Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №686/5162/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/5162/26

Провадження № 1-кп/686/967/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026243460000057 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двоє малолітніх дітей, військовослужбовця, раніше судимого: 08.05.2025 р. Городоцьким районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 34000 грн. (покарання відбуте),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 08.05.2025 р. (який набрав законної сили 10.06.2025 р.) за ч.2 ст.309 КК України, 09 лютого 2026 року, близько 15 год. 00 хв., перебуваючи неподалік річки Ружичка, що по вул.Криничній у м.Хмельницькому, помітив на землі прозорий поліетиленовий «zip-lock» пакет, із кристалічною речовиною блакитного кольору, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - «PVP», масою 0,4526 г., яку він, достовірно знаючи, що ця речовина є психотропною, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно, всупереч вимог ст.ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до яких діяльність з обігу психотропних речовин, включених до Списку № 2 Таблиці № 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 р., є забороненою та на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, з метою власного вживання, без мети збуту, підняв і помістив до лівої зовнішню кишені куртки, в яку був одягнений, таким чином придбав, шляхом привласнення знайденого, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, – «PVP», масою 0,4526 г., та зберігав її при собі, без мети збуту, до 17 год. 09 хв. 09 лютого 2026 року - часу її вилучення працівниками поліції неподалік будинку №46/1, що по вул. Криничній у м. Хмельницькому.

ОСОБА_4 підлягає кримінальній відповідальності за ч.2 ст.309 КК України (за незаконні придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цією статтею).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснивши, що не оспорює жодні обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро кається та шкодує про вчинене, а також підтвердив, що дійсно він, близько 15 год. 00 хв. 09.02.2026 р., прямуючи по вул.Криничній у м.Хмельницькому в бік виїзду з міста, помітив на землі поліетиленовий пакетик з синім порошком, який він оглянув та, зрозумівши, що знайшов психотропну речовину, забрав її собі, помістивши до лівої кишені куртки, та зберігав цю речовину при собі і десь через хвилину, його зупинили працівники поліції, яким ОСОБА_4 , в подальшому, добровільно видав психотропну речовину, масу якої (0,4526 г. «PVP») він не оспорює. На сьогоднішній день ОСОБА_4 розуміє, що вчиняючи вказані дії він був не правий, в майбутньому вчиняти таких неправомірних дій та вживати забороненні речовини не буде.

Вказані обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення ніким не оспорюються, а тому, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши в усіх учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені можливості оскаржувати ці обставини в апеляційному поряду, судом, за згодою усіх учасників судового провадження, визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України, як незаконні придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цією статтею.

Обвинувачений ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає ОСОБА_4 осудним та відповідальним за скоєне.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, у тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу виного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст. 50 КК України, згідно з якими, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом особливо небезпечної психотропної речовини, яке визначається високим ступенем небезпечності для суспільства, проте ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що пом`якшує йому покарання. Обставини, які б обтяжували покарання, відсутні.

При цьому, визнаючи щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд враховує, що ОСОБА_4 визнав факт вчинення інкримінованого йому злочину, відверто визнав свою провину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, щиро жаліє з приводу цього та осуджує свою поведінку. Саме така поведінка обвинуваченого, як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 року (справа №166/1065/18), свідчить про щире каяття.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 є раніше судимою особою, яка позитивно характеризується, одружений, має на утриманні дві малолітні дитини, є військовослужбовцем, за повідомленнями КНП «Городоцька міська багатопрофільна лікарня» Городоцької міської ради Хмельницької області - на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога ОСОБА_4 не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії нетяжкого злочину, від якого негативні наслідки для життя і здоров`я людей не настали.

Суд ураховує також позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , до належної процесуальної поведінки якого сторона обвинувачення претензій не мала.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 р. у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримають його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Санкція ч.2 ст.309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного та його майнового стану, обставин, які пом`якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, позиції прокурора щодо наявності таких обставин, висновку органу пробації щодо середніх ризиків вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, а також щодо того, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 309 КК України.

Таке покарання, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке просив призначити прокурор та щодо якого не заперечував обвинувачений, на переконання суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для призначення обвинуваченому більш суворого виду покарання, з передбачених ч.2 ст.309 КК України, у виді позбавлення волі, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є діючим військовослужбовцем, та положення ст.ст. 63, 65 КК України, суд не вбачає.

При цьому, судом враховуються також і ті обставини, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, набувають усе більших масштабів і стає серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, завдає великої шкоди здоров`ю, благополуччю людей та генофонду нації.

Поряд з цим суд також враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальні правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти росії» від 24.03.05 суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмайлов проти росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Відповідно до вимог ст.100 КПК України, речовий доказ - особливо небезпечну психотропну речовину – «PVP», масою 0,4526 г., (яка, згідно з квитанцією №33 від 11.02.2026 р. (а.с.32), передана до кімнати зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) слід знищити.

Надані сторонами документи слід зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта становлять 1782 грн. 80 коп. і, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється.

Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано, цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався і підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368 - 371, 374 - 376, 394, 395, 532 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).

Речовий доказ: особливо небезпечну психотропну речовину – «PVP», масою 0,4526 г., (квитанція №33 від 11.02.2026 р.) – знищити.

Документи, надані сторонами кримінального провадження, зберігати в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1782 грн. 80 коп. процесуальних витрат.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя