Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №609/232/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/232/26

3/609/89/2026

15 квітня 2026 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали, які надійшли із СПД №2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт громадянина України НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

10 березня 2026 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 162053 від 26.02.2026, з якого вбачається, що «26.02.2026 о 21 год 17 хв в с. Новостав вул. Шкільна, гр. ОСОБА_1 керував трактором д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на Бодікамеру 856858, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху».

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 двічі в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на сповіщення останнього про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.

До вказаних висновків приходжу, зокрема, виходячи із наступного.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення не вбачаю, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності останнього та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №162053 від 26.02.2026; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6731754 від 26.02.2026; Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.02.2026; копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QM 0978 103 25 чинне до 15.07.2026; копію посвідчення тракториста-машиніста ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; рапорт працівника поліції; додані до протоколу докази (в т.ч. відеозапис), та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, прийшов до наступного висновку.

Згідно із ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган, що розглядає справу повинен з`ясувати обставини, що перелічені у ст. 280 Кодексу шляхом ознайомлення з протоколом, матеріалами справи, заслуховування осіб, які беруть участь у справі, дослідження доказів, вирішення клопотань.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за своїм змістом цієї норми закону, керування транспортним засобом в стані сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є окремими та самостійними діяннями, які складають склад адміністративного правопорушення. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння. Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом – виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 26.02.2026 серії ААД №162053 ОСОБА_1 у вину ставилося те, що він 26 лютого 2026 року о 21 год 17 хв по вул. Шкільна в с. Новостав керував трактором д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначалось вище, частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять доказів факту керування останнім 26 лютого 2026 року о 21 год 17 хв по вул. Шкільна в с. Новостав трактором, д.н.з. НОМЕР_2 .

В судовому засіданні було оглянуто диск з відеозаписом події, що мала місце 26 лютого 2026 року за участі ОСОБА_1 . Так, на диску відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 керував вищезазначеним транспортним засобом. На відео чітко проглядається, що трактор знаходиться в сніговому наметі в нерухомому стані, проте задні колеса прокручуються «в повітрі», тобто задні колеса трактора пробуксовують, однак не приводять в рух транспортний засіб. Крім того, сам водій ОСОБА_1 чітко висловив свою позицію на бодікамеру працівника поліції про те, що він не є водієм і не керував транспортним засобом, та навіть не намагався цього зробити, оскільки трактор вже тривалий час стоїть на місці, ним керувала інша особа, однак виїхати не зміг, бо у тракторі «сів акумулятор». Він в свою чергу, як власник трактора, пішки приніс інший акумулятор, поставив його на місце та вирішив просто завести двигун, аби перевірити справність акумулятора та самого трактора. ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що відмовляється продувати алкотестер та проїхати в медичний заклад, оскільки він не є водієм в даному випадку та не керував трактором, а тому повністю не погодився з висунутим обвинуваченням.

Відтак, суд вважає неналежним доказом відеозапис, наданий працівниками поліції, оскільки такий не містить підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Крім того неналежним доказом є рапорт поліцейського А.Остап`юка від 26.02.2026, в якому зазначено, що «водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 житель с.Новостав Кременецького р-ну рухався трактором в темну пору доби без ввімкнених фар ближнього та дальнього світла, чим порушив ПДР п.19.1, за що було зупинено водія…», оскільки такий спростовується відеозаписом, доданим поліцейським до протоколу.

Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо досліджені суддею, не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме 26 лютого 2026 року о 21 годині 17 хвилин, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за дії вчинені особою, яка саме керувала транспортним засобом.

Як наслідок, на переконання суду, дані відображені у протоколі про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними з вищезазначених підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту».

В даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Інших доказів, які би підтвердили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом суду не надано.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тому провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Підстав для направлення справи на дооформлення суд не вбачає з огляду на норми ст. 284 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 266, 268, 279, 280-285 КУпАП України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК