Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №607/7541/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 Справа №607/7541/26 Провадження №3/607/2658/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справ, які надійшли з Відділу поліції №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину,

за ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 близько 16 год. 50 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлював словесні образи, погрози та залякування, що викликало у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, чим порушив вимоги пунктів 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Окрім того, 25.03.2026 о 17 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків про припинення правопорушення, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП.

Враховуючи, що по даним матеріалам про адміністративні правопорушення притягується до адміністративної відповідальності одна і та ж особа, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи по суті, провадження у справах про адміністративні правопорушення №607/7541/26 (провадження №3/607/2658/2026) та №607/7546/26 (провадження №3/607/2659/2026) щодо ОСОБА_1 підлягають об`єднанню в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП. При розгляді справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність особи наступає у випадку вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 р. І Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 р. І вказаного Закону психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За змістом ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, така підтверджується матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме даними, що містяться у: протоколах про адміністративні правопорушення серії ВАД №735953 та серії ВАД №735954 від 25.03.2026, складених у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, де викладені обставини вчинення адміністративних правопорушень, які ставляться у провину ОСОБА_1 ; носії інформації – DVD-R диску із відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції; електронному рапорті помічника чергового ВП №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гарматюк А.П. від 25.03.2026; протоколі серії ВВ №054360 від 25.03.2026 про адміністративне затримання за ст. 261 КУпАП; письмовій заяві та поясненнях ОСОБА_2 від 25.03.2026.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суддя вважає їх такими, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому такі приймаються до уваги. На думку судді, зазначені докази підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Отже, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.

Обставин, які б спростовували зазначений висновок та були підставами для закриття провадження в справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення, суддя у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 34 КУпАП, визнає щире розкаяння винного. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення, відповідно до приписів ст. 35 КУпАП, суддею не встановлено.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Як видно, у даному випадку більш серйозним правопорушенням з числа вчинених ОСОБА_1 є злісна непокора законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, яке передбачене ст. 185 КУпАП, що вказує на необхідність накладення стягнення в межах санкції ст. 185 КУпАП.

Отже, враховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, дані про його особу, який має на утриманні неповнолітню дитину, ступінь вини, майновий стан, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 185 КУпАП.

При цьому для застосування інших видів адміністративних стягнень, передбачених санкцією ст. 185 КУпАП, а саме у виді громадських чи виправних робіт або адміністративного арешту, які є більш суворими у порівнянні з адміністративним стягненням у виді штрафу, у вказаному випадку достатніх підстав не убачається.

На думку судді, застосування такого заходу буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, згідно з якими судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 665,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 33-36, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення №607/7541/26 (провадження №3/607/2658/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та №607/7546/26 (провадження №3/607/2659/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, об`єднаній справі присвоїти №607/7541/26.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративних правопорушень із ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню подвійний штраф в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

СуддяІ. М. Царук