Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №952/128/26 — Зачепилівський районний суд Харківської області

справа № 952/128/26

провадження № 1-кп/952/66/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зачепилівка Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025226080000213 від 18.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Піщанка Красноградського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в середині квітня 2024 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , знайшов в інтернет ресурсі оголошення про виготовлення посвідчення водія за винагороду в сумі 7 500,00 грн., якого до того часу не мав та не отримував в установленому порядку. Після чого, ОСОБА_4 діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, що посвідчує особу та її спеціальний статус згідно п.п. а п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та підтверджує і надає право його власнику на керування транспортними засобами відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, за допомогою телефонного додатку месенджера, який під час досудового розслідування не встановлено, вступив у попередню змову з невстановленою особою, з якою домовився про умови виготовлення на його ім`я підробленого посвідчення водія та надав (повідомив) цій особі свої анкетні дані, які необхідно було внести у посвідчення водія, а також переслав свою фотокартку.

Таким чином, ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, безпосередньо виконав частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного з підробленням офіційних документів, а саме: надав (повідомив) цій особі свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при виготовленні підробленого документа, а також переслав свою фотокартку. Через декілька днів, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, виготовлено (підроблено) бланк офіційного документа – посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_4 18.04.2024 ТСЦ 1242, яке надавало йому право керування транспортними засобами категорії «В», і яке не відповідає бланкам посвідчення водія встановленого зразку, що перебувають в офіційному обігу на території України та в подальшому ОСОБА_4 отримав від невстановленої особи вказане підроблене посвідчення водія, після чого став зберігати його при собі з метою подальшого використання при керуванні транспортними засобами.

Згідно з висновком Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-25/29129-ДД від 21.11.2025 бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 (бланк серії НОМЕР_2 ), виданий 18.04.2024 ТСЦ 1242 на ім`я « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника – України.

Крім того, 18.11.2025 близько 06:00 год. у ОСОБА_4 виник умисел на використання завідомо підробленого документа, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 18.04.2024, яке видане на його ім`я. Після цього ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне використання завідомо підробленого офіційного документа, попередньо знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке видане на його ім`я, підроблене, сів за кермо автомобіля «ВАЗ 2109», д.р.н. НОМЕР_3 та поїхав до с-ще Зачепилівка Берестинського району Харківської області, маючи при собі вищевказане підроблене посвідчення водія. Проте, 18.11.2025 близько 07:00 год. ОСОБА_4 перебуваючи за кермом автомобіля «ВАЗ 2109», д.р.н. НОМЕР_3 , під час руху по вул. Харківська в с. Нагірне Берестинського району Харківської області, був зупинений поліцейськими СРПП СПД №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП. В ході перевірки посвідчення водія, на підставі якого ОСОБА_4 керував вищевказаним транспортним засобом, останній, достовірно знаючи про те, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, надав для перевірки поліцейським посвідчення водія видане на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своїм фотозображенням, серії НОМЕР_2 від 18.04.2024, таким чином використавши завідомо підроблений документ.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінуємих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та підтвердив, що кримінальні правопорушення було скоєно ним при обставинах, про які він дав добровільно та правдиво свідчення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні і які правильно вказані в обвинувальному акті.

Показання ОСОБА_4 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними та такими, що знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги повне визнання ОСОБА_4 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, його вина є доведеною, суд, з урахуванням думки учасників процесу, вважає, що у подальшому дослідженні доказів по справі, отриманих під час досудового слідства, не має потреби, обмежившись дослідженням матеріалів справи, якими характеризується ОСОБА_4 . Судом роз`яснено учасникам процесу, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінуємих йому кримінальних правопорушень доказана повністю і його дії кваліфікує:

- за ч.3 ст. 358 КК України – підроблення посвідчення (офіційного документа), яке видається та посвідчується установою і яке надає право, з метою використання такого документа його підроблювачем чи іншою особою, вчиненим за попередньою змовою групою осіб;

- за ч.4 ст. 358 КК України – використання завідомо підробленого документа.

При призначенні міри покарання суд враховує характер та фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, їх тяжкість, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , раніше не судимого, який за місцем проживання характеризується позитивно, непрацюючого, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є його щире каяття у вчиненому.

В силу ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні обвинуваченому покарання суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, обставинами, які пом`якшують покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться за ч.3 ст.358 КК України - до нетяжких злочинів, за ч.4 ст.358 КК України - до кримінальних проступків, конкретні обставини справи.

За таких обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції статтей закону, що передбачає кримінальну відповідальність за ч.3 та ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у виді обмеження волі.

При визначенні остаточного покарання обвинуваченому, у відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробовуванням, із встановленням іспитового строку, при здійсненні контролю за поведінкою обвинуваченого у відповідності до ст. 76 КК України, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 19.11.2025, підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Згідно з положеннями ст.124 КПК України на користь держави з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на залучення експерта у розмірі 2 228,50 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, тому, враховуючи призначене покарання, доцільності у його застосуванні суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 65,66, 67, 395 КК України, ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.3 ст.358 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки;

-за ч.4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, із покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно засудженого не обирати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 19.11.2025, на посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 18.04.2024 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Речовий доказ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 18.04.2024 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання вироком законної сили - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави (код доходів 24060300) витрати за проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121-25/29129-ДД від 21.11.2025 у розмірі 2 228,50 грн..

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з моменту його проголошення до Харківського апеляційного суду, засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1