Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №941/1608/24 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/1608/24

Провадження № 2/941/450/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», від імені якого діє адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» звернулась до суду з позовною заявою доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Свій позов мотивує тим, що згідно договору позики №75349998 від 10.08.2021 року відповідач отримала в первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти в розмірі 15000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, вказаними коштами відповідач скористалась. За умовами договору відповідач зобов`язана повернути кредитні кошти в строк кредитування 30 днів, та сплатити проценти у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Через неналежне виконання зобов`язань за договором позики, заборгованість відповідача становить 50820,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу; 35820,00 грн. - суми заборгованості за відсотками. Право вимоги за вказаним договором позики перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі договору факторингу від 31.03.2023 року. Тому представник позивача просить позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 50820,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

26.02.2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Турбаєвський Ю.В. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що як слідує з умов Договору, Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність гршові кошти, на погоджений умовами Договору строк. Строк Позики (Строк Договору) встановлено 30 днів (підпункт 2.2 пункту 2 Договору). При цьому, дійсно відповідно до пункту 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», долучених Позивачем, визначено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Отже, законодавець чітко визначив умови щодо права на одержання процентів за договором позики, а саме, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а не правилами. Тобто, особа повинна розуміти умови договору, а не допоміжного документу на 22 аркушах. Так, на відміну від Договору позики, на долученій роздруківки Правил відсутні ознаки накладення цифрового чи фізичного підпису Відповідачки чи будь-яких інших ознак підпису, які б фіксували дату ознайомлення і погодження позичальника із запропонованими у цих Правилах умовами кредитування. Отже, роздруківка із сайту ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони позикодавця, яка може вносити і вносить відповідні зміни у зазначені Правила. Таким чином, твердження позивача, які ґрунтується на змісті наданих ним і не підписаних відповідачем умовах, що містяться в Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», можуть сприйматись лише як припущення, на яких не може ґрунтуватися судове рішення. У свою чергу, Відповідачка не здійснювала підпис Правил шляхом електронного підпису призначеного для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та не підтверджує ознайомлення, саме зі змістом умов Правил, які діяли на момент підписання, а тому представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позову про стягнення заборгованості за договором позики № 75349998 від 10.08.2021 року в частині заборгованості за відсотками за період з 10.09.2021 року по 08.12.2021 року у розмірі 26865,00 грн.

05.03.2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача Ґедзь О.В. подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що представником відповідача доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (контр розрахунок, тощо), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду (ст. 89 ЦПК України). Проте, замість надання доказів/пояснень по суті справи, представник відповідача надав набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин(права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 24.04.2025 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку та виписку про рух коштів по ньому.

Представник позивача надала до суду заяву, якою просить судове засідання проводити без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. А тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.08.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник/Відповідач) уклали в електронній формі Договір позики №75349998. Суд дослідив копію цього договору, що надана позивачем.

Відповідач приєдналася до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Це підтверджується текстом договору, у якому зазначено реквізити цього підпису: «3QlfWcpC91». Даний алфавітно-цифровий код був надісланий на електронну адресу позичальникаІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Договором встановлені такі умови кредитування:

- сума позики: 15000,00 грн;

- строк позики (строк договору): 30 днів (дата повернення - 09.09.2021);

- процентна ставка (базова): 1,99% на день (фіксована);

- знижена процентна ставка: 0,70% на день, що застосовується відповідно до умов Програми лояльності;

- процентна ставка за понадстрокове користування позикою: 2,70% за день.

У п. 5.2. визначено, що позичальник до моменту підписання Договору вивчила цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі.

Також суду надана електронна копія "Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Водночас докази підписання цих правил ОСОБА_1 відсутні.

На виконання ухвали суду від 24.04.2025 року про витребування доказів,

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» надав суду відповідь від 06.05.2025 року, якою підтвердив, що платіжна картка НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з наданою банком випискою про рух коштів по зазначеному рахунку за період з 10.08.2021 по 13.08.2021, судом встановлено факт зарахування кредитних коштів: 10.08.2021 на рахунок відповідача надійшов платіж у розмірі 15000,00 грн.

Факт перерахування коштів також підтверджується наданою позивачем копією електронної платіжної інструкції №4444caca-8d29-4d2d bb4d-1e6537e0ce77 від 10.08.2021 року та довідкою ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» № КД-000004156/ТНПП від 17.12.2020 р. про завершення платіжної операції на суму 15000,00 грн, де отримувачем вказана ОСОБА_1 , а інструментом зарахування - картка НОМЕР_3.

Таким чином, сукупність досліджених доказів, зокрема інформація АТ «Комерційний банк «Приватбанк», підтверджує належність банківського рахунку відповідачу та факт отримання нею суми позики у повному обсязі.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, який включає дані обліку нарахувань первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивача, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором №75349998 не виконала, жодних платежів на погашення заборгованості не здійснювала. У зв`язку з цим за договором виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком станом на день формування позовної заяви становить 50820,00 грн та складається з: 15000,00 грн - заборгованості за тілом позики; 35820,00 грн - заборгованості за процентами.

Суд встановив, що заборгованість за процентами у розмірі 8955,00 грн. була нарахована у межах передбаченого безпосередньо у підписаному відповідачем договорі строку кредитування (30 днів - з 10.08.2021 по 09.09.2021) за базовою ставкою 1,99% на день.

Решта суми процентів у розмірі 26865,00 грн була нарахована за межами передбаченого договором строку кредитування - протягом наступних 90 днів «понадстрокового користування» (автопролонгації) за ставкою 1,99% на день у період з 10.09.2021 по 08.12.2021 включно. Такий період нарахування відповідає обмеженням, встановленим у п.п. 6.5,7.16 Правил, згідно з якими нарахування процентів за понадстрокове користування не може перевищувати 90 календарних днів. Нарахування процентів було припинено первісним кредитором після спливу цього сукупного строку (30+90 днів) ще до моменту відступлення права вимоги.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялися.

21 грудня 2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило право вимоги до за договором №75349998 на користь ТОВ «ФК УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» згідно з договором факторингу № 2112. Надалі, 31 березня 2023 року, вказане право вимоги перейшло до позивача - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на підставі договору факторингу № 310323-ФМ. У Реєстрі до цього договору заборгованість відповідача зафіксована у сумі 50820,00 грн.

Згідно з п. 5.2 обох договорів факторингу, перехід прав вимоги відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Фактор стає новим кредитором. Факт передачі реєстрів та здійснення повних розрахунків між попередніми кредиторами та позивачем підтверджується відповідними актами прийому-передачі від 21.12.2021 та 31.03.2023, а також актами звірки взаємних розрахунків.

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також суд застосовує висновки щодо тлумачення норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) зробила висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Цей висновок застосований також і в інших постановах Верховного суду, зокрема, постановах ВС від 24 липня 2019 року у справі № 755/20484/15-ц, від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила такі висновки про правильне застосування норм права.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі. Відповідач ознайомилась з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків, та погодилась з ними. Факт укладення договору позики підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.

Належне виконання первісними кредиторами своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою та платіжною інструкцією платіжної системи, що надані позивачем, а також випискою з рахунку відповідача, що була надана АТ "КБ «Приватбанк" на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Відповідач, порушуючи умови договору позики та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання не виконала, суму позики та відсотків у встановлені строки не сплатила, доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідач суду не надала.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами за зазначеним договором позики, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість, виходячи з наступного. У цьому договорі строк позики був визначений сторонами безпосередньо у тексті договору і становить 30 днів, а останній день повернення - 09.09.2021. Базова процентна ставка встановлена на рівні 1,99% на день (фіксована), а знижена - 0,70%. Позивач стверджує, що станом на дату подання позову заборгованість за процентами становить 35820,00 грн. З наданого розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися первісним кредитором протягом 120 днів (з 10.08.2021 по 08.12.2021 включно), що значно перевищує встановлений договором 30-денний строк.

Позивач обґрунтовує нарахування процентів поза межами 30-денного строку умовами про автопролонгацію, що містяться у "Правилах надання грошових коштів у позику". Однак, суд зазначає, що ці "Правила…", які розміщені на сайті кредитодавця, не містять підпису відповідача, а отже, не можуть вважатися належним доказом згоди відповідача щодо всіх їх положень. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц), не підписані позичальником «Умови та Правила» не можуть розцінюватися як складова частина кредитного договору, якщо в підписаному позичальником тексті прямо не зафіксовано домовленості щодо конкретних додаткових зобов`язань, зокрема і щодо пролонгації строку кредитування, протягом якого нараховуються відсотки. Оскільки механізм автоматичного продовження строку та нарахування процентів за «понадстрокове користування» (п. 6.5, п. 7.16 Правил) передбачений виключно у непідписаних Правилах, суд вважає, що правові підстави для пролонгації строку кредитування та нарахування процентів після 09.09.2021 відсутні.

Отже, проценти, нараховані в межах погодженого сторонами строку (з 10.08.2021 по 09.09.2021 включно) за базовою ставкою 1,99% на день, що згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості становлять 8955,00 грн, є обґрунтованими, оскільки така ставка прямо передбачена у тексті договору, що підписаний відповідачем. Нарахування процентів за період з 10.09.2021 по 08.12.2021 у загальному розмірі 26865,00 грн (35820,00 - 8955,00) суд визнає безпідставним. Після закінчення визначеного в договорі строку право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється, а правовідносини переходять у площину відповідальності за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України). Такий висновок узгоджується з постановою ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Суд дослідив розрахунок заборгованості та встановив, що відповідач ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу на погашення боргу. За таких обставин, заборгованість за тілом позики залишається у повному розмірі 15000,00 грн, а заборгованість за процентами, що підлягає стягненню, становить 8955,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення тіла позики в сумі 15000,00 грн та процентів у межах строку дії договору в сумі 8955,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення решти процентів у розмірі 26865,00 грн слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю їх нарахування поза межами строку дії договору. Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат позивачем у даній справі не заявлялися.

Враховуючи, що до позивача на підставі описаного вище ланцюга договорів про відступлення права вимоги перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов`язання.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 23955,00 грн (тіло позики - 15000,00 грн, проценти - 8955,00 грн) законною та обґрунтованою.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1620,10 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року. Також суду надано витяг з Акту №4-П про приймання-передачі наданої правничої допомоги від 13.12.2024 року та витяг з Акту приймання-передачі справ від 02.12.2024 ролку, відповідно до яких адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною надано послуги щодо супроводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 3500,00 грн. Згідно з деталізацією послуг, вказана сума включає: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції та збір доказів - 500,00 грн; підготовка та складання позовної заяви до боржника - 3000,00 грн. Вартість послуг відповідає погодженим сторонами розмірам винагороди, визначеним у пункті 4.1 Договору. Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією № 579930932.1 від 18.12.2024 року на суму 140000,00 грн (за сукупність справ згідно з актом №4-П). Факт належності цих витрат до розгляду справи за договором №75349998 підтверджується змістом наданих витягів з актів, де за порядковим номером 1657 зазначено справу щодо відповідача.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3500 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на правову допомогу мають бути стягнуті пропорційно сумі задоволених позовних вимог (66,88 %), а саме у розмірі 2340,80 грн

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором позики №75349998 від 10.08.2021 року у розмірі 23955 (двадцяти три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) гривень 10 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2340 (дві тисячі триста сорок) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2026 року.

Суддя С.І.Колесник