Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №192/225/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1049/26 Справа № 192/225/26 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп., на користь держави, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.,

за участю

особи, що притягується

до адміністративної відповідальності

в режимі відеоконференції Постольник А.Є.

захисника

в режимі відеоконференції Бахмута А.Є.,

представника потерпілого Бутова М.А.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року 26 січня 2026 року приблизно о 23 год. 00 хв. на автодорозі Н-08 поблизу с. Червонокам`яне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області поблизу АЗС «Укрнафта» ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AUDI ALLROAD, номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечну швидкість руху, не стежила за дорожньою обстановкою щоб відповідно реагувати на її зміни, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем RENAULT CLIO, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила пункт 12.1 та пункт 2.3.б Правил дорожнього руху України та вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою її визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі ст.38 КУпАП.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що під час судового розгляду справи було грубо порушено право на захист, оскільки 17.02.2026 року її захисник, адвокат Бахмут М.С. через систему «Електронний суд» подав заяву про відкладення розгляду, надання доступу до матеріалів справи та проведення засідання в режимі відеоконференції у зв`язку з її проживанням у м. Запоріжжі. Попри це, 19.02.2026 року о 10 годині справу розглянуто без її участі, відеоконференцію не проведено, доступ до матеріалів справи ані їй, ані захиснику не надано, пояснення не заслухані та у постанові не відображені. Крім того, через захисника нею було подано клопотання про відкладення розгляду, яке суд залишив без задоволення. З приводу обставин ДТП зауважує, що покази водія автомобіля РЕНО КЛІО прямо підтверджують початок руху саме з прилеглої території (АЗС), недовгий проміжок часу перебування в русі після виїзду, інтеграцію в основний потік транспорту. Але він не зазначає, що зупинявся перед виїздом, оглянув дорожню обстановку, переконався у відсутності транспортних засобів, що наближаються, надав перевагу в русі автомобілю, який вже рухався дорогою, завершив маневр без створення перешкоди. Вказує, що оскільки водій автомобіля Renault Clio здійснював виїзд з прилеглої території АЗС на проїзну частину, його транспортний засіб об`єктивно перебував у стадії початкового розгону та інтеграції в транспортний потік, а отже рухався з меншою швидкістю, ніж її автомобіль, який уже рухався основною дорогою. У результаті такого виїзду для неї була створена перешкода в русі та виникла необхідність негайного гальмування. З урахуванням визначення терміну «небезпека для руху», передбаченого п. 1.10 ПДР, дії водія ОСОБА_3 фактично створили для неї небезпеку для руху, що свідчить про ненадання ним переваги транспортному засобу, який рухався по дорозі, та про наявність у його діях ознак порушення вимог п. 10.2 ПДР України. Зазначає, що з огляду на те, що зіткнення відбулося в межах її смуги руху, оцінка її дій має здійснюватися з урахуванням обставин раптового виникнення перешкоди. Вважає, що у такій ситуації застосуванню підлягають вимоги п. 12.3 ПДР України, який регулює обов`язок водія негайно вжити заходів до зменшення швидкості або зупинки у разі виникнення небезпеки для руху. Натомість, посилання на п. 12.1 ПДР є помилковим, оскільки зазначена норма стосується вибору безпечної швидкості до моменту виникнення небезпеки, та фактично виїзд за межі проїзної частини, а не поведінки водія в умовах вже створеної іншою особою раптової перешкоди. Висновок експерта про те, що дії водія по вибору швидкості руху ТЗ не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР може вважатися обґрунтованим тільки у тому випадку, якщо він був отриманий на підставі порівняння даних фактичної швидкості руху ТЗ з допустимою за умов видимості дороги у напрямку руху.

В уточненій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на інформацію штучного інтелекту, надану на її запит з приводу обставин ДТП, де вказано, що дії водія автомобіля Renault Clio свідчать про порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме: п. 10.1 ПДР України — перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися в безпечності такого маневру та що він не створить перешкод іншим учасникам руху; п. 16.11 ПДР України — водій, який виїжджає з прилеглої території, зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по дорозі; п. 19.1 ПДР України — у темну пору доби на транспортному засобі повинні бути увімкнені фари ближнього або дальнього світла. Невиконання зазначених вимог, зокрема виїзду на проїзну частину без увімкненого світла фар та без надання переваги в русі, створило небезпечну дорожню обстановку та перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. У діях водія автомобіля Audi A6 Allroad порушень Правил дорожнього руху України, які б перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП, не вбачається. Просить скасувати постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 року, якою її визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закрити провадження у справі.

Представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат Бутов М.А. надіслав заперечення на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши постанову суду першої інстанції без змін. Вказує, що апелянт заперечує факт існування в його діях будь-яких порушень ПДР під час ДТП, проте не надає жодних належних доказів на спростування своєї вини. Зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які в сукупності підтверджують склад адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , як водія ТЗ, що спричинило ДТП, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, схема ДТП, з якої вбачається, що удар відбувся саме на частині дороги, де знаходився автомобіль Renault Сlio під керуванням ОСОБА_2 , тобто в полосі розгону, по якій рухався водій ОСОБА_2 виїжджаючи з автозаправної станції, при цьому будь-яких заперечень з боку ОСОБА_1 під час складання поліцейськими схеми ДТП щодо її невірності, немає в матеріалах справи. До того ж, схема ДТП за обставинами співпадає з поясненнями водія ОСОБА_2 , які також наявні в матеріалах справи, в яких зазначено, що удар в його автомобіль прийшовся в момент, коли він їхав у полосі для розгону, як і зазначено на схемі ДТП. Тому вважає, що твердження апелянта, що удар відбувся в її полосі руху не відповідають обставинам та доказам у справі. Більш того, у своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що рухаючись по полосі для розгону, він перед виїздом на головну дорогу побачив, що позаду нього по головній дорозі їде автомобіль метрів за 100 та оцінивши дорожню обстановку надав йому перевагу у русі відповідно до правил ПДР, тобто не створював дій, що зашкодять іншим учасникам дорожнього руху. Вважає, що інші твердження апелянта не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обставини справи. Також зауважує, що в прохальній частині апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження на підставі ст. 38 КУпАП, яка передбачає встановлення строків розгляду справ про адміністративне правопорушення, зокрема, за ст. 124 КУпАП – 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Враховуючи, що ДТП сталось 26.01.2026 р., а справа розглянута судом першої інстанції 19.02.2026 р., то відповідно процесуальні строки не порушені і підстав для закриття провадження за спливом строків розгляду немає. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції вивчивши докази справи та надавши оцінку обставинам справи, прийняв правомірне та законне рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Адміністративним порушенням відповідно до ст. 124 КУпАП визначається порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

У відповідності до п.12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції у відповідності до вищезазначених вимог закону належним чином з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах ДТП, а саме:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 576303 від 27 січня 2026 року, з якого вбачаються обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме дата, час і місце вчинення;

- схемі місця дорожньо-транспортної пригоди від 27 січня 2026 року, в якій вказано місце зіткнення автомобілів та розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди;

- письмових поясненнях ОСОБА_2 , який пояснив, що 26 січня 2026 року о 23 год. 00 хв. він, рухаючись від АЗС «Укрнафта» як можна ближче до правого краю дороги приблизно на відстані 50 м від виїзду з АЗС, відчув удар в його авто ззаду. В подальшому він з`ясував, що в його автомобіль в`їхав автомобіль Ауді сірого кольору, за кермом якого перебувала жінка.

Всі об`єктивні дані справи в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильність встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в порушенні нею як учасником дорожнього руху п. 12.1 та п.2.3.б ПДР України, оскільки порушення водієм цих вимог ПДР України перебувають в причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками, що спричинили пошкодження транспортних засобів.

Суд першої інстанції належним чином проаналізував та співставив фактичні дані, які відображені в протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця ДТП, в показах ОСОБА_2 , як учасника ДТП, і на підставі цих фактичних даних обґрунтував належним чином висновок про винуватість ОСОБА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції не надає оцінки діям та особі другого водія — учасника ДТП, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що схема місця ДТП від 26.01.2026 року, яка додана до протоколу про адміністративне правопорушення, містить відомості про розташування транспортних засобів на проїзній частині після зіткнення, розташування дорожньої розмітки, кількість смуг для руху, напрямок руху транспортних засобів до моменту ДТП, місце зіткнення транспортних засобів, стан покриття дорожнього покриття, та іншу інформацію щодо обставин дорожньої обстановки на місці ДТП.

До того ж, з даної схеми вбачається, що удар відбувся саме на частині дороги, де знаходився автомобіль Renault Сlio під керуванням ОСОБА_2 , тобто в полосі розгону, по якій рухався водій ОСОБА_2 виїжджаючи з автозаправної станції, при цьому будь-яких заперечень, зауважень чи доповнень з боку ОСОБА_1 під час складання поліцейськими схеми ДТП матеріали справи не містять, схема місця ДТП від 26.01.2026 року підписана учасниками ДТП, в тому числі і ОСОБА_1 .

До того ж, схема ДТП за обставинами співпадає з поясненнями водія ОСОБА_2 , які також наявні в матеріалах справи, в яких зазначено, що удар в його автомобіль прийшовся в момент, коли він їхав у полосі для розгону, як і зазначено на схемі ДТП. Тому твердження апелянта, що удар відбувся в її полосі руху, не відповідають обставинам та доказам у справі.

Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, при обставинах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин ДТП, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Щодо посилання апелянта на те, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_1 та її захисника без надання можливості реалізувати свої права, варто зазначити, що з огляду на правила, встановлені ст. 268 КУпАП, у даному разі явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання не є обов`язковою, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до КУпАП розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. У випадку порушення права особи на участь у судовому засіданні, ця особа має право викласти свої заперечення в апеляційній скарзі і вони будуть розглянуті судом апеляційної інстанції. Саме у такий спосіб захищається право особи на участь у судовому засіданні.

Щодо клопотання адвоката Бахмута М.С. про призначення судової інженерно-транспортної експертизи, то в такому клопотанні слід відмовити, оскільки під час розгляду даної справи в суді першої інстанції дане питання не ставилося на вирішення. До того ж, варто зауважити, що вихідні дані для проведення експертизи, які зазначив адвокат у своєму клопотанні, не співпадають з матеріалами справи, а вказані ним швидкість руху, дистанція між автомобілями, відстань, через яку відбулося зіткнення транспортних засобів нічим не підтверджені.

При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі, згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відтак, доводи скаржника про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення, зазначені нею доводи спростовуються матеріалами справи, а будь-яких інших доказів щодо відсутності її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.

Доказів зворотного матеріали справи не містять, а позиція ОСОБА_1 та її захисника повністю спростовується матеріалами справи.

Та обставина, що поліцейські та суд по-іншому оцінюють докази порівняно з оцінкою їх особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість суду.

Сукупність досліджених в суді першої та апеляційної інстанцій доказів підтверджує, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ст. 124 КУпАП, які виразилися у порушенні учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

До того ж, не заслуговують на увагу вимоги апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі на підставі ст.38 КУпАП, оскільки апеляційним судом встановлено, що правопорушення вчинено 26.01.2026 року, а справа розглянута судом першої інстанції 19.02.2026 року, то відповідно процесуальні строки не порушені і підстав для закриття провадження за спливом строків розгляду немає.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

При розгляді справи судом порушень вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду – без зміни.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП — залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду С.І.Крот