Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №465/63/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/63/26

1-кп/465/808/26

Вирок

Іменем України

15.04.2026 Франківський районний суд м. Львова у складі :

головуючого- судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

законного представника ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141370000730 від 13 вересня 2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,студента 1 курсу ЛДУ Фізичної культури ім.І.Боберського, факультету "педагогічна освіта",раніше не судимого-

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08.09.2025, о 18 годині 44 хвилини ОСОБА_4 перебуваючи у приміщенні гіпермаркету «Ашан», що у м. Львові, по вул. Володимира Великого № 58, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення шляхом зняття в подальшому грошових коштів з банківського рахунку, привласнив банківську картку, емітентом якої являється АТ КБ “Приватбанк”, яка видана для обслуговування банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_7 , що знаходилась в гаманці поряд з банкоматом при вході у приміщення гіпермаркету та яка відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про інформацію" № 2657-ХП від 2 жовтня 1992 року, п. 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про платіжні системи коштів в Україні" № 2346 III від 05 квітня 2001 року, ч.4 ст.51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" № 2121-Ш від 7 грудня 2000 року, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414 та примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, являється офіційним документом.

Крім цього, 08.09.2025, о 18 годині 44 хвилини ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102 IX (із подальшими змінами) в Україні введено воєнний стан, перебуваючи у гіпермаркеті «Ашан», що у м. Львові, по вул. Володимира Великого № 58, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, розуміючи, що його дії не помічені сторонніми особами, таємно, шляхом вільного доступу, викрав гаманець який лежав поблизу банкомату при вході у вказаний гіпермаркет, в якому знаходились грошові кошти в сумі 150 Євро.

Відповідно до інформації, наявної на сайті «Національного банку України» курс Євро станом на 08.09.2025 становив 48,1634 грн. за 1 Євро, таким чином 150 Євро на момент вчинення крадіжки становило 7224,51 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 08.09.2025, о 19 год 20 хв, перебуваючи за адресою м. Львів вул. Наукова 49А, таємно, через банкомат зняв з раніше привласненої банківської картки грошові кошти в сумі 20000 грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_4 завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 27224,51 грн.

ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення правопорушення.Просив суворо не карати.

Потерпіла в судове засідання не з"явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.За таких обставин суд вважає за можливе судове засідання проводити у відсутності потерпілої.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_4 винуватості у вчиненні дій, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, його винуватість підтверджується сукупністю зібраних доказів, які були досліджені та перевірені судом в судовому засіданні, а саме:

Протоколом прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 08.09.25 та прийняття мір до пошуку гаманця світло – зеленого кольору, в якому знаходились: водійське посвідчення, зарплатна банківська карта, пенсійне посвідчення, 150 євро..

Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025141370000730 від 13 вересня 2025 року.

Реєстрацією ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області повідомлення служби 102 та телеграми № 27824 від 08.09.2025 про те, що 08.09.2025 о 19:11 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 08.09.2025 о 19:11 за адресою: АДРЕСА_2 , Заявник повідомив , що 15 хв тому у його дружини ОСОБА_7 викрали гаманець зеленого кольору, у якому були кошти у розмірі 150 євро, банківські картки та пенсійне посвідчення на її ім"я. Відбулась крадіжка ймовірно у приміщенні гупермаркету "Auchan" та зафіксовано на камери відеоспостереження. Гаманець знаходився у сумці дружини, зі слів заявника сумка ціла, але був відстібнутий замок. Заявник: ОСОБА_8 . Інший результат Слідчо-оперативною групою РУП 2 здійснено виїзд за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 58, де від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява з приводу знаходження її гаманця, який вона втратила 08.09.2025 в період часу з 18:30 по 19:00 год.

Довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 22.09.2025 р. про рух коштів по картці № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_7 , зокрема -зняття готівки в банкоматі на вул.Науковій,49а 09.08.25 о 19.20 в сумі 20000грн.

Протоколом огляду СD-R диску від 11.11.2025 відповідно до якого із роздруківки по банківському рахунку, який належить ОСОБА_7 , відкритий в АТ КБ

«ПриватБанк», було виявлено «Зняття готівки в банкоматі м. Львів, вул. Наукова, 49А/10 м. Львів, вул. Наукова, 49А (CALV2805 – Україна) ; Еквайер операції JSC СВ PRIVATBANK, 08.09.2025 о 19:20:13. год. Сума зняття зазначена у 3 колонці зазначена в копійках 2000000, в гривні переводиться як 20000 грн.

Протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото, кінозйомки, відеозапису від 16.09.2025 у приміщенні гіпермаркету "Ашан"за період з 18.30 по 19.30 08.09.25.

Протоколами огляду відеоматеріалів від 17.09.2025 та фототаблицями до протоколу огляду від 17.09.25 р.

Оцінивши вказані вище докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 є доведеною поза розумним сумнівом, а тому останній підлягає кримінальному покаранню за скоєне.

Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, та за ч.1 ст.357 КК України, тобто викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, те, що обвинувачений ОСОБА_4 дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність; обставини справи, а також особу обвинуваченого, який скоїв злочин будучи неповнолітнім, на обліку у психоневрологічному диспансері та КНП ЛОР "Львівський обласний медисний центр превенції та терепаї узалежнень" не перебуває, раніше не судимий, навчається у Львівському державному університеті фізичної культури ім. І. Боберського, за місцем навчання характерезується позитивно, має постійне місце проживання, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення.

При призначенні та визначенні виду покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує те, що він вчинив кримінальний проступок та тяжкий злочин, згідно ч. 2, 5 ст.12 КК України.

Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання неповнолітнього ОСОБА_4 суд вважає його щире каяття , вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, відшкодування потерпілій заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

У досудовій доповіді, складеній сектором ювенальної пробації м. Львова Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області щодо ОСОБА_4 від 09.03.2026 вказано, що беручи

до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, характер правопорушень у вчиненні яких він обвинувачується, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, Сектор ювенальної пробації м. Львова вважає, виправлення обвинуваченого у громаді без ізоляції від суспільства можливе за умови здійспення контролю за ОСОБА_4 , виконання рекомендацій, паданих уповноваженим органом з питаць пробації. Рекомендують проводити роботу із залученням ОСОБА_4 , до соціально- виховних заходів, які будуть спрямовані на формування навичок ефективної комунікації, набуття навичок контролю поведінки та емоцій, індивідуально-профілактичної роботи необхідної для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Також, доцільним є згідно п.4 ч.3 ст. 76 КК України виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою "Зміна прокримінального мислення".

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , який вчинив злочин, будучи неповнолітнім, суд враховує, що при здійсненні кримінального провадження щодо неповнолітніх необхідно забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року ("Пекінські правила"), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини, запроваджуючи їх положення у вітчизняну правозастосовну практику.

Крім того, суд повинен ухвалювати судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29КПК та розділу XI КК України. При цьому суд при постановленні вироку щодо неповнолітньої особи зобов`язаний суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання. Суд має максимально індивідуалізувати покарання, призначаючи його конкретній неповнолітній особі за конкретне кримінальне правопорушення. Індивідуалізація покарання є важливою вимогою принципового характеру, що передбачає персоніфікацію кримінальної відповідальності: вона настає лише щодо конкретної особи, яка вчинила злочин (статті 2, 18, 50 КК України). Тому призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи неповнолітнього та обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.

З урахуванням викладеного, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, висновок органу пробації, який закріплений у досудовій доповіді, про можливість його виправлення без позбавлення волі, думку законного представника обвинуваченого, яка просила не позбавляти ОСОБА_4 волі, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд вважає, що виправлення та перевиховання неповнолітнього ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням статей 75, 104 КК України, поклавши на нього виконання передбачених ч.1, ч.3 ст. 76 КК України обов`язків, з урахуванням рекомендацій органу пробації. Таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

На підставі ст. 70 ч.1 ст. 72 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ч.1, ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою "Зміна прокримінального мислення".

Речові докази: - DVD - R диск, з відеозаписами з внутрішніх камер відеоспостереження салону краси «Стиль краси Nina Ladneva», за 08.09.2025; - DVD - R диск, з відеозаписами з внутрішніх та зовнішніх камер відеоспостереження приміщення гіпермаркету «Ашан» за 08.09.2025 р. – залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1