Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №638/6377/13-ц — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/6377/13-ц Головуючий суддя І інстанції Рибальченко Л. М.

Провадження № 22-ц/818/938/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: інших видів кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2025 року, у цивільній справі №638/6377/13-ц, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

08 травня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 28 лютого 2006 року уклали кредитний договір № HAH5AK01340001. Згідно договору банк зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 46247 дол. США на термін до 27.02.2023, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. ОСОБА_2 не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором позичальник станом на 22 квітня 2013 року мав заборгованість у розмірі 64527,73 дол. США, яка складається з наступного: 22946,76 дол. США – заборгованість за кредитом; 17631,88 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3888 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 20061,09 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В забезпечення виконання зобов`язання за договором № HAH5AK01340001 від 28 лютого 2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки. Зобов`язання за договором № HAH5AK01340001 від 28 лютого 2006 року на даний час залишаються невиконаними, що порушує законні права позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до суду.

Посилаючись на вказані обставини, банк просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 64527,73 дол. США, що за курсом 7,99 до службового розпорядження НБУ від 22 квітня 2013 року складає 515576,56 грн. за кредитним договором №HAH5AK01340001 від 28 лютого 2006 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2025 року у задоволенні позову банку відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позов. Судові витрати покласти на відповідача.

Зазначив, що в оскаржуваному рішенні від 26.08.2025 у справі № 638/6377/13-ц суд дійшов помилкового висновку, що з матеріалів справи не можливо встановити, яку суму складає заборгованість за спірним кредитним договором. А різниця в заявлених сумах заборгованості у справі №619/15157/13- ц та у даній справі №638/6377/13-ц полягає лише у даті формування розрахунку заборгованості по кредитному договору № HAH5AK01340001.

Так, у справі №619/15157/13-ц зазначено заборгованість станом на 25.02.2013, а у даній справі №638/6377/13-ц зазначено заборгованість станом на 22.04.2013. Отже за період з 25.02.2013 по 22.04.2013 було донараховано заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 1075,7 [Долар США] та пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 1760,74 [Долар США].

При цьому, розмір заборгованості за кредитом (тілом) та комісії за користуванням кредитом залишились незмінними. Заборгованість станом на 22.04.2013 (справа №638/6377/13-ц) 64537,73 [Долар США] - заборгованість станом на 25.02.2013 (справа №619/15157/13-ц) 61691,56 [Долар США] = 2836.17 [Долар США] (різниця). У зв`язку з цим, загальний розмір заборгованості станом на 22.04.2013, що заявлено у справі №638/6377/13-ц збільшено на загальну суму по 2836,17 [Долар США] (по процентам та пені) в порівнянні з заявленою сумою заборгованості станом на 25.02.2013 у справі №619/15157/13-ц, що має своє відображення у наданому до суду розрахунку заборгованості.

Таким чином, розглядаючи справу №638/6377/13-ц по суті спору, Шевченківський районний суд м. Харкова повинен був врахувати рішення суду у справі 619/15157/13- ц, яке має преюдиційне значення. Наявність боргу основного позичальника - ОСОБА_2 перед АТ КБ "Приватбанк", що підтверджена судовим рішення у справі № 619/15157/13-ц не потребує додаткового доведення, і суд, під час ухвалення рішення, міг обмежитись сумою заборгованості згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі № 619/15157/13-ц., але не відмовляти у задоволені позову в цілому з підстав недоведеності, при тому, що відповідачем не спростовано суму заборгованості. Так, Верховний Суд по справі № 284/157/20-ц від 02.12.2020 р. зробив висновок «суди належним чином не дослідили надані банком докази видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, не врахували, що зазначені докази відповідачем не спростовано, що є його, а не суду, процесуальним обов`язком, при тому, що відповідач до суду не з`явився і свої доводи не зазначив».

Вважає, що суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні, дійшов помилкового висновку про неможливість встановити суму заборгованості за спірним кредитним договором, та відмовив у позові в цілому з причин недоведеності. Адже це суперечить рішенню Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі № 619/15157/13-ц, яким встановлено суму заборгованості за кредитним договором № HAH5AK01340001 від 28.02.2006 року.

Крім того, мають місце порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є підставою для скасування вищезазначеного рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалення нового судового рішення, а саме: справу розглянуто судом за відсутності сторін, не повідомлених належним чином про дату, час і місце засідання 26.08.2025, як розгляду справи по суті.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належним чином не доведено розмір заборгованості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо неналежного повідомлення позивача про дату розгляду справи по суті 26 серпня 2026 року, за їх безпідставністю.

Дійсно, підготовче засідання та судове засідання про розгляд справи по суті відбувся в один день, 26 серпня 2026 року. Разом з тим, у матеріалах справи наявні відомості про те, що обидві сторони були належним чином повідомлені про підготовче судове засідання 26 серпня 2026 року. При цьому обидві сторони у підготовче судове засідання не з`явилися. Представниця позивача – Озірська-Шанли В.С. через систему електронного суду 26.08.2025 надіслала до суду заяву, в якій зазначила про те, що їй відомо про судове засідання, призначене на 26.08.2025 на 10.00 (підготовче засідання) та просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк», позов підтримує, та просить задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 209-210 т. 2).

Сторони у підготовче судове засідання не з`явилися (а.с. 211- 212 т. 2).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Кожний учасник справи має право доступу до суду, яке передбачає належне його повідомлення про судове засідання у передбаченому ст. 128 ЦПК України порядку.

Разом з цим учасники справи відповідно до вказаної норми ст. 44 ЦПК України зобов`язані добросовісно користуватися своїми правами.

За змістом вказаної заяви представниці позивача від 26.08.2025 - вона просила розглянути справу за її відсутності по суті позову, а не лише на стадії підготовчого провадження. Однак, у доводах скарги не пояснила зміну своєї процесуальної позиції, наполягаючи на тому, що вона очікувала на повідомлення про дату розгляду справи по суті.

За відсутності поважної причини для зміни позиції щодо участі представника позивача у судовому засіданні по суті спору, - таку непослідовну, недобросовісну процесуальну поведінку, яка впливає на розумний строк розгляду справи та створює штучні підстави для подальшого оскарження рішення суду, - колегія суддів розцінює як зловживання процесуальним правом, що відповідно до ст. 44 ЦПК України є неприпустимим, а тому відхиляє доводи скарги щодо неналежного повідомлення позивача про дату судового засідання по суті спору.

Щодо доводів скарги про доведеність позову.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлені наступні обставини.

28 лютого 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитнй договір № HAH5AK01340001.

Відповідно до згаданого договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати Позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 46247.00 доларів США на термін до 27.02.2013 р., а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

За користування кредитом Позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки у розмірі 10.56 % на рік на суму залишку заборгованості за Кредитом .

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач у підставах позову вказав наступні обставини:

-ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.

-Позичальник не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором № HAH5AK01340001 . Таким чином, у порушення умов кредитного договору Позичальник зобов`язання за вказаним Договором не виконав.

В забезпечення виконання зобов`язання за Договором № HAH5AK01340001 від 28.02.2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки.

Відповідно до умов Договору поруки, а саме п.5 позивачем було направлено на адресу відповідача (поручителя за договором поруки) письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань.( а.с. 16-19 т.1)

Згідно з п.6 Договору поруки, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання. Згідно з даними реєстру відправлених претензій, письмову вимогу до Відповідача було направлено 13.04.2013 року. ( а.с. 16-19 т.1)

Статтями 610, 554 Цивільного Кодексу України, передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Таким чином, керуючись зазначеними нормами діючого законодавства, ПАТ КБ «Приватбанк» вважає, що заборгованість підлягає стягненню з поручителя за Кредитним договором № HAH5AK01340001 від 28.02.2006 року, яким, згідно Договору поруки є ОСОБА_1 – відповідач по справі.

Разом з тим, всупереч свого процесуального обов`язку, передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивач не надав до суду первинні бухгалтерські документи на підтвердження надання кредитних коштів Позичальнику, виписку з банківського рахунку Позичальника та інші матеріали кредитної справи, які суд першої інстанції ухвалою витребував від позивача відповідно до іншої ухвали про призначення судової бухгалтерської експертизи для перевірки наданого позивачем розрахунку заборгованості, яка становить предмет цього спору.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Колегія суддів за безпідставністю відхиляє доводи скарги про преюдиціальне значення заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2013 року по справі № 619/1557/13-ц, оскільки відповідно до змісту ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, лише якщо у іншій справі беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно копії згаданого заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2013 року по справі № 619/1557/13-ц Поручитель - відповідач ОСОБА_1 не був учасником тієї справи (а.с. 142-143 т. 1), а основний боржник за договором кредиту - Позичальник ОСОБА_2 – не є учасником цієї справи, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано, та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не взяв до уваги обставини щодо розміру заборгованості основного боржника за договором кредиту – Позичальника ОСОБА_2 , які були встановлені заочним рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2013 року по справі № 619/1557/13-ц .

Отже, позивач відповідно до принципу змагальності, ст. 12 ЦПК України, зобов`язаний у даній справі доводити розмір заборгованості у загальному порядку.

Позивач надав до суду першої інстанції копію кредитного договору № НАН5АК01340001 від 28.02.2006, укладеного між позивачем та Позичальником ОСОБА_2 (а.с. 21-24 т.1), копію договору поруки № НАН5АК01340001 від 28.02.2006, укладеного між позивачем та відповідачем у даній справі ОСОБА_1 (а.с. 28-29 т.1), розрахунки заборгованості за вищевказаним кредитним договором станом на 14.12.2012 та на 22.04.2013 (а.с. 9-14 т. 1, 2-4 т. 2), паперові копії електронного витягу з банківського рахунку Позичальника ОСОБА_2 з 28.02.2006 по 28.02.2023 (а.с. 5-10 т. 2) та електронних меморіальних ордерів про сплату ОСОБА_2 на свій рахунок грошових сум на погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором з 22.03.2006 по 26.11.2018 (а.с. 10 – 90 т.1).

Разом з тим, ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2023 року було задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Петренка Олени Миколаївни про витребування доказів - задоволено.

Витребувано з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» кредитну справу за кредитним договором №НАН5АЛ01340001 від 28 лютого 2006 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 з наданням первинних бухгалтерських документів (квитанцій, платіжних доручень та ін.), що підтверджуюсь проведення оплати зобов`язань за вказаним кредитом, виписки по рахунках бухгалтерського обліку банку заборгованості за основним боргом, простроченої заборгованості за основним боргом, простроченої заборгованості за основним боргом, відсотків за користування кредитними коштами, прострочення відсотків, комісій, пені, штрафів, тощо – за весь період дії договору.

Роз`яснено, що докази мають бути направлені безпосередньо до Дзержинського районного суду м. Харкова у строк до 27 квітня 2023 року.

У разі неможливості надати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, необхідно повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Суд першої інстанції таке своє рішення мотивував тим, що надання вищевказаної інформації має суттєве значення для правильного вирішення справи та заявник не може самостійно отримати вказані документи.

Ухвалою суду першої інстанції від 04 березня 2024 року було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про призначення судової бухгалтерсько-фінансової експертизи.

Призначено по цій справі судову бухгалтерсько-фінансову експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» (вул. Золочівська, 8, м. Харків).

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

-яка сума грошових коштів була сплачена згідно Кредитного договору № НАН5АК01340001 від 28 лютого 2006 року в рахунок погашення поточної заборгованості?;

-яка сума грошових коштів була сплачена згідно Кредитного договору № НАН5АК01340001 від 28 лютого 2006 року в рахунок погашення відсотків?;

-яка сума грошових коштів була сплачена згідно Кредитного договору № НАН5АК01340001 від 28 лютого 2006 року в рахунок погашення пені та інших штрафних санкцій?;

-чи відповідають нарахування поточної заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 22 квітня 2013 року умовам Кредитного договору № НАН5АК01340001 від 28 лютого 2006 року, якщо ні, то за який період?;

-чи відповідають нарахування відсотків відповідно до розрахунку заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 22 квітня 2013 року умовам Кредитного договору № НАН5АК01340001 від 28 лютого 2006 року, якщо ні за який період?;

-чи відповідають нарахування пені та штрафів відповідно до розрахунку заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 22 квітня 2013 року умовам Кредитного договору № НАН5АК01340001 від 28.02.2006 року, якщо ні, то за який період.

На обґрунтування необхідності призначення судової експертизи суд вказав наступні мотиви.

Предметом вказаного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором HAH5AK01340001 від 28 лютого 2006 року у розмірі 64527,73 доларів США що за курсом НБУ від 22.04.2013 складає 515576,56 грн.

Як зазначає відповідач, позивачем не надано чіткого розрахунку заборгованості із зазначенням інформації - з якого саме часу (дата, місяць та рік) виникла заборгованість та в якій сумі, що унеможливлює вирахування дійсної суми заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Заборгованість за цим кредитним договором вже погашена, однак надати розрахунок по поверненню кредитних коштів не має можливості, однак надати розрахунок по поверненню кредитних коштів не має можливості, оскільки для цього необхідні бухгалтерські знання, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Згідно ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Вказані судові рішення про витребування доказів та призначення судової експертизи є чинними, але відповідачем без поважних причин не виконані.

Клопотання судового експерта Кудряшова С.В. про надання додаткових документів: платіжних документів, що підтверджують здійснення платежів із погашення заборгованості за кредитним договором № НАН5АК01340001 від 28.02.2006 року, банківські виписки по рахункам, відкритим у АТ КБ «Приватбанк» в межах виконання вказаного кредитного договору та документи, складені в межах його виконання – позивачем не було виконано (а.с. 162 т.2). Саме такі документи суд витребував від позивача згаданою ухвалою від 02 лютого 2023 року, але вони не були надані позивачем без зазначення поважних причин не виконання вказаної ухвали. Внаслідок цього судова експертиза у даній справі не була проведена.

Верховний Суд неодноразово наголошував на неприпустимості покладення тягаря доказування на сторону, яка заперечує факт (негативний доказ). Такий підхід до розподілу тягаря доказування не відповідає принципу змагальності, ст. 12 ЦПК України.

Сторона, яка стверджує про наявність обставини, повинна її довести. Відповідач не має доводити, що подія не відбулася. Якщо позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов`язання, він має надати докази порушення, а не вимагати від відповідача доказів виконання (негативний доказ).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

До аналогічного висновку дійшов КЦС ВС у постанові від 20.11.2024 № 686/28882/23 (61-13125св24).

Внаслідок цього відповідно до змісту вищевказаної норми ст. 109 ЦПК України у суду першої інстанції були всі законні підстави вважати, що позов є недоведений.

З урахуванням заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі № 619/15157/13- ц відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" було стягнуто заборгованість за кредитним договором № HAH5AK01340001 від 28.02.2006 року в загальному розмірі 61691.56 дол. США – наведені відповідачем заперечення щодо розміру заборгованості викликають обґрунтовані сумніви у достовірності наданих позивачем докази щодо розміру заборгованості станом на день розгляду справи в суді першої інстанції.

Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Схожий за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18), та від 18 червня 2024 року у справі № 336/7943/19 (провадження № 61-15818св23).

Оскільки відповідач, який не є стороною договору кредиту, не має доступу до оригіналів доказів щодо розміру заборгованості основного боржника – позичальника, ці документи є власністю позивача, суд першої інстанції відповідно до норми ст. 109 ЦПК України обґрунтовано поклав негативні наслідки від ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для проведення судової експертизи. Наведені з цього приводу доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Оскільки вказані ухвали суду не були виконані, а за відсутності висновку призначеної судом судової експертизи суду не можливо перевірити дійсну суму заборгованості, для належної оцінки якої у даному випадку необхідні спеціальні знання, які відмінні від права, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позову.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» -залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2025 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина

Судді колегії Ю.М.Мальований

Н.П.Пилипчук.