Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №212/11599/24 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/11599/24

1-кп/212/176/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу, кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041730001758 від 03.11. 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гаївка Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, без місця реєстрації, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

- 07.12.2020 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 309 ч. 1, 75, 76 КК України до обмеження волі на 2 роки із іспитовим строком на 1 рік;

- 05.02.2021 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 309 ч. 1, 70 ч. 4, 75, 76 КК України до обмеження волі на 2 роки 6 місяців із іспитовим строком на 2 роки;

- 12.10.2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 358 ч. 4, 358 ч. 1, 70 ч. 1, 71 ч. 1 КК України до 2 років 7 місяців обмеження волі;

- 13.09.2022 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 309 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 26.10.2023 року умовно-достроково на 6 місяців 14 днів;

- 09.01.2025 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу за ст. 185 ч. 4, 75, 76 КК України до позбавлення волі строком на 5 років із іспитовим строком на 2 роки;

- 17.03.2025 року Покровський районним судом міста Кривого Рогу за ч.1 ст.263, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , (в режимі відеоконференції), захисник – адвокат ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 01.11.2024, приблизно о 15:50 годині знаходився біля будинку №79 по вулиці Е. Фукса в Покровському районі м. Кривого Рогу неподалік бомбосховища та прилежного до нього біотуалету, побачив незнайому йому на той час жінку – ОСОБА_6 , яка розмовляла по своєму мобільному телефону біля вищезазначеного бомбосховища при цьому тримала у руках пакет світлого кольору в який вона в подальшому поклала свій мобільний телефон після закінчення розмови, та зайшла до біотуалету. Після чого, знаходячись в біотуалеті потерпіла ОСОБА_6 , залишила без нагляду мобільний телефон марки «HONORMagik5 Lite 5G 256gb/8gb», Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 із абонентським номером – НОМЕР_3 , після чого, направилась в сторону зупинки громадського транспорту «Ясінь» та при невстановлених судом обставинах втратила за вищевказаною адресою належний їй мобільний телефон.

ОСОБА_3 , знаходячись за вищевказаною адресою, підійшов на місце події, де до цього часу була ОСОБА_6 , та виявив вищезазначений мобільний телефон та у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь.

Так, перебуваючи біля будинку №79 по вулиці Е. Фукса в Покровському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_3 , будучи обізнаним, що мобільний телефон йому не належить, зважаючи на те, що він фактично був очевидцем події втрати та зилишення цього мобільного телефону, розуміючи, що мобільний телефон марки не вибув з володіння власника, його місцезнаходження відомо власнику, та таким чином, зважаючи що між втратою потерпілою належного їй майна та його заволодінням ОСОБА_3 , пройшов нетривалий проміжок часу, останній мав підстави вважати, що власник може за ним повернутись, в зв`язку із чим ОСОБА_3 , не має на знайдене ним майно ні дійсного ні гаданого права. При цьому ОСОБА_3 , не вжив жодних заходів щодо знайденого майна, а саме не повідомив про знахідку майна володільця та не повідомив про знахідку до Національної поліції України або органу місцевого самоврядування.

Натомість, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаний час та місці, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись у відсутності свідків та очевидців, усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану викрав належне потерпілій ОСОБА_6 , майно, а саме: мобільним телефоном марки «HONORMagik5 Lite 5G 256gb/8gb», Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 із абонентським номером – НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 9597,06 гривень.

Після чого, ОСОБА_3 , залишив у своїй власності телефон та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 , таємно викрав майно в умовах воєнного стану, яке належить потерпілій ОСОБА_6 , чим завдав останній майнової шкоди на суму 9597,06 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він забрав телефон, який залишили потерпіла та забрав його собі. У скоєному щиро кається, просить суворо не наказувати.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 звернувся до суду з проханням допустити по справі застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, оскільки він повністю визнає свою провину в скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень та вважав зібрані в справі докази його вини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати інші докази його провини немає ніякої потреби.

З`ясувавши думку прокурора та захисника обвинуваченого, які не заперечували проти застосування у справі положень ч.3 ст.349 КПК України, роз`яснивши учасникам процесу правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останні погодилися, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, та застосувати при розгляді даної справи положення ч.3 ст.349 КПК України, у зв`язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому сторонам кримінального провадження роз`яснено, що у випадку визнання таких обставин вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в суді.

Дослідивши та оцінивши вивчені в справі докази, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 доведена в повному обсязі у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, обвинувачений за медичною допомогою до лікаря психіатра не звертався, звертався за медичною допомогою до лікаря нарколога з приводу вживання опіоїдів, раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має.

Пом`якшуючою покарання обставиною є щире каяття в скоєному. Обтяжуючою покарання обставиною є рецидив злочину.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, а також те, що обвинувачений будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин проти власності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства.

Вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 березня 2025 ОСОБА_3 засуджений за чя1 ст.263, ч.1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Приймаючи дану обставину, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, визначивши остаточне покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, даним про особу обвинуваченого, який повністю визнав вину, розкаявся, і саме таке покарання, у розумінні ст. 50 КК України, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлений. Речові докази відсутні слід залишити в розпорядження потерпілої. Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні сплинув. Відповідно до вироку Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 березня 2025 строк покарання обвинуваченому рахувати з моменту затримання, з 29 січня 2025 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 374, 395 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 березня 2025 року ОСОБА_3 призначити остаточне покарання у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту його затримання – з 29 січня 2025 року.

Речові докази – мобільний телефон, залишити в розпорядженні потерпілої ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України. Особою, яка утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1