Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №722/461/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/461/26

Номер провадження 2-а/722/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.,

секретаря Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від його імені адвокатом Поляк Марією Володимирівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №224, винесену 20.02.2026 року, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн, а провадження відносно позивача закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 20.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову №224 за справою про адміністративне правопорушення, згідно якої позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн.

Зазначала, що вказану постанову було винесено безпідставно та з порушенням норм законодавства, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

З оскаржуваної постанови №224 від 20 лютого 2026 року вбачається, що 06 лютого 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 було надіслано повістку про виклик із вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У постанові зазначено, що на підставі відмітки оператора поштового зв`язку про відсутність ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання зроблено висновок про належне повідомлення останнього про виклик. Водночас зазначається, що ОСОБА_1 у визначену дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим його дії було кваліфіковано як порушення вимог ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Проте, на думку відповідача, такі висновки, викладені в постанові ІНФОРМАЦІЯ_3 є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, відповідачем не надано жодних документів чи інформації від поштового оператора, які б підтверджували відправлення такого листа на адресу зареєстрованого місця проживання позивача, а також відсутні докази наявності відмітки оператора поштового зв?язку про вручення, відмову від отримання або відсутність особи за відповідною адресою. Таким чином, твердження ІНФОРМАЦІЯ_3 про наявність відмітки оператора поштового зв?язку фактично не підтверджене жодним доказами оповіщення та направлення повістки за адресою зареєстрованого місця проживання позивача.

Вказувала також на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був здійснений за відсутності ОСОБА_1 , а тому позивач був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені законодавством, зокрема і право на захист, що на думку представника позивача свідчить про істотне порушення адміністративної процедури, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

Крім цього, у діях позивача відсутній обов`язковий елемент складу адміністративного правопорушення, а саме належний суб`єкт, оскільки позивач ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого відповідними нормами законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку, адже на момент винесення постанови перебував у статусі військовослужбовця.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 року дана позовна заява передана до провадження судді Сокирянського районного суду Чернівецької області Унгуряна С.В.

Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області Унгуряна С.В. від 19.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи, на підставі яких винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Сторони не надавали до суду клопотань про розгляд даного позову в загальному порядку.

27.03.2026 року, на виконання ухвали судді Сокирянського районного суду Чернівецької області Унгуряна С.В. від 19.03.2026 року, від відповідача до суду надійшли витребувані копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення №224 відносно ОСОБА_1 .

Того ж дня, 27.03.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, однак згідно складеного 27.03.2026 року акту про відсутність вкладень конверта (паковання) було встановлено, що у відправленні листа, який надійшов на електронну адресу суду 27.03.2026 року, в якому знаходиться відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , виявлено відсутність додатків до вказаного листа, а саме: додаток №1 Довіреність на представництво інтересів ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1 арк. Вказаний акт було надіслано на електронну адресу представника відповідача В. Іванічек, однак станом на день ухвалення рішення у справі, жодних додаткових заяв чи клопотань від представника відповідача до суду не надходило, а тому суд доходить висновку, що вказаний відзив на позовну заяву подано з порушенням вимог встановлених ст. 162 КАС України, що не дозволяє встановити наявність у особи, яка подала відзив, відповідних повноважень представляти інтереси відповідача у суді, а тому рішення слід ухвалити за наявними в матеріалах справи доказами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується військово-обліковим документом з мобільного застосунку Резерв+, сформованого 18.03.2026 року, де міститься відмітка про дату уточнення даних – 26.08.2025 року та копією військового квитка серії НОМЕР_1 , згідно якого 09.02.2026 року ОСОБА_1 було знято з військового обліку військовозобов`язаних.

З фабули Протоколу про адміністративне правопорушення №224 від 06.02.2026 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачається, що 06.02.2026 року встановлено, що громадянину ОСОБА_1 , було надіслано повістку №4652498 про прибуття 28.08.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак громадянин ОСОБА_1 на вказану дату до вказаного відділу не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, чим порушував законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене у особливий період. Своїми протиправними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3, ч.10. ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч.3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ч.1, 2 ст. 17 Закону України "Про оборону", що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, вказаний протокол також містить письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він вказав, що повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував, оскільки адреса, за якою направлялася вказана повістка не відповідає його справжній адресі проживання.

20.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №224 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Згідно вказаної постанови від 20.02.2026 року вбачається, що 06.02.2026 року встановлено, що громадянину ОСОБА_1 було надіслано повістку засобами поштового зв`язку про виклик з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З проставленої оператором Укрпошти відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п.41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 15.05.2024 року №560, був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак на вказаний у повістці час та дату не з`явився та про поважність причин неявки не повідомляв. Своїми протиправними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3, ч.10. ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч.3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ч.1, 2 ст. 17 Закону України "Про оборону", що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Громадянин ОСОБА_1 на розгляд даної справи про адміністративне правопорушення не з`явився, хоча згідно даних протоколу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки не повідомляв.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення встановленого порядку військового управління.

Суб`єктами вказаного адміністративного правопорушення є призовники, військовозобов`язані, резервісти, а також посадові особи.

Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, згідно абз. 1 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов`язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Додатковою обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є час його вчинення, а саме особливий період.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Системне тлумачення наведених норм свідчить, що законодавець установив для військовозобов`язаних імперативний обов`язок з`явитися за повісткою у місце і строк, що в ній зазначені, у разі оголошення мобілізації.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За правилами ч. 1 ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 станом на день надіслання повістки, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2024 року, був звільненим з військової служби та перебував у статусі військовозобов`язаного, тому на нього розповсюджувалися вимоги законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про військовий обов`язок і військову службу, про оборону України, у тому числі щодо явки за повісткою до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як органів військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відносно належного оповіщення ОСОБА_1 відповідачем про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд враховує такі положення чинного законодавства України.

Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови № 224 від 20.02.2026 року «з проставленої оператором Укрпошти, відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п. 41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560, був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Вказане також вбачається з наданих відповідачем матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, згідно яких поштовий конверт з повіткою повернувся 03.09.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд приймає до уваги те, що вони у своїй сукупності підтверджують належне повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з тим, суд звертає увагу, що про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідачу стало відомо 28.08.2025 тобто в день, коли позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з цим, лише 06.02.2026 відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення та згодом 20.02.2026 року винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у ч.ч.9, 10 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, ч.9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом не з`явлення особи на конкретну дату.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

Строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 28.08.2025 року.

Однак, спірна постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийнята 20.02.2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6-9, 72-77, 132, 139, 229, 241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, ст.ст.210, 210-1 КУпАП суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану від його імені адвокатом Поляк Марією Володимирівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі – задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №224 від 20.02.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , сплачений судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Унгурян

Повний текст судового рішення складено 14.04.2026 року.