Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №205/17017/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 205/17017/25

Провадження № 2-а/183/56/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, з вимогами про:

- скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6068342 від 02 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката В`язового В. В. та підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 02 листопада 2025 року об 11 год 59 хв поліцейським 1 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Дідковським Іллею Олександровичем відносно ОСОБА_1 винесена оскаржувана постанова серії ЕНА № 6068342 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Згідно з вищевказаною постановою 02 листопада 2025 року об 11 год 49 хв на вул. Набережна Заводська, 54, у місті Дніпрі водій рухався зі швидкістю 110 км/год у населеному пункті, де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 60 км/год, чим порушив п.п.12.9. б ПДР України. Позивач указує, що у справі прийнято рішення у виді адміністративного стягнення у вигляді штрафу 1 700,00 грн, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснював капрал поліції Дідковський І. О., поліцейський 1 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, який не є юридичною особою, та є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 ознак складу правопорушення, а також з підстав допущених процесуальних порушень при розгляді адміністративної справи. Так, в постанові зазначено, що правопорушення складено відносно водія, який керував транспортним засобом «TESLA MODEL Y», державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім того, вважає, що при розгляді справи інспектор не виконав вимоги ст. 268, 278, 279 КУпАП, а саме: не повідомив, які саме вимоги ПДР водій порушив; не роз`яснив водію, як особі, яка бере участь у розгляді справи, права та обов`язки; безпідставно, у порушення ст. 276 КУпАП відмовив особі, відносно якої розглядається справа, у розгляді справи за місцем проживання; безпідставно відмовив у клопотанні про необхідність правничої допомоги фахівця у галузі права – адвоката, чим самим порушив права особи водія, передбачені ст. 268 КУпАП.

Крім того, при розгляді справи інспектор порушив вимоги ст. 36 КУпАП, склав постанову, де зазначив, що водієм порушено ч. 4 ст. 122 КУпАП при керуванні транспортним засобом «TESLA MODEL Y», державний номерний знак НОМЕР_1 , хоча такого транспортного засобу з таким державним номером не існує. Позивачу, як особі відносно якого складено цю постанову про притягнення до адміністративної відповідальності належить інший транспортний засіб - «TESLA MODEL Y», державний номерний знак НОМЕР_2 . Транспортним засобом, з державним номером НОМЕР_1 , позивач не керує та ніколи не керував. Зазначене є суттєвою помилкою, допущеною у постанові, яка викликає сумнів у правильності складання оскаржуваної постанови, яка трактується на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Позивач вважає, що зміст постанови не відповідає дійсності, викладений з помилками. Указано невірний державний номер автомобіля, що взагалі викликає сумнів у правильності притягнення саме ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а не іншої особи, яка можливо назвалась його ім`ям. Крім того, поліцейський при розгляді справи та винесені постанови з самою постановою особу, щодо якої розглянув адміністративну справу ОСОБА_1 не ознайомив, жодного підпису водія ОСОБА_1 у постанові не має, про таку постанову дізнався вже пізніше. Водій, якого зупинили на автомобілі з невірним реєстраційним номером з правами щодо оскарження постанови поліцейським не ознайомлений, поліцейський, обмежив права особи, відносно якої склав постанову, у тому числі, на порядок оскарження, не роз`яснивши порядок та процедуру оскарження. У зв`язку із зазначеним вважає постанову неконкретною та незаконною, оскільки складена з порушеннями вимог, викладених в «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року №1395.

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, відповідач Департамент патрульної поліції через свого представника та підсистему «Електронний суд» звернувся на адресу суду із відзивом на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на правомірність дій капрала поліції Дідковського І. О. та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, що підтверджується відповідною постановою серії ЕНА №6068342 від 02 листопада 2025 року та відеозаписом з портативного відео реєстратора поліцейського. Окрім того, на посилання позивача щодо неправильного зазначення номерного знака, вказано, що під час фіксації правопорушення та складання постанови використовувалися дані зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, наданого самим позивачем. Також зазначає, що розгляд справи здійснено у порядку скороченого провадження відповідно до статті 258 КУпАП, що не передбачає складання протоколу та відкладення розгляду справи, і не порушує прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У зв`язку із зазначеним відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. До відзиву, у якості додатку додано відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, відеозапис фіксації правопорушення приладом «TruCam», а також відповідні сертифікати відповідності приладу фіксації.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат В`язовий В. В., через «Електронний суд» подано відповідь на відзив. У вказаній відповіді представник просив поновити строк на подання відзиву. В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначає, що надані відповідачем фото- та відеоматеріали не є належними та допустимими доказами, оскільки не дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, його державний номер, а також не підтверджують факт керування саме позивачем відповідним автомобілем. Зокрема, фотодоказ транспортного засобу не містить чітких зображень, які б дозволяли встановити належність транспортного засобу, а відеозапис з пересуванням транспортного засобу на дорозі не підтверджує швидкість руху, марку автомобіля та особу водія, при цьому зафіксований транспортний засіб не належить позивачу. Позивач також вказує, що транспортним засобом із зазначеним у постанові державним номером він не керує та не керував, що свідчить про істотні помилки в оскаржуваній постанові та ставить під сумнів її законність. Крім того, позивач наголошує на відсутності належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення та недоведеності його вини, а також зазначає про порушення його процесуальних прав під час винесення постанови, зокрема неналежне повідомлення та відсутність ознайомлення з матеріалами справи. Зауважив, що в матеріалах справи відсутні відео з нагрудних камер поліцейських, які б безперечно показували на зупинку саме водія ОСОБА_1 . У зв`язку з викладеним позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 листопада 2025 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, передано за підсудністю на розгляд Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.

10 грудня 2025 року ця цивільна справа надійшла з Новокодацького районного суду міста Дніпра до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2025 року головуючим суддею у цій справі визначена суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г. Є.

Ухвалою судді від 18 грудня 2025 року позовну заяву позивача залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків його позовної заяви, що було зроблено позивачем – 22 грудня 2025 року та указані документи передано головуючому судді 23 грудня 2025 року.

Ухвалою судді від 23 грудня 2025 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат В`язовий Вячеслав Вікторович, про поновлення строку на подачу відповіді відзив – відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 23 грудня 2025 року, на подання відповіді на відзив.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов таких висновків.

З матеріалів справи убачається, що 02 листопада 2025 року поліцейським 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області капралом поліції Дідківським І. О. винесено постанову серії ЕНА №6068342 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП і на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 02 листопада 2025 року об 11:49:17, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 54, водій рухався зі швидкістю 110 км/год у населеному пункті, де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 60 км/год, чим порушив п.п. 12.9.б ПДР України. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом «Трукам 008391», чим порушив п. 12.9.б ПДР – перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху, передбаченими знаками 3.29, 3.31, 30.3.

Розглядаючи вимоги позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог п. 1, 2, 3, 4, 5, 6 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07 листопада 2015 року (надалі – Інструкція) Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 222 КУпАП . Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП. Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Пунктами 8, 9, 10 Інструкції встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу поліції (додаток 4) на розгляд справи. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами п. 4. Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, і ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Так, приписами ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину і тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п. 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 12.9.б. Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху установлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Статтею 251 КУпАП установлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні».

Відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Представником відповідача надано суду докази в електронній формі, а саме: відеофайл із портативного відеореєстратора поліцейського.

Як установлено з матеріалів справи, перевищення встановлених обмежень швидкості руху автомобілем «TESLA MODEL Y», державний номерний знак НОМЕР_1 , зафіксовано долученими до відзиву електронними доказами у виді фотографії з зображенням транспортного засобу, на якому міститься інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля. Крім того, додано відео, з якого зроблено світлину, з чітким відображенням державного номерного знаку автомобілю, що пересувався.

Відповідно до долучених відповідачем доказів також установлено, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam II отримав сертифікат відповідності від 23 грудня 2020 року № UA-TR/001 22 054-20, дія цього сертифікату розповсюджується на прилади із заводськими/серійними номерами зазначеними у п. 2 зворотної сторони сертифікату (ТС 008364 в тому числі). Також прилад отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev.0 від 26 грудня 2018 року.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34249, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 17 липня 2025 року та чинного до 17 липня 2026 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCAM II № ТС008391 є придатним до застосування, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год, максимальна допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах становить +/- 2 км/год до 200 км/год; +/- 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год, виробник Laser Technology Inc., США, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.

Крім того, судом досліджено записи з нагрудних камер поліцейських, з яких установлено, що капралом поліції Дідківським І. О. зупинено транспортний засіб «TESLA» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », після зупинки вказаного транспортного засобу водієві було повідомлено причину зупинки, а саме порушення ним вимог п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, та роз`яснено факт перевищення встановленої швидкості, зафіксованого технічним приладом «TruCAM». У подальшому позивача було ознайомлено з відеодоказом вчинення правопорушення шляхом надання для огляду відеозапису безпосередньо з приладу «TruCAM». У подальшому повідомлено про необхідність складання постанови про притягнення позивача до відповідальності за вчинене правопорушення, на що позивач будь-яких заперечень не надавав, крім того в довільній розмові повідомив, що це його перше правопорушення за останні 20 років його водійського стажу. Для складання постанови позивач надав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. З наданого позивачем документу, працівником поліції було зачитано «095». Під час складання постанови працівник поліції повідомив позивача про розмір штрафу – 1700 грн, на що позивач не заперечував та висловився нецензурною лайкою, у спосіб, який свідчить про його байдуже ставлення до визначеного розміру штрафу. Після складання та роздрукування постанови працівником поліції було повідомлено позивача про необхідність підписання вищевказаної постанови та останньому було надано ручку для її підписання. Отримавши ручку, позивач у присутності працівника поліції, на капоті службового автомобіля, здійснив певні дії, спрямовані на підписання документа, після чого забрав свій екземпляр постанови. Водночас будь-яких заперечень щодо підписання складеної постанови позивачем висловлено не було. Після підписання постанови позивачеві було повідомлено про те, що «на оскарження постанови 10 днів, на сплату штрафу 15 днів» «є 15 днів, а потім воно подвоюється». Одночасно з цим, на запитання позивача щодо порядку сплати штрафу, працівником поліції було роз`яснено, що інформація про штраф буде відображена в мобільному застосунку «Дія», де його можна швидко сплатити.

За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача про порушення його прав відповідачем при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі спростовується належними та допустимими доказами. Одночасно з цим, варто зауважити, що з дослідженого судом відео убачається, що позивачем жодного разу не висловлено будь-яких заперечень та не заявлено будь-яких клопотань.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані відповідачем докази, підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, що виразилось у перевищенні дозволеної швидкості руху у населеному пункті, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Стосовно посилань позивача на те, що йому не було забезпечено право скористатися правовою допомогою, суд зазначає, що згідно з чинним законодавством до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб.

Суд також наголошує, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що уповноважена особа відповідача діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а спірна постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки наданими відповідачем доказами підтверджено факт допущення позивачем порушення п. п.12.9 (б) Правил дорожнього руху, а доводи позивача щодо порушення процедури прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення не знайшли свого підтвердження, суд приходить до висновку, що підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП відсутні.

Факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими та електронними доказами.

Згідно з частиною першою ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи обставини справи, досліджені матеріали у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, за порушення якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ураховуючи наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, що відповідає п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено судові витрати відносяться на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3.

Рішення суду складено і підписано 15 квітня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна