік наданих коштів позикодавцям, а відступаючи право вимоги за кредитним договором надати фактору усі наявні бухгалтерські документи на підтвердження наявності заборгованості.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що факт перерахування коштів за укладеним договором позивачем належними і допустимими доказами не доведений, за відсутності в матеріалах справи доказів належності, вказаного в пункті 2.1. договору електронного платіжного засобу (платіжної картки) відповідачу ОСОБА_1 , - колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції».

У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодовуються позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кравцова Сергія Олександровича задовольнити частково.

Заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» місцезнаходження: місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27 приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2906,88грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді колегії Ю.М. Мальований.

О.В.Маміна.