Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №120/1898/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 квітня 2026 р. Справа № 120/1898/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення № 024950004514 від 23.12.2024.

Ухвалою від 18.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що на виконання рішення суду у справі №120/64/22-а до страхового стажу позивача було зараховано період роботи в колгоспі "Перемога" з 18.12.1986 по 16.09.1994 року. На виконання рішення суду у справі №120/5528/24 до страхового стажу позивача було зараховано період проходження строкової військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1996. Також представник відповідача вказав, що органами Пенсійного фонду України було прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком з огляду на відсутність у нього встановленого документального права на пільгове пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 13.11.2025 витребувано у ОСОБА_1 копію трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 .

08.01.2026 на адресу суду надійшли витребувані матеріали.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 30.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 06.07.2024 за №024950004514 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, згідно вказаного рішення, страховий стаж позивача складає 18 років 8 місяців 3 дні, що також підтверджується записами трудової книжки та не є спірним між сторонами. До страхового стажу не зараховано період роботи позивача в колгоспі "Перемога" протягом 1986-1994 років, з огляду на відсутність відомостей про встановлений і вироблений мінімум трудової діяльності у господарстві. Також, заявником на підтвердження пільгового стажу не надано довідки про роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/64/22-а від 26.09.2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №024950004514 від 06.07.2021 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи електрозварником з 18.12.1986 по 16.09.1994.

Позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 01.01.2024 за №024950004514 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно вказаного рішення вік заявника на дату звернення до органів Пенсійного фонду 57 років 7 місяців 01 день. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 33 роки. Страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців 27 днів.

Даним рішенням також не зараховано до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986 згідно військового квитка від 01.11.1984 НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці в тексті значиться дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не відповідає даним паспорта ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/5528/24 від 21.11.2024 року, окрім іншого, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №024950004514 від 01.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, зарахувавши до його страхового стажу період проходження військової служби з 01.11.1984 року по 06.11.1986 року згідно військового квитка від 01.11.1984 НОМЕР_2 .

На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву про призначення пільгової пенсії за віком, разом із тим знову прийнято рішення №024950004514 від 23.12.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача складає 29 років 1 місяць 3 дні, що також підтверджується записами трудової книжки та не є спірним між сторонами. Разом із тим на підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відсутні уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення або рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, а саме, відповідно записам трудової книжки НОМЕР_3 на посаді газоелектрозварювальника з 02.12.1996 по 07.11.2001 на Вінницькому лікеро-горілчаному заводі, з 08.11.2001 по 25.01.2005 на ВАТ "Вінницький лікеро-горілчаний завод" та з 18.12.1986 по 16.09.1994 на посаді електрозварювальника в колгоспі "Перемога", відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 .

Разом із тим, не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З аналізу частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, статті 23 Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України вбачається, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 4 Закону Закон №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 5 статті 45 Закону передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення особою відповідного віку та наявність необхідного страхового та пільгового стажу роботи на певних посадах.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.

При цьому, варто зауважити, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Суд зазначає, що згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_5 працював:

з 10.08.1984 по 29.10.1984 - на посаді газоелектрозварювальника 2 розряду у Військовій частині НОМЕР_6 ;

з 02.12.1996 по 07.11.2001 - на посаді газоелектрозварювальника 3 розряду на Вінницькому лікеро-горілчаному заводі; з 01.10.2001 присвоєно 4 розряд електрогазозварювальника.

з 08.11.2001 по 25.01.2005 - прийнятий на посаду газоелектрозварювальника 4 розряду на ВАТ "Вінницький лікеро-горілчаний завод".

Згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_4 позивач з 18.02.1986 по 16.09.1994 позивач працював на посаді електрозварювальника в колгоспі "Перемога".

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці позивача містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази) та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.

Слід зазначити, що у період роботи позивача на посадах електрозварника, газоелектрозварника, зварника, електрогазозварника застосовувалися Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року, якими була передбачена ця професія та надавала право на пенсію на пільгових умовах.

Відтак, посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірних періодів праці позивача у зв`язку з відсутністю уточнюючих довідок для підтвердження стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення або рішення комісії з питань підтвердження стажу, оскільки наявний трудовий стаж позивача на посадах, які відносяться до Списку № 2 - підтверджено записами в трудовій книжці та трудовій книжці колгоспника, які є основним документом.

Крім того, як уже зазначалось судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є саме трудова книжка. Більше того, суд наголошує, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються лише за умови, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд також звертає увагу, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Як встановлено з матеріалів справи позивач у період з 18.12.1986 по 16.09.1994 року працював в колгоспі "Перемога" на посаді електрозварювальника, що підтверджується копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_4 від 29.12.1986.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі по тексту - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи в колгоспі, є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на кожного члена колгоспу. Періоди роботи в колгоспі за даними трудової книжки колгоспника можна віднести до страхового стажу за умови, якщо у цій трудовій книжці вказано за кожний рік встановлену норму мінімуму трудової участі у сільському господарстві та фактичну кількість нарахованих трудоднів. Ці дані мають бути завірені належним чином: навпроти запису за кожен рік має бути підпис та печатка. Якщо записи внесено не правильно, для підтвердження стажу роботи у колгоспі необхідно надати уточнюючі довідки видані правлінням колгоспу або архівними установами».

Суд наголошує на тому, що в трудовій книжці колгоспника позивача на сторінці трудова участь в загальному господарстві зазначені відомості трудової участі в громадському господарстві, зокрема, про виконання річних мінімумів трудової участі.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем до суду не надано, а тому останні безпідставно не зараховані до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не було правових підстав відмовляти позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 18.12.1986 по 16.09.1994, з 02.12.1996 по 07.11.2001 та з 08.11.2001 по 25.01.2005.

Окрім того позивач у позовній заяві зазначає, що пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період навчання за спеціальністю слюсаря-сантехніка та газозварника з 01.09.1981 по 18.07.1984 та період проходження військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986 та просить зарахувати відповідний період до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Приймаючи оскаржуване рішення, ГУПФУ у Вінницькій області надало оцінку заяві позивача від 27.12.2023 в частині зарахування до пільгового стажу періодів роботи на посаді електрогазозварювальника за період з 18.12.1986 по 16.09.1994, з 02.12.1996 по 07.11.2001 та з 08.11.2001 по 25.01.2025, при цьому, суб`єктом владних повноважень не розглянуто питання щодо можливості зарахування стажу роботи, що дає право дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період навчання за спеціальністю слюсаря-сантехніка та газозварника з 01.09.1981 по 18.07.1984 та період проходження військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986.

Водночас, враховуючи, що у рішенні ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії позивачу не надано оцінку, щодо зарахування до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за період навчання за спеціальністю слюсаря-сантехніка та газозварника з 01.09.1981 по 18.07.1984, період проходження військової служби з 01.11.1984 по 06.11.1986 суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №024950004514 від 23.12.2024 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2024, з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №024950004514 від 23.12.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 періоди роботи з 18.02.1986 по 16.09.1994, з 02.12.1996 по 07.11.2001, з 08.11.2001 по 25.01.2005 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 27.12.2023 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено 14.04.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна