Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №354/1563/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/1563/24

Провадження № 22-ц/4808/586/26

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Девляшевського В. А., Томин О. О.,

з участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду від 16 лютого 2026 року, у складі судді Остап`юк М. В., у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Виконавчий комітет Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недієздатною ОСОБА_2 , встановлення опіки та призначення опікуна,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Вимоги обґрунтовано тим, що мама заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним в АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю першої групи та відповідно потребує постійного стороннього догляду як особа з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу. ОСОБА_2 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. Заявник здійснює постійний догляд за матір`ю і отримує допомогу на її утримання. Він є єдиною близькою людиною для ОСОБА_2 , який може бути призначеним її опікуном у випадку визнання її недієздатною.

Просив задовольнити визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити заявника ОСОБА_1 її опікуном.

Рішенням Яремчанського міського суду від 16 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, про визнання недієздатною ОСОБА_2 , встановлення опіки та призначення опікуна – задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – недієздатною.

Установлено опіку над ОСОБА_2 та передано її під опіку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог про призначення його опікуном, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд ухвалив рішення без повного з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи.

Суд першої інстанції як єдину підставу для відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном зазначив відсутність подання органу опіки та піклування.

Зазначає, що матеріали справи та надані до неї докази не були перевірені судом у повному обсязі. Так, Виконавчим комітетом Поляницької сільської ради 22.08.2024 прийнято Рішення № 99 «Про затвердження висновку щодо доцільності призначення опікуном», яким затверджено Висновок опікунської ради № 3 від 16.08.2024. Зазначеним Висновком орган опіки та піклування дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі визнання її недієздатною.

Суд не з`ясував, чи був зазначений документ долучений до матеріалів справи, не витребував його від заінтересованої особи та не надав оцінки його юридичному значенню.

Вважає, що у даній справі суд, маючи відомості про те, що заявник є єдиним родичем, який здійснює фактичний постійний догляд за матір`ю (що підтверджено матеріалами справи та висновком органу опіки), не вжив активних процесуальних заходів, щоб отримати від органу опіки відповідне подання або витребувати вже наявний висновок. Натомість суд формально констатував відсутність подання та передав особу під опіку органу, не забезпечивши при цьому реального захисту її інтересів.

Зазначає, що у ОСОБА_2 є ще один син – рідний брат заявника, який тривалий час проживає за кордоном та не бере участі у догляді за матір`ю. Вважає, що суд не з`ясував дієздатність брата заявника, його готовність або можливість виконувати обов`язки опікуна, інші обставини, які могли б бути підставою для його залучення або виключення із кола потенційних опікунів.

Вважає, що органи місцевого самоврядування не можуть фізично здійснювати постійний догляд, медичний нагляд, забезпечення побутових потреб особи з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу. Реальний догляд за ОСОБА_2 здійснюється виключно її сином ОСОБА_1 , який проживає разом з нею. Призначення заявника опікуном необхідне не лише для забезпечення його можливості захищати права матері при отриманні медичної допомоги, оформленні соціальних виплат та субсидій, а й для надання йому юридично підтвердженого статусу, що відповідає фактичним обставинам.

Просить рішення суду скасувати в частині встановлення опіки та призначення опікуна, а справу в оскаржуваній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції для: витребування від органу опіки та піклування висновку (подання) щодо кандидатури опікуна; перевірки наявності інших дієздатних родичів, які могли б бути призначені опікунами; ухвалення нового рішення з урахуванням усіх встановлених обставин в інтересах ОСОБА_2 .

Також просить прийняти до розгляду додаткові докази рішення виконкому Поляницької сільської ради № 99 від 22.08.2024 та Висновок органу опіки № 3 від 16.08.2024.

ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі та участі його матері ОСОБА_2 .

Представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 через свій психічний стан не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому її слід визнати недієздатною та встановити над нею опіку. Однак через відсутність подання органу опіки та піклування Виконавчого комітету Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви в частині призначення заявника опікуном.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю заявника ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до Висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу №50, ОСОБА_2 є інвалідом І групи внаслідок психічного розладу.

Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 19.09.2023 року, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, як особа з інвалідністю першої групи, загальне захворювання.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №439/2025 від 02.12.2025 встановлено, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом – судинною деменцією, згідно МКХ-10 F01.8. Зазначене захворювання позбавляє ОСОБА_2 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для призначення опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявника, оскільки на час розгляду справи до суду не надходило подання органу опіки та піклування Виконавчого комітету Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про призначення заявника її опікуном.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить прийняти до розгляду додаткові докази – рішення виконкому Поляницької сільської ради № 99 від 22.08.2024 та висновок органу опіки № 3 від 16.08.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи видно, що 29.07.2024 на адресу Яремчанського міського суду поштою надійшла заява ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна. В заяві заявник просив витребувати історію хвороби та амбулаторну картку ОСОБА_2 , також просив призначити у праві судову психіатричну експертизу. Про витребування додаткових доказів, а саме висновку органу опіки та піклування, та рішення виконкому, заявник суд першої інстанції не просив.

В апеляційній скарзі доказів неможливості подачі чи витребування таких доказів в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, не надав.

Посилання в апеляційній скарзі на отримання вказаного висновку електронною поштою після ухвалення рішення суду вказаних висновків суду не спростовують.

Так, до заяви ОСОБА_1 додав копію своєї заяви до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 17.07.2024 (а.с. 28). В судове засідання суду першої інстанції не з`явився, заявою, поданою через систему «Електронний суд» 05.02.2026 просив суд розгляд справи проводити без його участі та справу розглянути на основі документів, наявних в матеріалах справи (а.с. 70-71).

Апеляційний суд враховує, що саме сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, зокрема подання/неподання клопотань і доказів у строк, визначений процесуальним законодавством. Відповідно до вимог статей 83 та 367 ЦПК України, в апеляційного суду немає підстав для прийняття нових доказів на стадії апеляційного провадження, оскільки доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, останній не подав. Таким чином, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд мав витребувати висновок органу опіки і піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 від заінтересованої особи та надати йому юридичну оцінку.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

З огляду на предмет заяви та обставини, на які посилався ОСОБА_1 , останній був зобов`язаний надати суду подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення його опікуном матері ОСОБА_3 , а за відсутності такої можливості подати клопотання про його витребування у заінтересованої особи.

Зазначені обставини стороною апелянта не спростовано.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 16 лютого 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: В. А. Девляшевський

О. О. Томин