Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №183/3605/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3605/26

№ 2-о/183/144/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року Самарівським міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Григорьєвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

в с т а н о в и в:

заявник звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищевказаною заявою.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою з м. Сіверськодонецька (Сєвєродонецька) Луганської області. В м. Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк) 23 березня 2012 року вона зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від даного шлюбу у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Сєвєродонецького міського суду 12 грудня 2017 року шлюб між заявником та ОСОБА_2 розірвано і призначено стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно свідоцтва про смерть виданого Сєвєродонецьким ДРАЦС Луганської Народної Республіки рф від 25 листопада 2025 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в 11.00 годин – рф, Луганська Народна Республіка, м. Сєвєродонецьк.

Як зазначає заявник, встановлення даного факту потрібно їй для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 і одержання свідоцтва про смерть українського зразка.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку окремого провадження.

У судове засідання заявник не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просила цивільну справу розглянути у судовому засіданні без її участі, заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані заявником докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області 23 березня 2012 року, актовий запис № 80.

Від даного шлюбу у заявника та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син – ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 544.

Відповідно до рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 грудня 2017 року, шлюб, зареєстрований 23 березня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 80, між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , - розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2017 року і до досягнення повноліття дитини.

Відповідно до довідки від 28 березня 2022 року № 1215-5000569803 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявником на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 надано копію документу під назвою «свідоцтво про смерть» серії НОМЕР_3 від 25 листопада 2025 року, видане органом під назвою «99400027 Сєвєродонецького міського відділу запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства свідоцтв щодо державної реєстрації актів цивільного стану», у якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сєвєродонецьк помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис від 25 листопада 2025 року № 170259940002701473006.

Відповідно до відмови у проведенні державної реєстрації смерті від 13 січня 2026 року № 90/31.19-31, виданої начальником Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, свідоцтво видане 99400027 Сєвєродонецьким міським відділом запису актів громадянського стану департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

На підставі статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, крім іншого: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

На підставі статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, відповідно до вищенаведеного Закону України, документ під назвою «свідоцтво про смерть» ОСОБА_2 є недійсним та не створює юридичних наслідків.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

У абзаці першому п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

В той же час, Верховний Суд України у своєму листі № 985/0/208-21 від 22 квітня 2021 року надав такі роз`яснення, а саме, що від осіб, які звертаються до суду про встановлення відповідного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, подання письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не вимагається. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Ураховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

На підставі статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Розглядаючи дану справу, суд також бере до уваги Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VІІІ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», в якому містяться роз`яснення стосовно того, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.

Проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 не вбачається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території України, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті останнього.

Отже, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.

За наведених вище обставин, враховуючи надані заявником докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти, на які посилається заявник, в зв`язку з чим, вимоги про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6-10, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 272, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Сєвєродонецька Луганської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Сіверськодонецьку (колишня назва міста - Сєвєродонецьк), Луганської області, Україна.

Рішення, відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 40340814, адреса місцезнаходження: вулиця Українська, 7-а, м. Самар, Дніпропетровської області, 51200.

Суддя Сорока О.В.