Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №192/145/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/145/26

Провадження № 2/177/881/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 квітня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М.М. через систему «Електронний суд» звернулася 27.01.2026 до суду з указаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором від 27.08.2021 № 102805663 у загальному розмірі 42875,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указала, що 27.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір № 102805663, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, визначені договором. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем перераховано грошові кошти. Позикодавець зі свого боку належним чином виконав зобов`язання за договором, надавши позичальнику у користування кошти, але відповідач не повернув кредитні кошти та проценти за користування ними не сплатив. Між ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (далі по тексту – ТОВ «Вердикт капітал») 30.11.2021 укладено договір № 30-11-65, яким відступило права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102805663. Між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, яким відступило право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102805663. Оскільки відповідач не виконує зобов`язань за договором № 102805663, у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 85875,00 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 10000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 74875,00 грн, заборгованості за комісією в розмірі 1000,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 10000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 31875,00 грн, заборгованість за комісіями у розмірі 1000,00 грн.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником позивача в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що шляхом подання анкети-заяви на кредит 27.08.2021 № 102805663, між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 102805663, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін (а.с.10-15, 17).

За умовами договору сума кредиту становить 10000,00 грн, строк 15 днів по 11.09.2021, комісія за надання кредиту 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 1875,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Указаний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що обумовлено розділом 6 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з і ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що визначено ст. 1047 ЦК України.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.08.2021 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит № 102805663, чим погодився із запропонованими умовами договорів.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника – ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

До позову надано довідку про ідентифікацію для підтвердження підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора L47986, направленого 27.08.2021 на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 , вказаний ним у договорі (а.с.23).

Представником позивача надано паспорт споживчого кредиту, що є додатком № 2 до договору № 102805663, підписані електронним підписом ОСОБА_1 , де викладені умови надання кредитних коштів, ідентичні умовам, викладеним у договорах (а.с.16).

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору про надання фінансових послуг, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Мілоан» виникло зобов`язання щодо надання грошових коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з їх повернення та сплати процентів за користування коштами.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов`язань за договором № 102805663, позивачем надано квитанцію про переказ коштів у розмірі 10000,00 грн на карту НОМЕР_2 за договором № 102805663 (а.с.24).

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договорами виконав, а відповідач отримав кредитні кошти у загальному розмірі 10000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виконану ТОВ «Мілоан», відповідачу 27.08.2021 надано кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн, одноразово нараховано комісію у розмірі 1000,00 грн, що становить 10,00% від суми кредиту, та у період із 28.08.2021 по 10.11.2021 нараховувалися відсотки за користування кредитом у розмірі по 500,00 грн у день, що становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.25).

Оскільки відповідачем умови договору не виконувалися, станом на 10.11.2021 за договором № 102805663 утворилася заборгованість у загальному розмірі 42875,00 грн, із яких: 10000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 31875,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 1000,00 грн – заборгованість за комісією (а.с.25).

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 3.2.6 договору № 102805663 обумовлено право кредитодавця відступити, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» 30.11.2021 укладено договір факторингу № 30-11-65, за яким ТОВ «Вердикт капітал» набуло право грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрі боржників (а.с.28-39).

Відповідно реєстру боржників, що є додатком № 3 до договору факторингу від 10.02.2022 № 10-02/2022-50, право вимоги за договором від 27.08.2021 № 102805663, укладеним із ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Вердикт капітал» (а.с.41-42, 43).

На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складала 42875,00 грн, із яких: 10000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 31875,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1000,00 грн – заборгованість за комісією.

Як слідує з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт капітал», ОСОБА_1 за договором № 102805663 за період із 30.11.2021 по 23.02.2022 нараховувалися відсотки у загальному розмірі 43000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 склав 85875,00 грн, із яких заборгованість за основним зобов`язанням 10000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 74875,00 грн, заборгованість за комісією 1000,00 грн (а.с.26).

У свою чергу, між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» 10.01.2023 укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» належні йому права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до договору (а.с.44-58).

Відповідно до реєстру боржників, що є додатком № 3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023, право вимоги за договором від 27.08.2021 № 102805663, укладеними з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Коллект центр» (а.с.59-61, 62).

На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за договором № 102805663 становить 85875,00 грн, із яких: 10000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 74875,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 1000,00 грн – заборгованість за комісією.

За період із 10.01.2023 (дати відступлення права вимоги) до 27.01.2026 (дата звернення до суду), позивачем ОСОБА_1 за договором від 27.08.2021 № 102805663 відсотки та комісія не нараховувалися.

Користуючись своїм правом, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 10000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 31875,00 грн, заборгованість за комісіями у розмірі 1000,00 грн, а загалом 42875,00 грн.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії у строки, передбачені договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який, із урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект центр» (а.с.78).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал ассістанс» із зазначенням вартості послуг у залежності від їх виду; заявку на надання юридичної допомоги №131 від 01.12.2025, яким погоджено надання адвокатським об`єднанням правових послуг (надання усної консультації та складання позовної заяви для подачі до суду), витрачений адвокатом час та вартість наданих послуг; витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 (а.с.68-71, 74-75, 76, 77).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі №534/14/20 (провадження №61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю, а тому суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ) заборгованість за договором від 27.08.2021 № 102805663 у загальному розмірі 42875 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, яка складається із:

-заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту) у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок;

-заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 31875 (тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок;

-заборгованості за комісією у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ) у рахунок витрат по сплаті судового збору 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 15.04.2026

Суддя: