Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №204/11006/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11006/25

Провадження № 2/204/832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви представника позивача - Полякова О.В. про зменшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 04 листопада 2025 року, остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-9832325 від 26.06.2024 року у розмірі 17 000,00 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 26.06.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідач уклали кредитний договір № 00-9832325 на суму 7 000,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач приєднався до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору, 26.06.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Однак, всупереч умов Договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість. 17.12.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) уклали Договір факторингу № 17122024/-МК/Онлайн, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 00-9832325 від 26.06.2024. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 17.12.2024 до Договору факторингу 17122024/-МК/Онлайн та Акту приймання-передачі, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. У подальшому, 02.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9832325 від 26.06.2024 року. Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 016,00 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, за кредитним договором № 00-9832325 від 26.06.2024 року становить 17 000,00 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 200,00 грн. - заборгованість по комісії; 7 800, 00 грн. - заборгованість за відсотками. Крім того, позивачем також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

31 жовтня 2025 року від представника відповідача - Шелудько О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, з наведеними у позовній заяві обставинами не погоджується з огляду на наступне. В своїй позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-9832325 від 26.06.2024 в розмірі 18 016,00 грн., з яких: 9 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 816,00 грн. - заборгованість за процентами, однак тіло кредиту складає 8 000,00 грн., а тому позивач безпідставно просить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 200,00 грн. Також зазначає, що позивачем не надало належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладення електронного договору. Довідка, складена ТОВ «Макс Кредит», яка начебто підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору № 00-9832325 від 26.06.2024, а також його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора 29484, була сформована попереднім кредитодавцем і не може вважатись безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору, а також не містить дати її складання. Додані позивачем до матеріалів позовної заяви Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит» у редакції від «05» січня 2024 року не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а тому не можна вважати частиною кредитного договору, оскільки вони не містять підпису позичальника та відомостей про те, яких договорів вони стосуються. Крім того наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту так само не є належним доказом укладення кредитного договору, оскільки він містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором позивач, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надав. До того ж, заперечувала проти задоволення клопотання про витребування доказів з огляду на його беззмістовність. Також зазначила, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 9 200,00 грн., однак фактично до цієї суми було включено також заборгованість за комісією у розмірі 1 200,00 грн., згідно із п. 1.6. вищевказаного договору. Крім того вказала, що кредитний договір укладений 26.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1%. Позивач здійснював нарахування відсотків за весь період користування кредитними коштами за ставкою - 1,45%, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. Звернула увагу суду, що позивач не довів, що він має право пред`являти вимогу щодо стягнення заборгованості за вказаним спірним договором, оскільки не надав належних доказів на підтвердження відступлення права вимоги за договором факторингу. Витяг з реєстру боржників не є належним доказом переходу права вимоги та на підтвердження відступлення права вимоги від первісного кредитора відносно відповідача не надано жодного реєстру та/або іншого належного документу. Також зазначила, що заявлений відповідачем попередній розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., з огляду на малозначність та складність написання позову, є неспівмірним та необґрунтованим. Відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаною зі справою, а саме: за підготовку відзиву на позовну заяву - 6 000,00 грн., та очікується понести у зв`язку із розглядом справи 8 000,00 грн. (а.с.82-96).

4 листопада 2025 року від представника позивача - Полякова О.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Як зазначає представник, сторони дійшли згоди, що у разі укладення електронного договору, в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію». Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 29484 направлено позичальнику на вказаний ним номер мобільного телефону; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору. Звертає увагу суду, що з метою забезпечення повної обізнаності споживача про умови кредитування, споживач має можливість ознайомитися з Правилами надання грошових коштів у позику до моменту підписання кредитного договору, які містять вичерпний перелік умов, за якими здійснюється надання, обслуговування та погашення кредиту. Підписання договору після надання таких правил є прямим підтвердженням того, що умови кредитування були відомі та прийняті стороною. Щодо факту перерахування коштів боржнику зазначає, що 26.06.2024 року ТОВ «Платежі Онлайн» надіслало повідомлення з додатком, які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача. З даних документів вбачається, що 26.06.2024 року ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів у сумі 8 000,00 грн. згідно договору №00-9832325 від 26.06.2024 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Макс Кредит». Наголошує, що стягнення штрафних санкцій є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи, а тому просить стягнути комісію, яка передбачена умовами кредитного договору та є обов`язковою складовою зобов`язань позичальника, на що останній самостійно та добровільно погодився під час підписання договору. Щодо тверджень представника відповідача про нарахування процентів, яке суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування» представник позивача зазначив, що згідно прикінцевим положенням п. 17 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, тобто з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, тобто з 23.04.2024 по 21.08.2024 включно. Починаючи з 22.08.2024 процентна ставка не може перевищувати 1%. Звертає увагу суду на те, що починаючи з 22.08.2024 року, первинний кредитор нараховував проценти за один день по 116,00 грн., що суперечить вищезазначеному, у зв`язку з чим позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги. Щодо реєстру боржників, представник позивача зазначив, що до позовної заяви долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належним доказом набуття права вимоги фактором. Окрім цього, позивачем було долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг. У зв`язку з викладеним просив прийняти відповідь на відзив та врахувати при вирішенні справи по суті (а.с.101-111).

Того ж дня, тобто 04 листопада 2025 року, від представника позивача - Полякова О.В. до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник зазначив, що позивач бажає зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 00-9832325 від 26.06.2024 року у розмірі 17 000,00 грн., яка складається з: тіла кредиту - 8 000,00 грн.; комісії - 1 200,00 грн.; відсотків - 7 800,00 грн., а також понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. (а.с. 116-117).

13 листопада 2025 року від представника відповідача - Шелудько О.О. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною. На думку позивача, Кредитний договір був укладений 26.06.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1%. Долучені «Реєстри» не є належним чином засвідченою копією оригінального реєстру прав вимоги, який мав бути підписаний обома сторонами правочину та є недопустимим доказом, оскільки їх зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу (а.с. 122-132).

20 листопада 2025 року від представника позивача - Полякова О.В. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що комісія передбачена умовами договору, укладеного між сторонами, відповідно до договору кредитної лінії №00-9832325 від 26.06.2024 року. Вважає твердження представника відповідача щодо непропорційно великої суми відсотків безпідставними, оскільки 04.11.2025 року до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 016,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №02/06/Е від 02.06.2025 від ТОВ «Макс Кредит» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18 016,00 грн., що підтверджується Актом прийому - передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №02/06/25-Е від 02.06.2025, у зв`язку з чим позивач підтвердив факт переходу права вимоги, виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи. Наголошує, що Реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги, а тому сторона, яка уклала договір факторингу, не має права надавати повний реєстр прав вимоги третім особам. Подані витяги з реєстрів відповідають загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України. Крім того зазначає, що у позивача відсутній оригінал кредитного договору № 00- 9832325 від 26.06.2024 року, оскільки цей документ є документом первісного кредитора, яким є ТОВ «Макс Кредит». Також просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представник відповідача не надала жодних документів, які б підтверджували реальність або розмір заявлених витрат на правничу допомогу (а.с. 137-141).

Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, ЄДРПОУ - 21133352): - чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) платіжна картка НОМЕР_6; - про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки 4441-11XX-XXXX-8641у період з період з 26.06.2024 року по 01.07.2024 року у сумі 8 000,00 грн.; - чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ); - чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_6 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір кредитної лінії № 00-9832325, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума ліміту кредитної лінії складає 8 000,00 грн.; строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів; дата остаточного повернення кредиту - 21.06.2025 року; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки, яка становить 1 %); кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає 1 200,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах визначених пунктом 3.5. цього договору. Зазначений договір відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором «29484» (а.с. 25-29).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наведені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача про те, що відповідач не укладав в електронній формі договір кредитної лінії з первісним кредитором ТОВ «МАКС КРЕДИТ» суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав суду жодних доказів, та такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Кредитодавець ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлені кредитним договором грошові кошти.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не визнавав факт отримання відповідачем на платіжну картку грошових коштів у кредит від ТОВ «МАКС КРЕДИТ», у зв`язку з чим за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 25.11.2025 року (а.с. 149) було витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» відомості щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки НОМЕР_6, а також інформацію щодо зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_5 у період з 26.06.2024 року по 01.07.2024 року у сумі 8 000,00 грн. та чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_6 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

На виконання вищевказаної ухвали суду про витребування доказів 06.04.2026 року на адресу суду надійшла відповідь Акціонерного товариства «Універсал Банк» № БТ/Е-11880 від 16.03.2026 року, в якій зазначено, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 та інші платіжні картки. За період з 26.06.2024 по 01.07.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_6 було зараховано платіж у сумі 8 000,00 грн. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_6 , та даний номер телефону знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). (а.с. 199-201).

Факт перерахування коштів в сумі 8 000,00 грн. 26.06.2024 року на платіжну картку НОМЕР_6 підтверджується додатково також Інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» вих. № 1401/12 від 23.12.2024 року (а.с. 15-16) та додатком до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» вих. № 1401/12 від 23.12.2024 року (а.с.13-14).

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд не бере до уваги та відхиляє усі заперечення відповідача про недоведеність факту укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та неотримання відповідачем від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» грошових коштів у кредит, оскільки вони повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач отримав у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористався наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, між позивачем та відповідачем склалися кредитні правовідносини, у яких право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов`язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

17.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» як клієнтом було укладено договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги. (а.с. 56-58).

Також, 17.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року (а.с. 53).

Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між Боржниками та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до Договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги за договором кредитної лінії № №00-9832325 від 26.06.2024 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості становить 18 016,00 грн., з яких: 9 200,00 грн. - залишок заборгованості по тілу кредиту; 8 816,00 грн. - залишок заборгованості по звичайним відсоткам; (а.с. 54-55), що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (а.с. 41).

В подальшому, 02.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» як клієнтом було укладено договір факторингу № 02/06/25-Е, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 46-49).

Також, 02.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 року (а.с. 43).

Відповідно до Реєстру Боржників від 02.06.2025 року до Договору факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги за договором кредитної лінії № 00-9832325 від 26.06.2024 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості становить 18 016,00 грн., з яких: 9 200,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом; 8 816,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; (а.с. 44-45), що також підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором 00-9832325 від 26.06.2024 (а.с. 40).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним суд не приймає до уваги та відхиляє твердження сторони відповідача про те, що факт правонаступництва Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за кредитним договором є недоведеним, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом під час розгляду справи обставинами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 17.12.2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9832325 від 26.06.2024 становить 18 016,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 8 816,00 - сума заборгованості за нарахованими процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями (а.с. 41).

Заборгованість розрахована за період з 26.06.2024 року по 09.09.2024 року.

Під час розгляду справи позивач зменшив заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 000,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 7 800,00 - сума заборгованості за нарахованими процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями.

Підставою для перерахунку розміру процентів заявлених до стягнення стало те, що починаючи з 20.08.2024 року, первинний кредитор нараховував проценти за один день по 116,00 грн., що суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

З приводу розрахунку заборгованості по процентам суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно із п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, оскільки Закон України від 22.11.2023 № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023, тому:

- за період з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %;

- за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %;

- за період з 20.08.2024 - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Судом встановлено, що за період з 26.06.2024 року по 20.08.2024 року розрахунок заборгованості по процентам проведений із дотриманням встановлених законодавством обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Підсумовуючи наведене суд не бере до уваги та відхиляє усі заперечення представника відповідача про невідповідність нарахованих процентів положенням ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки судом встановлено, що розрахунок процентів був приведений у відповідність до положень ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» із врахуванням приписів п. 17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, а також беручи до уваги, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» є обґрунтованими.

Зі сплатою комісії за надання кредитних коштів представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погоджувалась та зазначила, що пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У частині 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач звертався до суду з позовною заявою про зміну або визнання недійсними умов договору кредитної лінії № 00-9832325 від 26.06.2024 року в частині встановлення комісії пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, яка дорівнює 1 200,00 грн.

При цьому, відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що в обґрунтування заперечень проти позову та підтвердження перед судом наведених обставин, стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів. Усі заперечення представника відповідача зводяться лише до його незгоди та невизнання розміру заборгованості відповідача за договором кредитної лінії. При цьому, обов`язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та повідомлені сторонами суду обставини, суд вважає переконливішою позицію позивача, оскільки вона підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідача ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.

Суд також зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит (позику), яке підлягає судовому захисту у спосіб визначений позивачем.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за кредитним договором та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, та з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9832325 від 26.06.2024 року у загальному розмірі 17 000,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 7 800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Соломка О.В., що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року (а.с. 36-37).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

01.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» було підписано Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, в якому, серед іншого, зазначено, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» отримало від Адвокатського бюро «Соломко та Партнери» послуги по справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , вартість яких становить 7 000,00 грн., кількість витраченого часу становить 6 годин.

Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Соломка О.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з цим, згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечувала проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, вважала такий розмір витрат неспівмірним та необґрунтованим з огляду на малозначність та складність написання позову.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 7 000,00 грн., а також витрачений на надані послуги час (6 годин) є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, вартість послуг зі складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запису та підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором є очевидно завищеною та такою, що не відповідає складності виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позовної заяви в електронній формі).

На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 627, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ - 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310а) заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9832325 від 26.06.2024 року у загальному розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень, 00 копійок), яка складається з: 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень, 00 копійок) - сума заборгованості за тілом кредиту; 7 800,00 грн. (сім тисяч вісімсот гривень, 00 копійок) - сума заборгованості за відсотками; 1 200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень, 00 копійок) - сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ - 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310а) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез