Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №643/6006/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/6006/24 Головуючий суддя І інстанції Скотар А. Ю.

Провадження № 22-ц/818/55/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевцова К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2024 року, у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячої води,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячої води.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення. Відповідач користувався тепловою енергією та має особовий рахунок НОМЕР_1 , який відкритий на його ім`я. Унаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг станом на 01.04.2024 у відповідача утворилась заборгованість, яка складається з: 113362,53 грн за послугу постачання теплової енергії за період з 01.02.2017 до 31.03.2024, 646,80 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 до 31.03.2024, 4426,09 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.02.2017 до 31.03.2024, 374,88 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 до 31.03.2024, 1606,08 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 до 31.03.2024, 522,27 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання за період з 01.07.2022 до 31.03.2024, а всього 120938,65 грн. Крім того позивачем нараховано інфляційні витрати у сумі 4765,88 грн, 3% річних у сумі 1864,37 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2024 року Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі: 82775,02 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.03.2019 до 31.03.2024, 646,80 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 до 31.03.2024, 4426,09 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 до 31.03.2024, 374,88 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 до 31.03.2024, 1606,08 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 до 31.03.2024, 522,27 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 до 31.03.2024, інфляційні витрати у розмірі 4765,58 грн, 3% річних у розмірі 1864,37 грн, а всього 96981,09 грн (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривня 09 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2301,89 грн .

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а у частині відмовити у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Просив витребувати у КП «ХТМ» інформацію: за яким методом розраховувалася плата за послугу з постачання води та теплопостачання, що є предметом розгляду у справі, надати роз`яснення до розрахунку; які показання споживання теплової енергії були зафіксовані внутрішньо будинковим приладом обліку тепла у будинку за адресою: АДРЕСА_2 з 01.03.2019 по 31.03.2024 помісячно.

Справу розглядати за його участі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи за вищевказаним позовом, у зв`язку з чим він був позбавлений законного права на захист своїх цивільних прав та інтересів.

Вказує, що відповідач звертався до відповідача з приводу роз`яснення щодо нарахувань та неякісно наданої послуги, однак відповіді не отримав.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення скасувати, та ухвалити нове про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду у повній мірі не відповідає.

Згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема: 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ч.2 ст.128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі №522/18010/18 (провадження №61-13667сво21)).

Доводи скарги про те, що суд належним чином не повідомив відповідача про розгляд цієї справи знайшли своє підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи він не був належним чином повідомлений про відкриття провадження та розгляд справи, що в свою чергу позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права, як учасника справи, які передбачені статтею 43 ЦПК України.

Згідно відповіді №632581 від 10.06.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с.18), а за адресою: АДРЕСА_4 не зареєстровано жодної особи (а.с.11,16,17).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.28), за поданою заявою відповідач ознайомився з матеріалами справи 19.08.2024 (а.с.29), і у вказаній заяві він зазначив адресу АДРЕСА_4 . Крім того, він подав ще заву до суду, у якій просив перенести розгляд справи у зв`язку із поданням заперечень проти позову (а.с.36), і у вказаній заяві він зазначив адресу АДРЕСА_4 , на що суд першої інстанції не звернув уваги та не направляв поштову кореспонденцію за вказаною у заяві відповідачем адресою. Також про розгляд справи не був повідомлений і представник відповідача адвокат Тетяна Ротко, хоча вона вказала адресу для її повідомлення, крім того зазначено про наявність кабінету у ЄСІТС, однак матеріали справи не місять відповідних повідомлень адвоката.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи, зокрема, відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, тобто відсутні будь-які дані про його обізнаність про час та місце розгляду позовної заяви, а цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, суд першої інстанції допустив порушення порядку розгляду даної позовної заяви.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням вимог ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Елементом належної судової процедури, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, є принцип «рівності вихідних умов» або як його ще називають принцип «рівності сторін» і принцип змагальності. Принцип «рівності вихідних умов» (рівності сторін) вимагає надати кожній стороні можливість представити свою справу в умовах, які не дають їй значних переваг перед її опонентом, а принцип змагальності означає, що сторони мають право знайомитися зі всіма доказами або запереченнями, що залучені до справи, висловлювати свою думку про їх наявність, зміст і достовірність у відповідній формі та у відповідний час, у разі необхідності - у письмовій формі та заздалегідь.

Оскільки належне повідомлення учасників справи є обов`язковим, участь у справі є процесуальним правом таких осіб, а згідно зі статтями 2, 12 ЦПК України до основних засад цивільного судочинства належить змагальність сторін, яка полягає у доведенні суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов`язком суду), то неповідомлення про дату судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеними доводи скарги, що відповідач ОСОБА_1 не отримував з суду першої інстанції повідомлень про розгляд справи, у зв`язку з чим не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.

Колегія суддів у цьому питанні враховує правові висновки, які були висловлені у аналогічній правовій ситуації у постанові ВП ВС від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14, провадження № 14-59 цс18.

За таких умов, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з безумовних підстав - у зв`язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення.

При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України:

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції правильно зазначив, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Внаслідок невиконання відповідачем належним чином зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання та гарячої води, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за період з 01.03.2019 року по 31.03.2024 року.

Однак колегія суддів не погоджується таким висновком суду в частині стягнення суми боргу, яка підлягає до стягненню.

З огляду на фактичне споживання відповідачем наданих позивачем, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України між сторонами склалися правовідносини щодо надання та отримання вищевказаних послуг, та у відповідача виникло грошове зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Матеріалами справа підтверджується та судовим розглядом встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с.18), та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 9-10, 20-21, 71), а отже є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі».

Згідно з розрахунком, через несплату послуг за адресою: АДРЕСА_4 виникла заборгованість за надані послуги з теплопостачання (опалення й гарячої води) та витрат, пов`язаних із обслуговуванням мереж, а саме: 113362,53 грн за послугу постачання теплової енергії за період з 01.02.2017 до 31.03.2024, 646,80 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 до 31.03.2024, 4426,09 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.02.2017 до 31.03.2024, 374,88 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 до 31.03.2024, 1606,08 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 до 31.03.2024, 522,27 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання за період з 01.07.2022 до 31.03.2024, а всього 120938,65 грн. Крім того позивачем нараховано інфляційні витрати у сумі 4765,88 грн, 3% річних у сумі 1864,37 грн (а.с. 4-8).

З вказаного розрахунку вбачається, що заборгованість за опалення та гарячу воду за період до 01.01.2022 відображено однією сумою у графі 16 «борг за місяць за послугу з постачання теплової енергії», отже сума боргу за постачання гарячої води окремо за період з 01.02.2017 до 31.12.2022 позивачем не розрахована. Таким чином, зазначення позивачем у позовних вимогах заборгованості за гарячу воду у розмірі 4426,09 грн за період з 01.02.2017 до 31.03.2024 не є коректним та правильним, тому суд зазначає, що вказана сума заборгованості виникла за період з 01.01.2022 до 31.03.2024.

Оскільки позивачем заяви про зменшення позовних вимог не подано, суд при ухваленні рішення не враховує розрахунок заборгованості, доданий до заперечення на відзив, так як він не відображений у позовній заяві.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачують послуги з теплопостачання та гарячої води, у зв`язку з чим за ними утворився борг перед позивачем за період з 01.02.2017 до 31.03.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 120 938,65 грн.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

КП "Харківські теплові мережі" здійснило подачу теплової енергії відповідачу по о/р №1460 в повному обсязі.

Щодо заявленого ОСОБА_1 в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З матеріалі справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період з лютого 2017 року по березень 2024 рік.

З позовом КП «ХТМ» звернувся до суду 07 червня 2024 року, разом з тим у вказаний період на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також враховуючи введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого Законом строку позовної давності.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.02.2017 до 28.02.2019 не підлягають задоволенню, так як пред`явлені поза межами позовної давності.

У межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2017 до 28.02.2019 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом ураховані положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за-комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.04.2019 до 31.03.2024 заявлені в межах строку позовної давності.

Представник позивача Шевченко В. у запереченнях на відзив на позов посилався на наявність підстав звернення представника позивача до суду із позовом від імені позивача, на перебіг строків позовної давності відповідно до п. 2 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК України, зазначив, що строк позовної давності рахується із квітня 2017 року, отже ціна позову складає 125573,48 грн (а.с.62-65), що узгоджується також із наданими до позову розрахунками (а.с.4-5,6,7,8). Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, однак суд першої інстанції помилково їх не взяв до уваги.

Як встановлено судом будинок, у якому знаходиться квартира відповідача, облаштований лічильником, показання якого враховані у розрахунку, який позивач надав до суду апеляційної інстанції на його вимогу.

Нараховування вартості послуг з центрального опалення без урахування показників лічильника обліку порушує права позивача на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отриманні послуги (див. з цього приводу правові висновки, які були висловлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 753/2748/20).

Під час розгляду справи у апеляційній інстанції були надані пояснення представника позивача від 21.01.2026, однак відсутній розрахунок суми заборгованості в межах заявленого позову за період, який був стягнутий судом - з 01.03.2019 до 31.03.2024, з урахуванням показань вищевказаного загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії, про який зазначено у вказаному письмовому поясненні.

Наявні у матеріалах справи відомості про розмір заборгованості також не містять відомостей про те, як позивач враховував в них показання загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року було витребувано у Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_4 , із урахуванням та зазначенням показників лічильника, який встановлено на вказаному будинку за цією адресою, в межах того позову, щодо якого було ухвалено вказане рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2024 року у цивільній справі № 643/6006/24. Копію ухвали направити Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ОКПО 31557119 - до виконання. Зобов`язано Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» завчасно направити витребувану інформацію на адресу Харківського апеляційного суду (місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд.36) - у строк не пізніше десяти днів з моменту отримання копію даної ухвали.

04 лютого 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду представником позивача було надано клопотання у порядку ст.84 ЦПК України та довідка нарахувань по квартирі АДРЕСА_1 . Вказано, що за період 01.03.2019 по 31.03.2024 з урахуванням та зазначенням показників лічильника, який встановлено на вказаному будинку за цією адресою. Даний розрахунок є відображенням нарахувань за фактично спожиту теплову енергію за даною адресою згідно показників загальнобудинкового приладу обліку. Розрахунок нарахувань відображений у довідці про нарахування та сплати за послуги з теплопостачання (яка надавалася суду раніше та міститься в матеріалах судової справи), а отже дана довідка є розрахунком заборгованості, з урахуванням показань внутрішньобудинкового лічильника.

Відповідач вказані показання лічильника та розрахунок заборгованості нічив об`єктивного не спростував, а його заява про порушення порядку зняття показань лічильника також не доведена, а тому колегія суддів бере його до уваги.

З наданого розрахунку, шляхом математичних розрахунків, зроблених на підставі наданих доказів, судом установлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду за період з 01.04.2019 до 31.03.2024, абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 до 31.03.2024, абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 до 31.03.2024, послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 до 31.03.2024, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання та разом становить 88381 грн 91 коп. (а.с.4-5,6,7,8,172-177), отже, в цій частині позовні вимоги мають бути задоволені частково, в межах строків позовної давності у зазначеному вище розмірі.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

05.03.2022 Кабінетом міністрів України прийнято Постанову № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова), яка набрала чинності 06.03.2022 і застосовується з 24 лютого 2022 року. Абзац 1 п. 1 даної Постанови встановлює, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно із розрахунком інфляційні витрати та 3% річних нараховані позивачем за період з 01.05.2019 року до 31.01.2022 (а.с. 8), тобто до введення в дію в Україні воєнного стану, отже вказані суми мають бути стягнуті у судовому порядку.

Таким чином, загальна сума вимог, яка має бути задоволена судом складає 80805,79 + 646,80 + 4426,09 + 374,88 + 1606,08 + 522,27 =88381,91+ 4765,58 + 1864,37 =95011,86 грн.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.

Згідно зі ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Матеріалами справи підтверджено, що КП "Харківські теплові мережі" надавало відповідачу зазначені вище послуги, відповідач їх одержував і не відмовився від них у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим, у нього виник обов`язок сплатити ці послуги.

Відповідач від виконання своїх зобов`язань ухиляється, вчасно та у повному обсязі не проводив оплату послуг, якими користуються.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язок споживача своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги, у тому числі і за послуги постачання теплової енергії та гарячої води, передбачений ст.ст. 9, 21, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Судом установлено, що відповідач є власником квартири, за адресою якої нарахована заборгованість, у квартирі не зареєстровано жодної особи, відповідно нарахування за гарячу воду здійснюється відповідно до норм споживання, розрахованих на одну людину.

Доказів того, що послуги з опалення та гарячої води не надавались, у квартирі було відсутнє теплопостачання та подача гарячої води, або за встановленими лічильниками у квартирі наявні інші показники споживання теплової енергії та гарячої води, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Вказана у розрахунку позивача заборгованість відповідачем на теперішній час не погашена.

Отже, доводи скарги знайшли своє часткове підтвердження та вони частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі», звертаючись до суду з позовом, сплатило 3028,00 грн судового збору (а.с.1).

Позовні вимоги задоволено на 95011,86*100/127568,60=74,47 %.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь КП «Харківські теплові мережі» 3028 х 74,47 %/100 =2254,95 грн.

ОСОБА_1 звертаючись з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у розмірі 4542,00 грн (а.с.118)

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 також задоволено частково, на 25,53 % відповідно, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542*25,53/100=1159,57 грн підлягає стягненню з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 .

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1095 грн 38 коп. (2254,95-1159,57 грн).

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2024 року - скасувати.

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячої води- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі: 80805,79 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2019 до 31.03.2024; 646,80 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 до 31.03.2024; за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 до 31.03.2024 у розмірі 4426,09 грн; 374,88 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 до 31.03.2024; 1606,08 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 до 31.03.2024; 522,27 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 до 31.03.2024, інфляційні витрати у розмірі 4765,58 грн, 3% річних у розмірі 1864,37 грн, а всього 95011,86 (дев`яносто п`ять тисяч одинадцять гривень) грн. 86 коп.

В іншій частині позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за послуги за опалення та гарячу воду – залишити без задоволення.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати у розмірі 1095 грн 38 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії Ю.М.Мальований.

Н.П.Пилипчук.