Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №199/10948/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/10948/25

(2-о/199/45/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді – Авраменка А.М.,

присяжних – Бериг С.С., Горлової З.А.,

при секретарі судового засіданні – Кріпаченко М.Д.,

за участю заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою, –

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернулась заявник із вищевказаною заявою, в обґрунтування якої послалась на те, що заявник є матір`ю військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 , який зник безвісти 05 серпня 2023 року під час виконання ним обов`язків військової служби, у бойовій обстановці, під час виконання ним бойових завдань в районі населеного пункту Вільшана Харківської області. Як слідує з акту службового розслідування та журналу бойових дій тіло сина заявника було знайдено без ознак життя після масованого обстрілу, однак його не змогли евакуювати через інтенсивність бойових дій. Підтвердження про перебування сина заявника в полоні відсутнє, з моменту зникнення безвісти будь-якої інформації про сина заявника не надходило. Оголошення померлим сина заявнику необхідно для отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168. Батько заявника помер, із дружиною син заявника розлучився. За таких обставин заявник звернулась до суду із даною заявою окремого провадження, в якій просила суд оголосити її сина померлим, датою смерті визначити ІНФОРМАЦІЯ_1 , а місцем смерті – н.п. Вільшана Харківської області.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року заяву окремого провадження прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до судового розгляду з повідомленням учасників справи. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено ОСОБА_3 , як законного представника неповнолітніх дітей зниклого безвісти сина заявника, а також витребувано низку доказів в порядку підготовки справи до розгляду по суті.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 02 грудня 2025 року відведено присяжного.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 січня 2026 року за клопотанням заінтересованої особи Міністерства оброни України судом витребувано докази.

В судовому засіданні заявник вимоги своєї заяви підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від заінтересованої особи Міністерство оброни України до суду надійшли письмові пояснення, в яких вказаний учасник справи виклав норми законодавства та послався на судову практику щодо розгляду даної категорії цивільних справ, вказав, що населений пункт за місцем зникнення безвісти сина заявника належить до тимчасово окупованої території України.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.211, 223, 240, 294 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд цивільної справи по суті за наведеної явки учасників розгляду справи.

Вислухавши заявника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що заявник є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нижньовартовськ Тюменської області Російської Федерації, який 05 серпня 2023 року зник безвісти під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Вільшана Харківської області. Викладене підтверджується копією паспорту, копією свідоцтва про народження, копією сповіщення сім`ї, копії журналу ведення бойових дій від 05 серпня 2023 року.

При цьому як вбачається зі змісту копії журналу ведення бойових дій від 05 серпня 2023 року, витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2023 року №400, від 01 листопада 2023 року №723, копії письмових пояснень, копії рапорту про факт безвісти зниклих військовослужбовців, копії матеріалів службового розслідування (копії акту службового розслідування, витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), син заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , – військовослужбовець за призовом під час мобілізації у званні молодшого сержанта, командир 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 05 серпня 2023 року виконував бойове завдання згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини, під час якого внаслідок артилерійського обстрілу сина заявника було смертельно поранено, але тіло останнього та зброю не змогли евакуювати через високу інтенсивність обстрілу. Щодо вказаних подій посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, за наслідками якого вирішено вважати сина заявника вважати зниклим безвісти під час виконання бойового завдання з 05 серпня 2023 року. Крім того сина заявника внесено з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

20 серпня 2023 року ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за заявою заявника розпочато кримінальне провадження №12023041630001044 із кваліфікацією за ст.115 ч.1 КК України за фактом зникнення безвісти сина заявника, що підтверджується копією відповідного витягу з ЄРДР. Аналогічні відомості щодо звернень до поліції за фактом зникнення безвісти сина заявника містить лист Управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області від 19 листопада 2025 року.

Згідно копії листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10 листопада 2025 року відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 05 серпня 2023 року по 10 листопада 2025 року в базі даних не виявлено.

Син заявника на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсійних та інших виплат не перебуває, що підтверджується копією службової записки від 13 листопада 2025 року.

Згідно листа від 12 листопада 2025 року Державної податкової служби України та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_2 з дати зникнення його безвісти продовжує нараховуватись військовою частиною продовжує нараховуватись грошове забезпечення. Дані обставини такою підтверджуються листом ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 13 листопада 2025 року з додатком.

Згідно листа ТСЦ МВС №1241 від 19 листопада 2025 року станом на вказану дату за сином заявника транспортні засоби не зареєстровані.

Як слідує зі змісту акту підтвердження фактичного не проживання особи за місцем реєстрації від 06 січня 2026 року син заявника ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 не проживає і не з`являється.

Відповідно до змісту копії листа ДП «Український національний центр розбудови миру» від 28 січня 2026 року, копії виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, відсутні підтвердження перебування сина заявника ОСОБА_2 у полоні, інформація про стан його здоров`я через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста або з інших відкритих джерел.

Судом також встановлено, що батько заявника помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , із ОСОБА_3 у сина заявника є двоє неповнолітніх дітей – сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року у справі №183/5935/22. Викладене підтверджується копіями свідоцтв про народження, смерть та про шлюб, копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану, а також копією рішення суду, яке набрало законної сили 01 грудня 2022 року.

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, ЦПК України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 (далі – Перелік №376).

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст.293 ч.1 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 3 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Частиною 1 ст.46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 ст.46 ЦК України передбачено, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Частиною 3 ст.46 ЦК України визначено, що фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Згідно ст.47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Нормою ст.49 ЦК України встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення містять у ст.ст.2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі, в тому числі, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Перелік №376 с. Вільшана Харківської області з 24 лютого 2022 року є тимчасово окупованою територією.

За змістом ст.ст.76, 89, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи встановлені судом на підставі наявних доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України). Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року по справі №506/358/22, від 16 грудня 2024 року по справі №204/10297/23.

За наявності незаперечних доказів смерті особи (результати генетичних експертиз, процесуальні документи в рамках кримінального провадження тощо) належним способом захисту є звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті такої особи, а не про оголошення її померлою. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю та ґрунтується на презумпції смерті особи, коли достеменно встановити факт смерті неможливо (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2025 року по справі №465/3147/22).

Смерть – це повне і незворотне припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи. Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному, достатньо обґрунтованому припущенні смерті особи. Громадянин може бути оголошений у судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України. При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Водночас слід вказати, що обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.

Наведений абзацом вище правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року по справі №226/3053/18, від 27 листопада 2019 року у справі №461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року по справі №390/1443/19, від 30 березня 2022 року по справі №295/4293/21, від 31 травня 2023 року по справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року по справі №607/159/23, від 08 лютого 2024 року по справі №148/1207/22, від 20 березня 2024 року по справі №750/9745/21, від 04 квітня 2024 року по справі №697/645/23, від 29 травня 2024 року по справі №279/3148/23, від 15 січня 2025 року по справі №760/857/22.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) – це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні. Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким. Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (далі – Наказ № 309). У цьому Наказі №309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу №309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Наведений у десяти абзацах правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року по справі №755/11021/22. Вказана правова позиція знайшла своє подальше застосування, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року по справі №753/8049/24, від 24 червня 2025 року по справі №740/3257/23.

Стосовно обставин правовідносин у даній цивільній справі, то спираючись на наведені вище правові висновки в контексті приведених норм законодавства, враховуючи, що в ході розгляду справи по суті знайшли своє достеменне підтвердження такі зазначені заявником в обґрунтування вимог її заяви окремого провадження фактичні обставини, як зникнення безвісти сина заявника військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Вільшана Харківської області за обставин, які дають достатні підстави припускати йому імовірну загибель, а саме внаслідок обстрілу з боку противника під час виконання сином заявника бойового завдання на території, яка відповідно до Порядку №376, що прийнятий за заміну Наказу №309 внаслідок втрати останнім чинності, не належить до території ведення активних бойових дій, а є тимчасово окупованою територією України, при цьому згідно наявних у справі доказів відомості про перебування сина заявника в полоні та/або з`явлення за місцем проживання, несення служби або вчинення ним інших дій, що можуть свідчить про те, що він живий, відсутні дотепер, тобто більше шести місяців з моменту зникнення безвісти, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність вимог заявника, а отже і наявність достатніх підстав для їх задоволення внаслідок наявності достатніх доказів на підтвердження припущення загибелі сина заявника за обставин, що загрожували йому смертю, однак за відсутності беззаперечних доказів факту його смерті.

У відповідності до ст.294 ч.7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.46-49 ЦК України, ст.ст.2, 3, 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст.2, 4, 7, 19, 23, 76-81, 89, 95, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 305-309, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву окремого провадження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи – Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 33339868; адреса місцезнаходження: 49000, пр. Слобожанський, 15), Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022; адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6), Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), про оголошення фізичної особи померлою – задовольнити.

Оголосити померлим громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нижньовартовськ Тюменської області Російської Федерації, РНОКПП НОМЕР_4 .

Датою смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нижньовартовськ Тюменської області Російської Федерації, РНОКПП НОМЕР_4 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 , а місцем смерті – в районі населеного пункту Вільшана Харківської області.

Причиною смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нижньовартовськ Тюменської області Російської Федерації, РНОКПП НОМЕР_4 , вважати загибель під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану, пов`язаного із захистом Батьківщини, у складі військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко

Присяжні С.С. Бериг

З.А. Горлова